Акції підприємців: чи досягнуто результату

Тема сьогоднішнього блогу – підприємницькі акції, що відбулися 14 і 19 травня.

Інтернетом поширюються дуже різні думки щодо цих подій: від захопливих вигуків про початок революції до розчарованих заяв про повний провал. Водночас відсутній аналіз результатів, а не самого процесу. Тож спробуємо проаналізувати, чи були ця акції успішними з огляду на досягнуті результати.  

На мою думку, так, адже вочевидь уряд «злякався» проголошених всеукраїнських акцій протесту і, щоб вони не стали масовими і потужними, завчасно подав законопроект, над яким майже півроку тривала робота і який уряд не поспішав вносити в парламент, принаймні в лояльному до підприємців форматі. Але зараз законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва) (№8521) зареєстровано у Верховній Раді. Цей документ на 90% враховує вимоги і побажання підприємців. Майже все те, чого ми вимагали з грудня 2010 року, і все те, що тоді уряд відмовився враховувати в Податковому кодексі, враховано у законопроекті 8521.

Я вважаю, що це перемога – тих груп та організацій підприємців , які проводили акції, і тих об’єднань підприємців, які системно працювалиу робочій групі Мінфіну, просуваючи відповідні  норми. Тож попри протиріччя та внутрішню конкуренцію  об'єднань підприємців, вони спрацювали на спільний результат – законопроект є і він є лояльним до бізнесу. Понад те, законопроект зареєстрований у Верховній Раді від імені уряду, а це багато важить, оскільки ми бачимо, що сьогоднішня парламентська більшість ухвалює лише урядові законопроекти або підтримані урядом.    

Однак результат акцій міг бути значно потужнішим, якби учасники акції чіткіше формулювали вимоги, заради яких вони зібралися під парламентом. 

Зі спілкування з мітингуючими я зрозуміла, що вони приїхали за двома речами. Перше – за скасуванням або принаймні кардинальним зменшенням ставки єдиного соціального внеску, що є на сьогодні основним гальмом для підприємців, бо є надто високим навантаженням (своє ставлення і своє бачення рішення цієї проблеми я виклала в попередніх блогах).  

Друге, що найбільше хвилює підприємців, – це навіть не спрощена система оподаткування, яка попри всі протиріччя, але все ж таки працює, скільки різноманітні форми утиску. Це насамперед пов’язано з тим, що влада на місцях, очевидно спираючись на лінію центральної влади, зносить об’єкти малого підприємництва: від цілих ринків (як з’ясувалось, у Сумах фактично закрили центральний ринок) до окремих ларків і частини ринків, як це відбувається у Києві. Зносять під різними приводами, але стиль цього дійства переважною більшістю однаковий – протистояння. Представники влади не намагаються знайти спільну мову з підприємцями, дати їм відповідні робочі місця і гарантувати, що на тих місцях, які вони звільняють, не будуть знову встановлені торгівельні об’єкти. Замість цього вони силовим шляхом із залученням міліції, рішень прокуратури намагаються викинути підприємців разом з їхніми робочими місцями.    

Саме це сьогодні будоражить підприємницьке середовище. В тих містах, де таке відбувається, активність зростає, підприємці менше слухають обіцянки уряду по телебаченню і більше готові виступати з протестами. Тож зрозуміло, якщо і далі порушуватимуться права на роботу і власність дрібних підприємців, ситуація загострюватиметься і до осені, дійсно, може спровокувати серйозний конфлікт і серйозний вибух – не порівнюваний з тими акціями, що відбуваються зараз. Влада повинна це розуміти.    

Отже, моя думка – акції були результативними, оскільки є проект закону, але, на жаль, підприємці не дотисли всіх позицій, оскільки не сформулювали свої вимоги в термінах, які можна було б втілити в законодавстві. Адже очевидно, що скарги на порушення прав власності і прав на роботу можна систематизувати і  виразити в законопроектах. Це дозволить не декларативно, а глибоко захистити права підприємців.    

Шкода, що переважна більшість людей, навіть журналісти, так і не зрозуміли сутності цих акцій, політологи коментували їх швидше як політичні, тоді як насправді підприємці висували все ж таки заземлені вимоги правового та економічного характеру.    

Щодо найбільш наболілого питання – єдиного соціального внеску. Зі спілкування з підприємцями мені стало зрозуміло, що варіант, запропонований урядом, а саме – звільнення від сплати єдиного соціального внеску тільки пенсіонерів та інвалідів – НЕ ЗАДОВОЛЬНЯЄ ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ. Вони в один голос про це говорили. Таке рішення СТВОРЮЄ НЕРІВНІ УМОВИ і РУЙНУЄ КОНКУРЕНЦІЮ. Простий приклад – на базарі поруч стоять два продавця: один із них пенсіонер, інший – студент (в якого мати – пенсіонерка, тож він мусить і собі заробити на навчання, і їй допомогти). Цей студент має сплатити державі В ЧОТИРИ РАЗИ БІЛЬШЕ: 100+360 гривень, тоді як пенсіонер – лише 100 гривень. Відповідно, ці затрати студент муситиме перекласти на вартість свого товару. Як ви думаєте, в кого купуватимуть? 

Запропоноване урядом рішення, на мій погляд, популістське і абсолютне неприйнятне. Бо можна описати десятки випадків, в які вкладається поняття соціальної несправедливості. А що робити молодій матусі – підприємцю? А чоловіку працездатного віку, в якого вдома дружина без роботи, неповнолітні діти і батьки-пенсіонери? І він живе в регіоні, де заводи не працюють і єдине його робоче місце – базар.  

Підприємці розуміють, що вони не мусять сплачувати за себе цей внесок, але вони також розуміють, що швидко цього результату не досягти. Вони почули по радіо, що перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв висловлювався з приводу кардинального зменшення розміру внеску дрібного бізнесу. Йшлося про 18,5 відсотків. На думку підприємців, така вартість, хоча і висока, але принаймні значно реалістичніша для сплати. Вони очікували почути про таке рішення 19 травня. Та, на жаль, це питання не піднімалося, тож ми не знаємо, де розробляється відповідний законопроект, чи розробляється він взагалі, чи ці заяви мали під собою якусь підставу законодавчої роботи уряду, чи дано відповідне доручення. Я раджу підприємцям скористатися новим законом «Про доступ до публічної інформації» і звернутися до першого віце-прем’єр-міністра із запитами, чи триває робота над подібною пропозицією. Об’єднання підприємців хочуть долучитися до такої роботи. Нові можливості доступу до публічної інформації дають нам змогу на це.