Тысяча правдивых сообщений не в состоянии восстановить доверие к пропаганде, однажды потерянное

Кілька тижнів тому мені подарували надруковану 1957 року в московському "Издательстве иностранной литературы" видавництві збірку статей "Итоги второй мировой войны". Це - переклад гамбургського видання 1953 року. Дивно взагалі, як в СРСР комусь вдалося організувати вихід цієї збірки, яку в самій передмові названо "настольной книгой западногерманских реваншистов", серед авторів якої - "военные преступники, публично осужденные в Нюрнберге".  Очевидно, ініціатори перекладу переконали цензорів, що "врага надо знать в лицо".

На жаль, часу простудіювати весь 600-сторінковий фоліант я не маю, відтак повністю прочитав лише один розділ - "Пропаганда во время войны". Звідти й цитата.

5-а американська армія, яка билася в Італії, розробила листівки для німців, в яких в райдужних тонах описала райське життя німецьких полонених в американських, англійських та канадських таборах порівняно з таборам радянськими. Хоча сказане в листівці, - стверджує автор, - відповідало дійсності, фокус-група виявила повну недовіру полонених, бо воно не співпадало з їхніми стереотипними уявленнями про полон. Листівку спростили: "Краще здатися в полон, ніж, перебуваючи у безвиході, в умовах повної переваги союзників, чекати на смерть".

Іще один цікавий висновок: "Тысяча правдивых сообщений не в состоянии восстановить доверие к пропаганде, однажды потерянное в результате какой-нибудь лжи или просто неловкого приема".

Нарешті ось: "Доверие к Гитлеру и вера в чудесное оружие часто находились в вопиющем противоречии с обстановкой на фронтах... Моральный дух немецких солдат часто поднимался именно тогда, когда на фронте наступало самое отчаянное положение и спастись можно было только чудом".