Горбачов і я. Горбачов і ти. Горбачов і ми

2 марта 2011, 12:20
Політичний консультант, віце-президент Української PR Ліги
0
2751

Пропоную кожному, хто не байдужий до свободи взагалі та незалежності України зокрема, подякувати тому, хто дав нам свободу

Навряд чи хто з українських політиків наважиться привітати Михайла Горбачова з 80-літтям. Для одних - він винуватець розвалу СРСР. Інші, навпаки, вважають, що він чіплявся за збереження Країни Рад та втягував Україну в новий союзний договір.

Горбачов був задіяний в обох процесах. Але не ті, не інші не мають повної рації. Ніякий Горбачов не розвалив би Совєцький Союз, якби він не стояв на глиняних ногах. І якби не Горбачов, чи стала би Україна незалежною в 1991 році? Врешті-решт,  попри приреченість СРСР, імперія набула би інших форм, і не факт, що, на відміну від балтійських республік,  Україна за інших обставин не стала би учасницею такого переформатування.

Тому пропоную кожному, хто не байдужий до свободи взагалі та незалежності України зокрема, бодай подумки подякувати Горбачову за те, що дав нам свободу. Якщо ми не змогли нею як слід скорисатися, то це наша й лише наша провина, а не гріх генсека-президента.   

Про це колись я казав Горбачову в очі. Мені пощастило зовсім трохи, буквально лічені тижні, попрацювати з Михайлом Сергійовичем та кілька разів поспілкуватися з Раїсою Максимівною. В 1996 році компанія політичних консультантів, до якої я тоді був причетним, пристала до виборчої кампанії Горбачова, який тоді чомусь вирішив балотуватися в президенти Росії. 

Звичайно, тієї затії ніхто не сприймав всерйоз, здається, навіть сам Горбачов. Але в моєму житті це був ледве чи не єдиний випадок, коли я пишався своєю причетністю до безнадійної справи. Втім, престижною вона видавалася не менше, ніж безперспективною та безкоштовною.

За три тижні я заробив лише дорогий та якісний чорний шкіряний портфель, подаровний мені штабом Горбачова у представницьких цілях. Його я  ношу й по сьогоднішній день, він і зараз стоїть за кріслом в моєму кабінеті. Кілька разів на тиждень, беручи до рук цей кейс, я згадую про його походження та про роль Горбачова в нашй історії, яка без нього могла скластися ще гірше.

І Горбачов, насправді, не підкаблучник. Я бачив, як вони спілкувалися - на рівних. Взаємна любов і партнерство - такими були їхні стосунки.  Тоді в 1996 році, я і змінив своє ставлення до Раїси. Щоб змінити думку решти щодо себе, вона мусила занадто рано померти. Сподіваюсь, вона встигла вибачити всіх нас за те, що ми були несправедливими.

Сьогодні читав інтерв'ю Михайла Сергійовича в "Комсомолці".  І як я вірю, що він не лукавить, коли головною подією свого життя назвав не президентство, а зустріч з Раїсою!  Вічная їй пам'ять, а Горбачову - многая літа.

Хто хоче прочитати один з анйкращих матеріалів про це унікальне подружжя - раджу іти сюди: 

  http://blogs.pravda.com.ua/authors/kyrychenko/4d6dfcd460cff/  

    

     

  

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.