Back in the U.S.S.R?
26 грудня 2012, 09:41
Власник сторінки
український політик, народний депутат України 5-х скликань, міністр охорони довкілля та ядерної безпеки 1992-1998 рр.
Росія не приховує свої імперські апетити. Кремль вимагає юридичних гарантій вступу України в ЄЕП та Митний союз
Російські ЗМІ повідомляють про те, що найближчим часом в Москву вирушить українська делегація, щоб прийняти участь у переговорах, які начебто вирішать долю ГТС України. Росія не приховує свої імперські апетити. Як відомо, Кремль скасував візит Януковича в Москву 18 грудня, оскільки не зміг домогтися капітуляції України зі здачею газотранспортної системи та повною інтеграцією в структури ЄЕП та Митного союзу. Київ все ще сподівається отримати знижки на російський газ в обмін на приєднання до відповідних угод за окремими пунктами. Кремль же вимагає чітких юридичних гарантій вступу України в ЄЕП та Митний союз, – мовляв, за інших умов ціна на газ перегляду не підлягає. Росія обрала для "дотискання" України найбільш скрутний час, – 2013 рік стане найважчим через виплату зовнішнього боргу, загальні обсяги якого сягнули 75% ВВП.
Після скасування візиту Януковича в Москву "бацька" Лукашенко озвучив ультиматум Кремля щодо Митного союзу та ЄЕП, – мовляв, "жодних вибіркових приєднань до якихось окремих документів бути не може". Лукашенко назвав ціну членства – надання Україною законодавчого статусу всім документам, які приймають країни-члени ЄЕП, – тобто делегування суверенних повноважень наддержавним органам. Путін же відверто шантажував Україну. На думку російського президента, за межами Митного союзу та ЄЕП український виробник не має перспектив, – ні дешевого палива, ні ринків збуту. А головне, Україна втратить свою головну геополітичну перевагу, – роль монопольного постачальника 80% російського газу в ЄС, – а значить знизиться і наша політична вага, і бюджетні доходи.
За словами Путіна, – Україна зробила "стратегічну помилку", бо відмовилася віддати "Газпрому" в оренду свою ГТС. Через добудову російських обхідних газопроводів "постане питання про доцільність існування ГТС України", – погрожував Путін. Він старанно розписував, як безпечно та приємно мати справу з Росією та "Газпромом". "Україні Господь наказав бути разом" з Росією, бо на Заході її "не чекають", – в унісон зазначив "бацька".
Чи, дійсно, Україна потребує членства в ЄЕП та Митному союзі й чи вирішить українські економічні та фінансові проблеми дешевий газ? Посол США Джон Теффт, – держави з найбільшою світовою потугою, – вважає, що газові знижки тільки посилять "залежність від палива, неефективність економіки та корупцію". Посол переконаний, що Україна має вдосталь власних енергоресурсів, – приміром, сланцевий газ, – щоб здобути енергетичну незалежність. Нові угоди з МВФ, на його думку, є найкращим рішенням подолання складної фінансової ситуації, реформи ж мають підвищувати конкурентоспроможність українських компаній. І Теффт має рацію, – ніякий дешевий газ не замінить реальної роботи з модернізації української економіки, яку може здійснити тільки український уряд.
Чи має змогу Україна захиститися від зазіхань Росії на свою ГТС, якщо відмовиться від членства в російських структурах? Нині через високі ціни на російський газ "Газпром" мріє забрати ГТС у власність через неконтрольоване накопичування газового боргу. Рецепт для подолання цієї загрози один – звернення в Стокгольмський арбітраж щодо перегляду ганебних газових контрактів-2009. Приміром, днями міністр фінансів Польщі підтвердив, що польська газова компанія PGNiG домоглася 15% знижку від "Газпрому" під загрозою звернення в Стокгольмський арбітраж. Ще дев'ять країн отримали 10% знижки на російський газ під тиском судового розгляду.
Путін заганяє Україну в Митний союз та вимагає контролю над ГТС під загрозою будівництва обхідних газопроводів. Однак Україна має всі важелі, щоб зберегти газові потоки, які проходять її територією з РФ до ЄС. Європейські компанії мають отримати доступ до модернізації української ГТС на умовах Другого та Третього енергопакетів ЄС, а також Брюссельської декларації, підписаної, але не виконаної попереднім урядом. В цьому разі європейці будуть зацікавлені в збереженні транзитної ролі України, а Росія навряд чи добудує "Південний потік", бо не отримає необхідного фінансування.
Щодо переваг Митного союзу для українського виробника, – мовляв, на Заході нас не чекають, – то це черговий міф Путінської пропаганди. Приєднання до Митного союзу не принесе ні довгострокового зростання економіки, ні притоку інвестицій, Приміром, президент Європейської бізнес-асоціації Томаш Фіала вважає, що максимум вигод, які отримає Україна від Митного союзу, – це зниження цін на газ максимум на 3 роки. За його словами, ринок ЄС в вісім разів більший, ніж зона вільної торгівлі країн СНД. Через це, на думку експерта, економіки країн Центральної Європи зростають значно швидше, ніж багата сировиною Росія, а громадяни цих країн мають набагато вищі зарплати та умови для ведення бізнесу та отримання інвестицій на розвиток виробничої діяльності. Фіала вважає, що за умови економічної інтеграції з ЄС, українська економіка оновиться та переорієнтується на ринки ЄС не менш швидко, ніж економіки посткомуністичних Польщі та Чехії, де в 90-х роках 90% зовнішньої торгівлі були орієнтовані на Східну Європу, а нині – на ЄС.
Тобто широкий доступ ринки ЄС – це, дійсно, шлях для швидкої модернізації української економіки на прозорих та передбачуваних умовах, а також шлях зростання ВВП, який залишається одним з найнижчих у світі. Зона ж вільної торгівлі з Росією, як і Митний союз, і ЄЕП та ЕврАзЕС, – це політично заангажовані утворення, метою яких є відтворення економічної та політичної гегемонії Кремля. Українські виробники завжди зазнаватимуть дискримінації на контрольованих Росією ринках, в залежності від її геополітичних інтересів. Приміром, ще не стихла "сирна" та "автомобільна" війни, як український мед – підприємства "Мед Поділля" – викидають з російських ринків. Політика "витискання" українських товарів призвела до того, що українські виробники переорієнтувалися з російських ринків – на світові. Приміром, за інформацією міністра АПК Присяжнюка, найбільшими споживачами української сільгосппродукції стали країни Азії – 35%, ЄС – 25%, Африки – 18,5%, а на країни СНД припадає всього 22% українського експорту. Ця інформація, на мою думку, й має стати вектором економічної стратегії для українського чиновника, – створення якомога кращих умов роботи для українського виробника, а також найшвидша та найпотужніша інтеграція до ринків та структур ЄС. Бо ж, український досвід засвідчив, – у Росії нас не чекають!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.