"Війна і ми" Сергія Пантюка

15 марта 2012, 20:17
голова Центру досліджень політичних цінностей
0
1473

новий роман як оспівування смерті.

Як і обіцяв-прочитав роман Сергія Пантюка «Війна і ми».
 
Як на мене ,то можна привітати Сергія з успіхом.
 
Сильний поет став сильним прозаїком.
 
  На презентації книги всі, хто її раніше читав, переконували ,що це книга про війну.
 
Прочитавши, скажу,що я в цьому не певен.
 
 Нехай Пантюк і описав епізоди з війною у Молдові та в Азербайджані.
 
 Нехай і наприкінці книги листом від «психолога» Ніки Польової автор намагається «перевести стрілки» зі збройних конфліктів на війну «всіх з усіма».
 
 
 
 

«Озирніться навколо-ви бачите десь цілковитий мир?

Навіть функціонування нашого організму-це суцільна війна на клітинному рівні.

Ми, люди,перманентно воюємо зі всіма іншими мешканцями Землі-від дрібних комах до велетенських китів.

 Ми воюємо з деревами, кущами і травами, бо все, що нам потрібне для того чи іншого споживання, ми мусимо спочатку вбити!

 І всі війни розпочинаємо, ледь зіп’явшись на ноги, на дитячому майданчику…»

 
 

 І все-таки це книга не про війну.
 
Це книга про смерть.
 
 Про багато різних не схожих одну на одну смерті.
 
Смерті насильницькі та природні.
 
Смерті жахливі та смерті буденні.
 
Смерті тварин і людей.
 
Сергій наче нанизує історії смертей на якесь намисто.
 
Смерть за смертю.
 
І оповідає про ці смерті так начебто безсторонньо, що це здається надміру беземоційно.
 
 Тому в один ряд стають смерті, які по ідеї, ніяк не можуть ставати поруч!
 
 Свиня, заколота на їжу, рідна бабуня, що вмирає від старості, молдавський міліціонер , якому перерізають горло, вірменське немовля, яке настромлюють на гак під час погромів, совітський солдат-дезертир, якого підривають гранатою.
 
 Бізнесмен-кгбіст, депутат-боксер, письменник-друг, священник-пияк, унсовець-доброволець…
 
 І ще , і ще…
 
 Кількість смертей в книжці важко підрахувати.
 
Фактично Сергій оспівав СМЕРТЬ.
 
 І зробив це настільки легко і просто, що під час прочитання в голові зародилася аналогія з «Новиною» дивовижного Стефаника: «У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку…»
 

 Вітаю Сергія! А решті раджу прочитати. Отже, «Війна і ми», Сергій Пантюк.
.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.