Розкол, або Розкраяні до краю

24 апреля 2014, 18:18
0
30

Криза в суспільстві триває і наростає: політика, економіка, громада – все розшарувалось та розділилось, світячи «чорними дірами», проблемними місцями, які сяк-так були зшиті-зіштопані

, а нині – остаточно розірвались та розвалились. Оптимізм лишається черпати лише у весняному повітрі.

Вибірковість та лицемірство країн Заходу майже не дивують. Женевські заяви засудили дії Росії на Сході і Півдні України, а Крим? З загарбанням його вже змирились, тож і ми маємо «з`їсти» це? А як щодо звільнення будівель в центрі Києва та до добровільної здачі всієї захопленої зброї? Чи і тут не для всіх закон однаковий?

З рахунками Путіна – граються. А що з рахунками наших олігархів та тих, хто коло них по статусу? Всі, хто хотів, вільно виїхали. В Києві – запустіння: машин в декілька разів менше, ресторани-кафе для VIP-персон прогорають і закриваються.

А ті, хто втекти не можуть, бо не мають куди і за що, або і не хочуть, ходять в мороці і очікують найгіршого, хоча ще не всі наслідки політичного перевороту грянули, але ціни на бензин, а за ним і на всі продукти, проїзд, речі, ліки вже «радують око». Радісно чекаємо нових тарифів на житло, газ та електроенергію.

Українські політики, що так рвались до влади, демонструють повну неспроможність думати і діяти: ні кроку не можуть ступити, не порадившись з іноземцями-«доброзичливцями». Путін стравлює слов’ян із слов’янами. Ця продумана акція комусь-таки вигідна, бо відбувається не вперше: Югославія повністю пережила дещо подібне і наслідки цього добре відомі.

На цьому фоні народ вже за місяць має піти на дострокові вибори Президента України та добровільно обрати когось з доморощених олігархів (ясно, що серед лідерів Порошенко та Тимошенко), яким, видно, всього ще мало і до грошей треба ще й владу мати.

Найгірше, що яскраво вималювалась неоднозначність позиції серед населення України: ні одностайності, ні патріотизму, ні злагодженості дій (в тому числі серед військових). Слово «Україна», що ледь жевріло у багатьох серцях наших громадян, вже зникло зовсім, а руки необачно тягнуться до «великого брата» і вимахують його прапорами, видно все через надію, що «старший брат» – Росія нас порятує. Але як порятуватись від власного інфантилізму, що прагне патерналізму, від внутрішнього зубожіння душі та від племені манкуртів, без кореню, без роду, що розплодилося?! Особливо вражаючим є факти ловлі диверсантів-сепаратистів за величезні гроші. Тільки це допомогло стимулювати національну відданість українській ідеї. Від цього робиться страшно. А що, якщо хтось запропонує більшу суму за дії протилежного спрямування? Чого тоді чекати від населення? Невже дзвінка монета має визначальну силу?

А політики вперто сваряться між собою, поміркована і зважена думка, яка іноді з`являється у виступах та позиції декого з них, обов’язково облаюється і засвистується.

Для чого уряд на чолі з Арсенієм Яценюком пропонує брати кредити у МВФ на їх вбивчих для нас умовах?

Ми всі (і народжені, і ще ненароджені) і так повинні гроші всім подібним кредитним західним установам.

Для чого такий крок, який подається під соусом геройства (за рахунок шкури, що здиратиметься з найменшого й найслабшого українця)? Чому б не оголосити країну банкрутом? Це так соромно? Але це правда.

Багатії розікрали все, що могли (а серед них і нинішні політики, що долучилися до «Євромайдану» та всіх його наслідків, які більшості населення України не снилися і в найстрашнішому сні).

читати статтю далі

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: Путин,майдан,криза,обзор,Україна,НАціональна ідея,війна,становлення,політика в Україні,розкол,аналіз,політична криза,Сценарій ровитку подій,Евромайдан
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.