Про що мовчать ЗМІ і що насправді турбує киян

23 февраля 2011, 10:55
Председатель Комиссии Киевсовета по вопросам гуманитарной политики
0
3425

Більше трьох тижнів з ТОП-позицій інформаційних каналів не зникає тема щодо місцеперебування Київського міського голови Леоніда Черновецького.

Представники ЗМІ навипередки опитують сусідів, родичів, депутатів, чиновників, чатують під його кабінетом та навіть помешканням. У медіа просторі розгортаються карколомні перегони – кожен, кому не ліньки, намагається не проґавити можливість і прокоментувати – де Леонід Черновецький і як він виглядає та почувається…

 

Тих, хто працює чи працював з мером дуже часто називають «космонавтами», «прибульцями» тощо. І, як не парадоксально, але з кожним днем я все більше і більше відчуваю себе саме такою… Бо відверто не можу збагнути, чим зумовлені цей надмірний інтерес і відчайдушна жвавість як з боку журналістів, так і з боку політиків національного масштабу. Усі вони в один голос апелюють до киян! І як кияни, мабуть, вперше за всю історію, змогли так ефективно проявити себе у співпраці зі ЗМІ та політиками національного масштабу – також залишається загадкою. І в першу чергу для самих же киян. Що ж насправді ховається за надуманою, штучно створеною темою повернення Черновецького?

 

Для цього, напевно, варто провести паралель, аби збагнути, що світосприйняття і ТОП-події життя пересічного киянина є трохи іншими, ніж їх змальовують у пресі та на телеекрані.

 

Вранці – кияни сідають у маршрутку і з острахом чекають, яку ціну за проїзд їм оголосить водій; дорогою на роботу - кияни моторошно прораховують скільки доведеться сплатити  за «платіжки» на комунальні послуги, якість яких залишається на низькому рівні, а ціна стає дедалі більш неадекватною як якості цих же послуг, такі і рівню зарплатні; ввечері – кияни, повертаючись додому, заходять у магазин і боязно оглядають вітрини та цінники, бо побачити найнеобхідніші продукти за адекватною ціною стає щораз складніше…

 

А у цей час «слуги народу» та представники «четвертої влади» шукають мера. Мера, який протягом 4 років утримував тарифи на найнижчому рівні серед усіх регіонів України; мера, який знайшов ресурс і щомісяця забезпечував виплату соціальної допомоги пенсіонерам та муніципальних надбавок вчителям, медикам, соціальним працівникам та працівникам культури; мера, який до свого Блоку взяв не знаних депутатів та публічних діячів, а молодих людей…

 

Де саме провести риску у цій паралелі –  особисте право кожного. Але навряд чи знайдеться аргумент, аби заперечити, що нинішня реальність засвідчує нашу загальну недолугість, наше невміння (чи небажання) визнати чийсь успіх і самостійність. Тих, хто вміє і може сказати  «НІ» системі, тобто самостійних людей – ми ще не навчились цінувати.

 

Питання лиш в тому, чи можемо ми бути самостійною країною без самостійних людей??? А відтак –  чи маємо на це право? …

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.