РНБОУ не завжди була притулком для відставних гінекологів

1 февраля 2011, 22:47
Політичний консультант, віце-президент Української PR Ліги
0
3667

Колись там були мозковий центр та башковитий секретар

Днями тихо й без помпи в одному із столичних ресторанів тепло відзначили 70-річчя Євгена Марчука.

Марчук – персоніфікований шанс, втрачений Україною в 1999-му. Від можливості, загубленої минулого року, він відрізняється лише тим, що компенсувати його вже не випаде, в той час як помилку 2010-го ще буде нагода виправити. Можливо.

Людина високого інтелекту, з глибоким аналітичним розумом, Марчук краще за всіх тодішніх кандидатів був готовий дати гідну відповідь всім викликам, які стояли на той час перед Україною.

„Вибори, - пише відомий французький рекламіст та політтехнолог Жак Сегела, - це зустріч долі людини та очікувань нації”. В Україні-99 вони, на жаль, не перетнулися.

Багато хто з тодішніх симпатиків Євгена Кириловича відвернулися від нього: не змогли вибачити другого туру й підтримки Кучми. Але Марчук спромігся тоді на вчинок, до якого дехто не доріс і в 2010-му.  Не мусив же він спостерігати за тим, як країна сповзає до рук Симоненка, з такою самою байдужістю, з якою учасники минулорічного першого туру здавали Україну Януковичу просто так, аби лише дошкуляти Тимошенко?!

Рада національної безпеки та оборони, в яку Марчук пішов працювати, лише згодом, лише завдяки Ющенку стане притулком для відставних гінекологів. За часів же Марчука вона була мозковим центром. Бо секретар був башковитий.

В цьому я особисто переконався, коли в 2002 році мені довелося трохи попрацювати з Марчуком над першою концепцією формування громадської думки на користь вступу України до НАТО.

Як відомо, саме за ініціативи Марчука в 2002 році РНБОУ ухвалила рішення розпочати процес, який мав би завершитися вступом України до Північно-Атлантичного Альянсу. Це хитромудре формулювання було єдино можливим на той момент, щоб задокументувати євроатлантичну перспективу України.  Більш чітко цю мету сформулюють в 2003 році в законі про нацбезпеку, який був підтриманий і Партією регіонів.

На відміну від Ющенка, який кавалерійським наскоком хотів прорвати глуху оборону опозиційних до України ключових країн НАТО, Марчук демонстрував системний підхід. Такого підходу бракувало Кучмі, який після скандального саміту НАТО в Празі, де Америка влаштувала йому персональну обструкцію, дуже швидко охолов до євроатлантичної інтеграції. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.