За вбивство Ольги Нижник засуджено невинного хлопця

6 мая 2014, 17:38
0
36

5 грудня 2009 року в селищі Нова Борова Володарсько – Волинського району приблизно о 23 годині у власному будинку було вбито Ольгу Нижник, на тілі якої експерти нарахували 41 (!!!) ножове поранення.

5 грудня 2009 року в селищі Нова Борова Володарсько – Волинського району приблизно о 23 годині у власному будинку було вбито Ольгу Нижник, на тілі якої експерти нарахували 41 (!!!) ножове поранення.

Дівчина чинила відчайдушний опір, але це не допомогло. Різанина відбувалась у хаті і на подвір`ї, куди жертва втікала від вбивці. Оля пручалась, закривалась руками, чіплялась за металеві стовпи – підпори, але шансів врятуватись не було жодних. Отримавши смертельні поранення, вона впала, її вхопили за ноги і потягли до веранди … Потім холоднокровно зняли ще з теплого тіла золоті прикраси. Залишаючи місце злочину, різник поклав під крісло папір і запалив,  а двері за собою замкнув ключем. Але вогонь згас і пожежа не знищила слідів злочину. Вранці до Олі завітала подруга, котра й здійняла галас.

Через декілька хвилин міліціонерам, батькам Ольги Нижник та сусідам відкрилась страшна картина: залите кров`ю подвір`я, забризкані стіни, забруднені закривавленими руками жертви і вбивці металеві стовпи. Щоб потрапити до оселі, мама Ольги вибила скло у вікні, побачивши доньку, закричала і втратила свідомість. Мертва дівчина лежала в калюжі крові головою до дверей, а на столі в кімнаті стояли букет свіжих хризантем, недопита пляшка вина, два келихи, лежали залишки шоколаду, у попільничці — купа свіжих недопалків. Все вказувало на те, що Ольгу відвідав очікуваний гість і романтична зустріч за столом перемістилась до ліжка, але коханців раптом хтось сполохав. Оля на голе тіло вдягнула спортивні штани, накинула блузку і побігла відкривати двері … Пізніше в ліжку під ковдрою знайшли жіночі труси і невикористаний презерватив, а на стільці лежав закривавлений бюстгалтер.

В розпорядження слідства потрапили чисельні відбитки пальців, залишки крові та плоті вбивці, котрого Ольга, відбиваючись, подряпала нігтями. Але кому вони належать, доблесна міліція встановити так і не спромоглась.

Викликає подив те, що батько Ольги Нижник привселюдно заявив, що йому все одно, хто вбив доньку, але її колишнього чоловіка Сашка Осецького він все одно запроторить за грати, бо той з нею розлучився.

Справа в тому, що Микола Володимирович Нижник очолював синдикат з нелегального виробництва і реалізації алкогольних напоїв, мав великі зв`язки і тримав у своїх руках не лише кишенькову міліцію. А виробництвом самогону майже у промислових обсягах займалась безпосередньо Ольга Нижник у себе вдома. Батько клеїв етикетки на пляшки і реалізовував «продукцію» через мережу магазинів. До підпільної винокурні цілодобово навідувались оптові та роздрібні покупці, чиї автомобілі паркувались на сільській вулиці навіть у два ряди. Вистачало й звичайних пияків та залицяльників. Галасливі гулянки відбувались майже щодня. Розповідають, що через Ольгу продавались і наркотики, за які вона заборгувала місцевому ловеласу, своєму коханцеві Юрію Паранському гроші … Такий спосіб життя неминуче мав призвести до трагічного фіналу.

Сашко Осецький, колишній чоловік Ольги Нижник, отримав зовсім інше виховання, його мати – сільська вчителька, батько – шофер. Прості роботящі порядні люди, гарна родина, в якій алкоголем ніхто ніколи не зловживав. Не подобались Сашкові п`яні гульки дружини та її горілчаний бізнес, він робив те, чому навчили батьки – працював. Розвантажував вантажі, чергував на паливному складі, порався в городі біля хати та у маленькій майстерні, створеній власними руками. Свідки розповідають, що Ольга домінувала над Сашком до такої міри, що часом, вибачте на слові, добряче його лупцювала, коли була не в гуморі.

Втомившись від аморальної поведінки дружини, ще за півтора роки до трагедії Сашко подав заяву про розлучення, а з плином часу влаштував особисте життя та оселився у місцевої дівчини Марини Кривобочок, котру Ольга знала майже з дитинства. Відносини між Ольгою Нижник та Сашком і Мариною були дружніми, без конфліктів. Ольга жалкувала за Олександром і просила Марину берегти його, бо він, мовляв, дуже хороший хлопець. А одного разу навіть запросила їх обох до себе в гості для моральної підтримки, бо в той день загинув у ДТП її коханий хлопець і в неї на душі лежав тягар. Стосовно того, як поділити спільну хату, котру їм купили батьки, між Сашком та Ольгою було досягнуте порозуміння.

Олександр Осецький

6 грудня в першій половині дня Сашка Осецького арештували, коли він після роботи гостював у своїх батьків в селі Фасова, що неподалік від Нової Борової. Ще з порога начальник райвідділу міліції Невмержицький Михайло Петрович заявив приголомшеним батькам, що їх син вбивця, хоча на те не було жодних підстав. Все, що відбувалось потім, мало яскраві ознаки кримінальних правопорушень з боку служителів закону.

Формальною підставою для арешту Сашка стала сфальсифікована працівниками райвідділу міліції і родичем Нижників, суддею Володарсько – Волинського суду Леонідом Петровичем Сульженко «Постанова про адміністративне правопорушення», в якій стверджувалось, що Осецький вештався Володарсько – Волинським, хуліганив і чіплявся до міліціонерів. Хоча і суддя, і правоохоронці достеменно знали, що в той самий день і час Сашка у Новій Боровій опитувала слідча бригада. Тобто, привід для арешту придумали, кинули хлопця за грати і почали катувати. Адвоката йому не надали, що є грубим порушенням законодавства. Били 2 – 3 рази на день так, що після тортур підлогу не могли відмити від крові. Застосовувались і витончені методи, відомі як «лом», «розтяжка» тощо. А ще хлопця ложили на підлогу животом донизу, а його ноги через спину силоміць загортали до голови.  Осецький страшно кричав від болю, свідками катувань були щонайменше 10 чоловік, двох з яких вдалось знайти і опитати (див.відео). В проміжках між катуваннями міліціянти диктували Сашкові текст так званої «явки з повинною», який неодноразово переробляли, намагаючись виправити неточності. Наприклад, Осецький описував одяг, що був на Ользі, таким, яким пам`ятав його ще з часів подружнього життя, але ж вбита була знайдена в зовсім іншому вбранні, про що Сашко не міг знати, бо не був на місці злочину. Таких невідповідностей було багато, тому кати знову і знову примушували жертву переписувати текст «добровільного зізнання». Осецькому просто не залишили вибору: або його вб`ють, або він підпише те, що потрібне міліціонерам. Сашко вибрав життя.

В подальшому начальник райвідділу міліції Михайло Невмержицький намагався перешкодити об`єктивному судовому розгляду справи і приховати обставини катування, для чого офіційним листом збрехав суду про те, що основного свідка тортур Анатолія Михайленка нібито взагалі в той час не було у райвідділі. Але ввести суд в оману не вдалось і свідок підтвердив свої пояснення. Покази іншого свідка міліційних катувань Александровича, котрого примушували відмивати підлогу від крові Сашка, взагалі були проігноровані. Фактично, крім сфальсифікованої «явки з повинною» та хворобливих міліційних фантазій і підтасовок, в матеріалах кримінальної справи немає нічого, що б свідчило про причетність Олександра Осецького до  вбивства. Проте повно доказів, які доводять протилежне: серед відбитків пальців, знайдених на місці трагедії, жоден не належить Осецькому; зразки із підошв Сашкового взуття не відповідають зразкам з підлоги і землі на місці злочину; залишки шкіри і крові справжнього вбивці, знайдені під нігтями Ольги, також не належать Осецькому; на одязі Сашка ( у тому числі робочому) не знайдено жодної молекули крові, речей або волосся жертви, чи ще чогось з місця злочину; на тілі Осецького не виявлено подряпин  тощо.

Слідство напрацювало стільки фальшувань і підтасовок, що поступово виникає переконання, що справжніх злочинців добре знали і рятували від відповідальності, а Осецького свідомо заганяли під кримінальну статтю. Наприклад, менти стверджували, що  він був у стані сильного алкогольного сп`яніння, але експертизу чомусь не провели, хоча свідки, які 6 грудня вранці спілкувались з Сашком, говорять про повну відсутність у нього будь – яких ознак вживання алкоголю. Також слідчі стверджували, що Сашко викинув забруднений кров`ю одяг з мосту у річку, а коли пізніш поїхали на те місце для відтворення обставин, то виявилось, що річка вкрита кригою і на білому снігу та кризі немає жодних ознак якихось речей, тим паче закривавлених (в день вбивства мороз досягав 28 градусів); досить кумедний слідчий експеримент провели і на складі, де Сашко працював з 5 на 6 грудня: не пошкоджені і без слідів крові робочу фуфайку та спецодяг, про які вже встигли написати, що Сашко нібито спалив їх у невеликому побутовому опалювальному котлі, менти для перестраховки запхали в той самий котел, щоб пересвідчитись, чи ці речі туди взагалі могла влізти. А що ж було робити, коли всі обставини вказували на непричетність Осецького до злочину, а справжні вбивці вже відкупились чималими грошима. Тому так зване «відтворення вбивства» теж сфальшували, проводили його не на місці злочину, а в райвідділку міліції, де міліціянти спочатку самі визначили місцезнаходження тіла загиблої, постеливши на підлогу біля дверей простирадло, на яке вклався статист, а у протоколі написали, що Сашко самостійно вказав на місце, де лежав труп. А як можна зрозуміти і чим пояснити той факт, що з матеріалів кримінальної справи зникло ... саме місце злочину, точніше його половина разом із всіма речовими доказами  ! Міліціонери стверджували, що вбивство відбувалось лише у приміщенні !

Найбільш вражає те, що вирахувати і спіймати справжніх вбивць можна було за лічені години або дні, взявши у операторів мобільного зв`язку роздруківки телефонних розмов всіх підозрюваних та самої жертви. За такими даними встановлюється не лише хто з ким розмовляв, але й точне місцезнаходження кожного абонента з прив`язкою до вулиць і навіть будинків ! Але цього свідомо не зробили ! Лише після того, як Верховний суд України скасував незаконний вирок, яким Осецького безпідставно засудили до довготривалого позбавлення волі і, надавши обов`язкові до виконання вказівки, направив справу на новий судовий розгляд, на поверхню почали вилазити цікаві незаперечні факти. Було встановлено, що починаючи з 23 год. Сашко на протязі 28 хвили і 53 секунд, а потім з 23 год 47 хв. на протязі 7 з половиною хвилин весело теревенив про погоду і любов по мобільнику зі своєю Мариною, котра знаходилась у Києві і під час розмови через слухавку чула звичні характерні звуки рипіння дверей на складі, де тієї ночі згідно з робочим графіком чергував Сашко! А за Постановою  слідчого, вбивство Ольги Нижник трапилось приблизно о 23 годині, о 23 год. 10 хв. з неї знімали золоті прикраси. Виходить, що Осецький, тримаючи в одній руці мобілку, одночасно розмовляв по телефону, шуткував і сміявся, іншою рукою різав Ольгу, ганяючись за нею по подвір`ю, а потім, вхопивши за ноги, тягнув до хати, добивав і грабував ? Отак і луснула вся міліційна маячня. Спроби витребувати дані про телефонні розмови інших підозрюваних та викликати до суду спеціалістів з телефонної компанії успіху не мали. Складається враження, що з самого початку хтось гальмував і спотворював слідство, аби дати можливість справжнім злочинцям уникнути відповідальності. Крім начальника Володарсько — Волинського РВ УМВС у цій недобрій справі були помічені Тетяна Магалецька, начальниця відділу Житомирської обласної прокуратури та голова Житомирського районного суду Станіслав Башинський, котрий посилаючись у вироку на роздруківки вже згадуваних телефонних перемовин примудрився « випадково» помилитись рівно на одну годину, що дало йому змогу вліпити Осецькому ... 13 років позбавлення волі !

Мабуть, мешканці Нової Борової не дарма подейкують, що від дійсних злочинців в напрямку керівних правоохоронців прошелестіли 100 тисяч гривень.

Слідством було достеменно встановлено, що того трагічного вечора Оля чекала до себе в гості саме Юрія Паранського і дочекалась – про це свідчать букет свіжих квітів, відкупорена пляшка вина, бокали, недопалки і залишки шоколаду на столі. Хто ж цей Юра ? На той час він був відомий у селищі і за його межами як Фігаро і Дон Жуан в одній особі та коханець Ольги. Романтична вечеря мала щасливе продовження у ліжку, але чомусь закінчилась жахливою різаниною. Хто прийшов до Ольги першим, а хто другим, можна лише здогадуватись, як і про мотиви вчинення злочину. Якби сам Паранський «застукав» Ольгу з кимось іншим, то, обтяжений чисельними любовними перемогами, навряд би так бурхливо зреагував, хіба що за додаткових важливих обставин – кажуть, Оля була йому винна гроші за наркотики. Якщо у ліжку заскочили самого Паранського, то хто був тим другим непроханим гостем ? Можливо, між присутніми виникла сварка і вбивали Ольгу двоє осіб ? Тим паче, що дослідивши рани на тілі Ольги,  експерти встановили, що удари наносились не лише ножем, а ще й ножицями. Другою візитершою могла бути і Оксана Кос, теж коханка Юрія Паранського, котра вже мала у своїй біографії два вбивства, причому вчинених майже так само, а це вже почерк і ознаки серійності. Оксані, незважаючи на доведеність тих злочинів і судові розгляди, загадково вдалось уникнути тюремного ув`язнення. Можливо, вона приревнувала Паранського до Ольги ? Хто зна ... Адже відомо, що напередодні вбивства Ользі неодноразово телефонувала якась жінка і погрожувала розправою. Місцевий таксист засвідчив, що Паранський того вечора викликав таксі з Оліної хати, але десь через пів — години чомусь той виклик раптово скасував ...  А Оксана Кос ні сіло ні впало тієї ночі щось прала в себе вдома, а потім казала, що то було її пальто. І це у 28- градусний мороз ? А чи не кров вбитої Ольги вона з одежі виводила ? Під час інтерв`ю Оксана вперше зізналась, що Паранський провів всю ту страшну ніч у неї, але Юрій весь час твердив, що жодного разу в Оксани не ночував. Ця парочка, плутаючись у брехні, неодноразово змінювала свої покази. Але чомусь їх вивели з числа підозрюваних. Цікаво й те, що пізніше не ветерана війни і не ветерана праці Паранського прилаштували на проживання до Володарско — Волинського геріатричного пансіонату для ветеранів війни та праці, а для цього потрібно мати неабиякі зв`язки та впливових друзів.

Слідчі з невідомих причин не вилучили для дослідження ножі, які знаходились в помешканні Ольги і могли бути знаряддям вбивства. Пізніше сусідська бабуся знайшла на присадибній ділянці поруч з місцем злочину ножиці. Що зробив з речовим доказом міліціонер ? Як слід оформив, здав на експертизу ? Ні! Він забрав ножиці до себе додому !!! І лише через тривалий термін, зваживши на скарги, приніс їх для впізнання до бабусі, виваливши на стіл для порівняння велику купу інших ножиць. Але бабця знаряддя вбивства впізнала, ще й розгледіла бурі плями, схожі на залишки крові. Після чого «пінкертони» майже миттєво намалювали липовий «відмовний» експертний висновок. Цей епізод, як і інші, яскраво свідчить про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи.

Мати загиблої, Антоніна Степанівна Нижник, досі впевнена, що її доньку вбив Сашко Осецький, щоб заволодіти документами на хату. Батько загиблої, Микола Володимирович Нижник, теж був у цьому переконаний до останнього подиху, а потім раптово помер від інфаркту в кафе під час побачення з коханкою. Брат Ольги Нижник Сергій загинув в автокатастрофі. Юрію Паранському потяг відрізав обидві ноги, коли той у стані алкогольного сп`яніння перетинав залізничну колію ... Наступний після Осецького коханець Ольги загинув в ДТП...

Чи не забагато смертей та горя коїться навколо цієї родини ? Можливо, сам Бог вершить правосуддя ? Чи сатана нищить людей ?

У квітні 2014 року проти перевертнів у погонах, котрі катували Олександра Осецького та фальсифікували кримінальну справу, за вимогою суду нарешті було відкрито кримінальне провадження, яке припадає пилом в обласній прокуратурі, під боком у тої самої прокурорши Магалецької. Як повідомляють поінформовані джерела, пані Тетяна здійснює неабиякий тиск на суддів, переконуючи їх, що Сашка треба надовго запроторити до в`язниці. А нещодавно стосовно обставин цієї справи вона ввела в оману новопризначеного прокурора Житомирської області Дмитра Івановича Лубчука. Можливо, пояснення такої поведінки криється в тому, що чоловік Тетяни — колишній міліціонер і не виключено, що міліційно — прокурорське подружжя перебуває у дружніх стосунках з тим самим заслуженим брехуном міліції Невмержицьким або іншими катами і перевертнями в погонах.

Тим часом Сашко вже шостий рік перебуває у слідчому ізоляторі, куди потрапив безпідставно і незаконно.

Україна лише недавно обрала демократичний шлях розвитку. Сподіваємось, що незабаром справедливість восторжествує і Олександра Осецького звільнять за виправдовувальним вироком суду, а справжні вбивці та їх покровителі будуть покарані.

Про інші подробиці справи можна дізнатись тут: 097-234-03-00, Волинець Валентина Володимирівна; 097-233-96-90, Осецька Олена Яківна

 

 

ДЖЕРЕЛО:http://svoboda.zhitomir.ua/zhur_ras/za-vbivstvo-zasudili-nevinnu-lyudinu.html
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: міліція,катування,прокуратура Житомирської області
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.