Конституційна Асамблея. Право на гідність. Народний Трибунал

1 июля 2011, 14:00
мирный атом
0
483

Кожен сам собі майструє шибеницю і кожен сам собі створює ката...


Злочин і покарання. Жертва і кат. Міра і невідворотність. Правосуддя. Правда. Закон. Нарешті – справедливість. Слова. Слова. Слова... |рус.|

Кожен розуміє справедливість по-своєму. Водночас, для багатьох поняття справедливості є основою їхнього світосприйняття – мірилом добра і зла. Відчуття справедливості і несправедливості закладені у саму природу людини.

Може варто зняти рожеві окуляри і подивитися справедливості прямо в очі. Не відводячи погляду спробувати роздивитися її – справедливість. Аби зрозуміти, чого ми насправді хочемо, як це може бути та чи мусить бути саме так.


§ 1301. Усі підприємства введені в експлуатацію до 1 грудня 1991 року, а затим прихватизовані, підлягають націоналізації...

§ 1303. Усі прихватизатори, за увесь час діяльності цих підприємств, від часу прихватизації, мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності та покарані на смерть...

§ 1305. У разі відшкодування збитків завданих Українському Народові (у повній мірі), смертний вирок може бути замінений довічним ув'язненням із правом перегляду вироку через одинадцять років...

§ 1306. У разі спротиву правосуддю – смерть...

§ 1307. Усі, хто чинить перешкоди правосуддю мають бути покарані на смерть...

§ 1308. У разі ухиляння від правосуддя, обвинувачені визнаються винними, оголошуються поза законом та засуджуються на смерть...

§ 1309. Відшкодування збитків, у такому випадку, покладається на їхніх родичів, зокрема, на членів сімей засуджених...

§ 1311. У разі відшкодування збитків члени сімей засуджених можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності...

§ 1312. У разі неможливості відшкодування збитків – довічна каторга...

§ 1313. У разі саботажу правосуддя – смерть...


Так справедливо? Ми цього хочемо? Ми готові до такої справедливості? Якщо ні, тоді як інакше? Як інакше жити? Чого прагнути? На що сподіватися? У що вірити? Чому учитися самим і чому учити наших дітей? Без Закону. Без Правди. Без Совісті... У злиднях брехні, зневіри, марнославства...

Кожен новий день Майдану 2004 року починався і закінчувався молитвою. У перший же день Майдану 2010 підприємці прокляли «цю владу». На заклик одного із виступаючих, багатотисячний мітинг тричі повторив: «проклинаємо, проклинаємо, проклинаємо».

На 20-му році незалежності влада в Україні була тричі проклята – піддана народній анафемі. Легко, в єдиному пориві, у гніві та обуренні: «проклинаємо, проклинаємо, проклинаємо».

Безкарність примножує зло. І хто творить зло, отримує удесятеро. Злодійства нового українського «панства», прокльони людей, всепоглинаюча прірва ненависті, заздрість, зневага, страх… Так і живемо, у коловороті зла біду наживаємо: злодюжимо, злостивимо…

З вовками жити – вовків родити. Хто там ще канючить про свободу? Волі волюшку давай! 

Кожен сам собі майструє шибеницю і кожен сам собі створює ката. Зло бува може так розізлитися, дійти до такої люті, що починає оскаженіло жерти саме себе. Дехто називає такі миті торжеством добра і справедливості.

Боже, бережи Україну.

Вадим Ак-Мурза, реквієм за конституцією

Владімір Чуглазов «Плаха» /caricatura.ru

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: конституційна реформа,право на гідність,Ак-Мурза,спротив пригнобленню,Народний Трибунал
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.