АТО: "дезертири" - смертники 30 окремої механізованої бригади

24 августа 2014, 19:01
0
765

Бійці розгромленої 30 окремої механізованої бригади впевнені, що стали жертвами недолугих військових командирів і звернулись до Президента України


Головнокомандуючому

Збройними Силами України

Президенту України

Порошенко П.О.

Від ініціативної групи

30-ї окремої механізованої

бригади (м.Новоград-Волинський)

Скарга

Ми, ініціативна група, звертаємося до Вас від імені всього особового складу 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731) із наступною проблемою:

-         з 13 серпня 2014 року військове керівництво 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731) почало звинувачувати своїх підлеглих у самовільному залишенні місця дислокації, а саме с. Мирне Запорізької області.

З даними твердженнями і обвинуваченнями  ми категорично не згодні.

Хочемо довести до Вашого відома хронологію подій, які відбувалися з бійцями нашої бригади напередодні.

З 17 липня 2014 року І батальйон 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731)  виконує завдання у складі сил АТО. За с.Петрівка колону вивели на пагорб , де ми простояли приблизно пів дня. Помітивши координаторів сепаратистів, дали запит на знищення противника, але дозволу не отримали, внаслідок чого нас обстріляли з важкої артилерії. Потім бійці української армії почали відступати. Після двохгодинного обстрілу всіх хто вижив зібрали в колону і відправили знову на місце бою. Не зрозумілим був цей наказ, внаслідок якого нас обстріляли і ми понесли багато втрат. Прориваючись під артилерійським обстрілом, зазнавши багато втрат, нам вдалося взяти  висоту Саур-Могила. Не маючи змоги на відпочинок, згідно наказу вищого командування ми пішли на зачистку с.Степанівка. Дочекавшись нашого з’єднання з 95-ю аеромобільною бригадою (м.Житомир) нас почали обстрілювати з важкої артилерії. Замість того, щоб негайно відреагувати наш артилерійський обстріл почався через 30-40 хвилин, таким чином, давши можливість противнику відступити. Далі виконуючи наказ поїхали на Григорівку, де потрапили в оточення і були максимально розбиті, ті хто вижив відступили в Степанівку.

Надалі І батальйон пішов на зачистку с.Красний Луч.

03.08.2014р. без жодного пострілу противник надав змогу заїхати ІІІ батальйону в с. Степанівка, таким чином вказати, що даний населений пункт зачищено. Ввечері розпочався неочікуваний кільцевий обстріл з важкої артилерії, який тривав майже добу. Після цього бійці ІІІ батальйону розвідувальної роти супроводжували колону на блокпост пункт призначення с. Григорівка. Потім нам надійшов наказ від командира роти поїхати в с.Маринівка показати свою військову присутність. З похибки старшого БРМ-1К ми заїхали до прикордонного пропускного пункту Маринівка, після чого поверталися в с. Степанівка під артилерійськими обстрілами противника. На третій день  за наказом командира батальйону ми повинні були поїхати на блокпост і забрати загиблих військових, а також полонених сепаратистів. І знову з похибки старшого колони  ми не повернули там де потрібно, а під’їхали  до блокпосту сепаратистів, де були обстріли з птурів та танку. Ми робили дві спроби  прорватися через них. На третю спробу викликали вогонь артилерії, давали координати сепаратистів, але замість їх наша ж артилерія накрила нас. Кожного дня були виїзди: одні супроводжували колони, а інші супроводжували бій. Цілодобово нас обстрілювали ,а у відповідь один два постріла.

На пристріляній ділянці на ремонт зібрали БМП, танки, заправні машини, і біля дороги згрузили 40 (сорок) тонн боєприпасів. Після чергового обстрілу почали розриватись боєприпаси. Позавалювало будинки, в яких були люди. Коли ми запитали у зампотила бригади Парандія, хто відповість за цю халатність, бо саме він відповідає за підвіз боєприпасів. Нам у відповідь поступили словесні образи в нашу адресу.

11.08.2014р.  Полковник Нестеренко разом  із старшим офіцерським складом  незаконно роззброїв два взводи: взвод ГРВ і взвод розвідки, після чого сказав особовому складу двох взводів ночувати в шкільному підвалі. Ми не пішли туди ночувати, а приблизно через годину школу обстріляли з важкої артилерії. Наступного дня 12.08.2014 р. розпочався масовий обстріл. В село увійшли танки сепаратистів. Від нас були запити до командування на допомогу корпусної артилерії, допомоги не надали. Казали тримати кругову оборону з автоматами проти артилерії. З 01:00 до 02:00 годин ночі із села вийшла бронетехніка української армії: 8 (вісім) танків, «гради», машина з людьми. За ними БМП та МТЛБ з людьми на виїзд із с.Степанівка по них здійснювався обстріл постійно. Ми відступали за ними, бо не могли прикривати село без танків. При виїзді із села наш ЗІЛ з людьми вийшов з робочого стану, за ним їхав КРАЗ люди намагалися пересісти на нього. Потім інша машина з людьми перевернулася. Поранених ми відвезли до шпиталю в с.Амвросіївка, де лікарі нам кричали: «Тікайте, бо нас зараз вб’ють». Ми вийшли з лікарні і почули, що танки вже їдуть в селищі.

Оскільки нас переслідували танки противника ми змушені були відступати в с.Солнцево не маючи відповідної техніки і зв’язку із вищим командуванням. Відступали під сильними обстрілами танків та важкої артилерії. Після чого частково прибули в с.Солнцево. Потім ми дізналися, що закінчується час, який нам надали сепаратисти на відступ, так як попередньо домовилися з нашим командуванням про 2 (дві) години перемир’я для вивозу загиблих. Ми не знали про дану домовленість, так як рації були лише у командування. Оскільки закінчувався термін наданий сепаратистами на відступ нам не дозволяли відступати, дорогу перекрили танком. Наказ командування 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731) був таким, стріляти в кожного хто намагався вийти із села.

Польовими шляхами покинули с.Солнцево

Після того, як ми вийшли без допомоги вищого командування з під оточення, з під обстрілів не маючи ніякого зв’язку намагалися знайти своїх бійців, які вижили та допомагали один одному добиратися до с.Мирне Запорізької області. Тільки через 3 (три) дні нашого перебування в с.Мирне почали з’їжджатися командири, які під час ведення бойових дій покинули свої позиції.

Після вищевикладених боїв значно знизилася чисельність військовослужбовців 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731), а також техніки та боєприпасів.

На підставі вищевикладеного, просимо:

-         допомогти у вирішенні даної проблеми;

-         дати оцінку дій командування 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731);

-         у разі наявності підстав притягнути вищих осіб до відповідальності.

До вирішення даного питання по-суті, просимо Вашої вказівки щодо незалучення бійців 30-ї окремої механізованої бригади (Військова частина-Польова пошта-В 2731) до військових дій в зоні АТО.

Відповідь просимо надати на адресу:

площа Польова, ,,,,, кв. ,,,,,, м. Житомир, інд.: 10025.

 Джерело: http://svoboda.zhitomir.ua/nash-arxiv/avtorskie-stati/ato-dizertiri-smertniki-30-okremo%D1%97-mexanizovano%D1%97-brigadi.html



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: тероризм,смертники
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.