Паркінг замість Павлівського парку

20 ноября 2013, 15:00
0
761

Півторасотлітній Павлівський парк під загрозою знищення.

У Києві розгорається черговий скандал довкола незаконної забудови.

При цьому зухвалість забудовника не має прецедентів. Маючи в оренді ділянку 22 сотки у припарковій зоні Павлівського парку на межі охоронної землі київської обсерваторії авіакомпанія «Віта» Володимира Сівковича нарешті зібралася будувати. АК Інженіринг Володимира Артюха спроектувала для «Віти» будинок на 20 квартир і паркінг. Те, що ділянка арештована постановою СБУ, нікого не хвилює. Одне питання – як розмістити сучасну висотку з паркінгом на ділянці, де зараз стоїть маленька двоповерхівка відомства «Укрторф». Відповідь – претендувати на цілий парк і історичну Олегівську гірку в центрі столиці.

1,4 га Павлівського сквера уже розписано у схемі так званої реконструкції у рекламному проспекті чергової багатоповерхівки. Власники будівельної фірми – молоді мажори, сини Володимира Сівковіча і Володимира Артюха – вже особисто інспектували ділянку. Агітатори забудовника працюють з громадською думкою по методичці – посилаються на підтримку відомих людей, які живуть в районі, хоча вони активно проти. А головне, говорять про особисту підтримку керівництва КМДА та Київради. Мабуть, київська влада перевершить звершення всіх попередників, віддавши приватній структурі весь парк на «реконструкцію». Чи у міського бюджету вже настільки великі проблеми, що за обіцяні забудовником дитячий майданчик і клумби Київрада готова віддати весь Павлівський парк?

Реконструкція фонтану на Львівській площі завершилася, коли у фонтана з’явився четвертий поверх. Як? Фонтан став торговим центром. Реконструкція сквера на Тургенєвській обернулася зведенням понад двадцяти поверхів замість обіцяних громаді шести. Решта парку перетворилася на пустир. Немає сумніву, що будівництво порушить територію парка й Олегівської (Обсерваторної) гірки, телескоп обсерваторії «осліпне» на пів-неба – висотка закриватиме спостереження для київських астрономів. Під’їзд до будівельного майданчика забудовники хочуть зробити через дитячий санаторій «Салют», який розташовано поряд. Очевидно, по завершенні будівництва територію санаторію ніхто не поверне і вона буде слугувати дорогою до новобудови.

Територія парка теж потрібна – і для будмайданчика, і для іншого під’їзду до будинку, і для облаштування паркінга. Те, що займуть забудовники, вони вже не віддадуть. У цивілізований країні такий проект в історичний та охоронній зоні міста назвуть маренням хворого. Хто може повірити, що реконструкція Павлівського парку будівельною фірмою означатиме засівання газонів? Паркан поставлять одразу по периметру всього парку. Забудовники відкрито вважають людей за бидло, коли переконують, що саме так і станеться. Останній елемент, якого бракує – це згода людей. Згодних нема.

В центрі парку уже було декілька мітингів проти забудовників. Люди збирають підписи проти, розклеюють листівки, нумерують дерева про всяк випадок, залучають пресу на свою підтримку. Тут працюють реальні активісти. Декому уже пропонували гроші за те, щоб зрадити людей і переконати їх віддати парк. Купити не вдалося. Тому, якщо в країні, де продається все, щось не можна купити, його потрібно вкрасти. Тому забудовник почав з брехні і фальсифікації позиції громади. Брехню розносять по парку найняті ним молоді люди. Факт знайомства вони не приховують – навіть роздають листівки «Новий парк – новий дім», «з любов’ю, компанія «Віта». Ніяку громадську організацію ці люди не представляють. З їхніх слів, вони просто «іниціатівная молодьож», яка «небайдужа до парку». Нахабний аргумент «тут живуть наші друзі» не працює.

Наприклад, мої друзі живуть у Лондоні – але я не пропоную їм допомогти облаштувати Гайд парк. Небезпека цих, зовсім не наївних, молодиків у тому, що забудовник уводить їх до складу тристоронньої наглядової ради свого безумного проекту як «згодних». Разом їм належить 70% голосів. А від місцевих мешканців запрошує сімдесятилітню бабусю, яка колись працювала помічником депутата Верховної Ради. Тому вона переконана, що «знає життя в цій країні». Вона хоче комунізм і реконструкцію парку. З фонтанчиком. І боїться, що її закатають в асфальт. Ідеальний кандидат для того, аби видати ключі від парку забудовнику, поки місцева громада протягом усіх років з 2003 року (саме тоді з’явилося рішення про оренду на 25 років) виступає рішучо проти будь-яких забудов. Це нагадує історію Батурина – громада тримала облогу, поки хтось один не виніс ключі від міста.

«Ініціативна молодь» кожні вихідні влаштовує роздачу кульок та прапорців дітям та фотографує дітей для рекламних проспектів забудовника (батьки уже обурюються, коли бачать як використані фото їхніх дітей). Людям бездоказово доводять, що реконструкція – це висадка квітів. У проспекті забудовник бреше, що парк не має цінності, що гірка – не історична (насправді, внесена до Державного реєстру пам’яток історії і культури). Повірити у те, що ані парк, ані гірка не постраждають, можна лише якщо будинок будуть споруджувати чи з неба чи з космосу. Бо фізично дістатися до ділянки можна або через парк, прорубавши дорогу, або через санаторій, знову ж таки прорубавши дорогу, або зруйнувати схили обсерваторії.

Залучена до тристоронньої ради бабуся вірить, що так і станеться, і що будівельна техніка піде за тим маршрутом, який її пообіцяли. Цікаво, як вона вимагатиме звіту у колони самоскидів, оточених «тітушками»? На прилеглих до парку вулицях живе дуже багато діячів української культури, дипломатів, журналістів, активістів. Цим текстом я хочу привернути їхню увагу до того, що відбувається. Я хочу закликати спільно виступити проти. Скласти петицію. Провести прес-конференцію. Зупинити цю гігантоманію фірм-одноднєвок. Зупинити руйнування історичного Києва.

Я хочу звернутися за публічною підтримкою до українських академіків, які вважають Олегівську гірку місцем проведення тризни за князем Олегом, до українських істориків, археологів, києвознавців, які готові відстоювати історичну цінність гірки. Я хочу звернутися до музейників, яким не мають бути байдужі чудові садиби українських художників – Орловського та Пимоненка, які розташовані на території санаторію «Салют». Я закликаю бути пильними всіх небайдужих киян, які готові підтримати місцеву громаду, жителів Гоголівської, Павлівської, Коцюбинського, Тургенєвської, Гончара, всіх, хто приїздить до парку за кілька кварталів – бо це єдине місце відпочинку на весь мікрорайон. А разом ми повинні вимагати чесної відповіді київської влади.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.