«Стоп» війні

27 июля 2014, 16:34
1
113

Всілякі баталії (кулуарно-політичні чи зовнішньо-економічні) втрачають будь-який зміст на фоні справжніх бойових дій, що ми всі спостерігаємо в Донецькій та Луганській областях. Тріпання язиками та всілякі розумування-мудрування злочинні, коли щодня гинуть десятки українців, наших співвітчизників.

Якими б не були різноспрямовані погляди і бажання людей, що стоять по різні сторони лінії вогню, але й вони виглядають злочинно на фоні суцільних руйнацій, що є ціною, яку доводиться за них платити: знищених життів, зруйнованих сімей, спалених і потрощених осель, порушених комунікацій та всієї інфраструктури, спустошених полів, городів і припинення роботи промислових підприємств.
У мешканців східних областей було налагоджене життя (нехай і тяжке), а тепер нема. Жителі всіх інших областей живуть як на голках, нерви «здають» у всіх, без виключення, і тих, хто вже в горі після втрат солдата, і тих, хто ще має всі шанси опинитись на їх місці.
Справи в економіці України і без того були, м’яко кажучи, не блискучими. Тепер же абсолютно зрозуміло (навіть без підрахунків усіх витрат та збитків), що ми вже відкинуті у своєму розвитку на десятиріччя.
Крім того, практично все населення психологічно травмоване, і невідомо, скільки ще буде всіх трясти і тріпати, бо кінця-краю бойні не видно.
Що собі думає президент, уряд та депутати? Чому не відкликають сяк-так зліплене, «голе й босе» військо? Чому виставляють людей гарматним м’ясом?
Невже, не зрозуміло, що переможців в такій війні не буде?
Що собі думають прості громадяни, які посилено збирають кошти та необхідні речі й продукти для армії?
Для чого вони спонсорують братовбивчу війну? Вона не спроможна розв’язати жодне з світоглядних протиріч, що існує в українському суспільстві.
Що собі думають справжні патріоти-добровольці, які погоджуються йти на вірну смерть? Невже своєю кров`ю, ціною життя чи каліцтва вони роблять добро Україні?
Без сліз не можна слухати свідчення очевидців бойових дій.
Якщо це зрада на державному рівні, якщо це ігри олігархів, якщо це переділ сфер впливу, якщо це вибір частини населення України, то чи варто воно людських жертв?
Єдиним виходом вбачається припинення всіляких бойових дій та відтягнення частин, задіяних в АТО від гарячих точок.
Було б добре, якби чоловіки масово бойкотували виклики воєнкоматів, а солдати, не побоїмось такого слова, повтікали з полів бою чи здались, поки ще живі.
Нехай би спробували організувати життя ті люди, які бажають мати ДНР і ЛНР, нехай би вони були федеральними, але нашими, в складі України.
Може, й толк був би з цього.
В мирі і злагоді можна будувати і можна вирощувати національну свідомість (раз раніше не спромоглись на це).
А війна залишається війною: жорстокістю і насильством, що замішані на нетерпимості і ненависті, нічого доброго не досягти.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Україна,війна,новини,ДНР,ЛНР
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.