Незакінчене вбивство

Як розповідають свідки, Сергій Ковальчук отримав неочікуваний удар, коли повертався до магазину по запальничку, бо не було чим запалити цигарку. Біля дверей стояв Олександр Костриця і бавився, перекладаючи з однієї руки в іншу якийсь предмет, схожий на кастет та зненацька вдарив Сергія у скроню. Потім, заохочуючи спільників, вигукнув: «Бийте його, бийте!». На Ковальчука накинулись старший син Костриці Роман та елемент на прізвисько «Мишаня». Сергія не просто били – його свідомо вбивали. «Здохни, здохни!», — з почуттям промовляв Костриця, намагаючись потрапити ногою у скроню. По голові Сергія ходили, на ній стрибали ...

Двоє небайдужих свідків спробували припинити цю бійню, але марно. Тоді й нагодився Роман Сергійович Куриленко, який фактично врятував Сергієві життя.

Напівживий — напівмертвий Ковальчук потрапив до лікарні із складним діагнозом: струс мозку, гематоми, пошкодження хребта, прогресуюча втрата слуху тощо. Незабаром постраждалому доведеться пережити складні хірургічні операції.

Міліція зареєструвала кримінальне провадження і … не провела передбачених законодавством слідчих дій – ні впізнання, ні відтворення, ні очних ставок. Міліціонери під пильним наглядом районного прокурора інкримінують учаснику незакінченого вбивства Олександру Костриці безпечну «амністійну» ст. 125 КПК України про «Умисне легке тілесне ушкодження», посилаючись на висновок судово – медичної експертизи. Інші негідники взагалі уникли відповідальності. Матеріали кримінального провадження фальсифікуються, із справи зникли медичні документи та заява свідка Куриленка. Жертва невдалого вбивства та свідки розповідають про перекручення показів, упередженість слідчої Червоноармійського РВ міліції Бондарєвої.

Раніше судимий Олександр Костриця не приховує свого кримінального минулого і вважає, що нічого страшного не трапилось, мовляв, на Донетчині людям руки — ноги відривають безкарно, а тут здійняли галас з — за якоїсь дрібниці. Він визнає, що першим вдарив жертву по обличчю лише один раз — про всяк випадок, авансом для самозахисту, але при цьому обурюється, що Ковальчук досі залишається живим, маючи такий невтішний медичний діагноз.

Олена, дружина Олександра Костриці, згадавши про важкий характер свого чоловіка, стверджувала, що Сергій Ковальчук був ініціатором бійки і важких травм не отримав, а сама бійня — то результат надмірних відвідувань питного закладу та інтриг сусідів на побутовому грунті. Через деякий час після дружнього інтерв`ю ми стали глядачами бліц — вистави: Олена повідомила, що після розмови їй стало зле, вона знепритомніла і впала на підлогу, тому її син Женя побіг розбиратися з кривдниками Ковальчуками та журналістом.

Євген Костриця — молодший, який сповіщає світ за допомогою інтернет – мережі ВКонтакті про свою блакитну мрію стати бандитом, має досить оригінальний погляд на цю справу. Під час інтерв`ю він завітав до квартири Ковальчуків «на розборки», а потім, погрожуючи та втікаючи від об`єктива відеокамери, побіг по зброю і повернувся з дерев`яним кийком (та, вірогідно, з пневматичним пістолетом), настирливо запрошував журналіста вийти надвір «поговорити». Костриця – молодший не відав, як йому пощастило, тому що у квартирі Ковальчуків на той час знаходились троє досвідчених дорослих чоловіків, які могли б запросто запхати «жертві тюремного зачаття», як його прозивають селяни, той кийок в місце, на яке він шукає пригод. Але обмежились тим, що родина Ковальчуків викликала міліцію, щоб задокументувати неадекватну агресивну поведінку молодика. Згодом свідки бачили, як Євген поспіхом ховав того кийка у кущах.

Наступного дня, після візиту журналіста, районна міліція раптово активізувала «слідчі дії»: Костриця привозив до райвідділу «своїх» неправдивих свідків, але ті, побоюючись відповідальності, відмовились брехати.

У підсумку після відвідин села Соколів та спілкування з місцевими мешканцями у мене склалось враження, що Костриці справді становлять загрозу для оточуючих. Розповідають, як декілька років тому за аналогічних обставин на тому ж місці нелюди забили на смерть Олександра Марчинського, але уникли відповідальності завдяки хабарю у 30 тисяч доларів, фальсифікації розслідування та «сліпому» судді.

Після оприлюднення документального відеофільму «Незакінчене вбивство» від мешканців Червоноармійського району почала надходити досить цікава інформація з присмаком грандіозного скандалу:

—  Тут стаття: "У Червоноармійському районі підлітки розстріляли відвідувачів та майно кафе"

 - Хлопця відмазали. Йому нічого не було. Це хрещеник бандита Трохима-БТРа-Андрієнка — педофіла, їх кришують менти.

 - Тут стаття: "БТР, він же Трохим, затриманий"

— Костриця возить крадений ліс в Крим. Возить і досі. Кришує начальник міліції Бобков, племінник Івакіна, міністра Лугандонії ( Івакін, колишній начальник УМВС України в Житомирській області, державний зрадник, нині — міністр МВС самопроголошеної сепаратистами ЛНР )

— Костриця брат двоюрідний бандита Трохима

— Начальник Червоноармійського РВ міліції Бобков — племінник Івакіна

—  Ви натрапили на ОЗУ (організоване злочинне угрупування )

- Трохима випускали декілька разів

- ваше відео поширюється в Червоноармійську

- Цей Костриця досі возить дерево до Криму і спокійно вертається з грошима

- Тут є зв`язок з педофілом Трохимом і кришування Бобковим. Це одна банда. Сюди ж Форест со товаріщі

- Бобков — племінник Івакіна. Костриця — двоюрідний брат Трохима Андрієнка.

- Син Костриці Женя хрещеник Трохима

- Бобков з Луганська

- Дошки, як правило, обробляли в Червоноармійському професійному ліцеї, де працює завгоспом кум Костриць Прут О.

- У військовий час вільно возять деревопродукти до Криму і вільно привозять гроші. Як це можливо? І пускають вільно наші блокпости

 Делірій (замість P.S.): 

Олександр Костриця у нетверезому стані знову вчинив напад!!! Цього разу об`єктом хворобливої агресії стала Іванка, донька Ковальчуків та їх автівка. Іванці вдалось відхилитись від кулака, автомобілю пощастило менше — отримав пошкодження від удару ногою.

Євген Костриця

Мама, я вырасту бандитом

Іванка та Лідія Ковальчуки