Чим УНП відрізняється від КОДу?

20 июня 2012, 10:53
український політик, народний депутат України 5-х скликань, міністр охорони довкілля та ядерної безпеки 1992-1998 рр.
0
807

Національна державність, членство в НАТО, Єдина Помісна православна церква, потужний середній клас

УНП запитують, чому ми не об'єднуємося з "Фронтом змін" та БЮТ на виборах? УНП вважає національну державність – найвищою цінністю, а суверенітет та українську мову її невід'ємними складовими. Ми ніколи не приховували, що Україна має не тільки стати членом Європейського Союзу, а й увійти в НАТО, щоб надійно захиститися від зазіхань Росії. Ми вважаємо, що Україна потребує Єдиної Помісної православної церкви, як і інші незалежні та суверенні держави. Це ті цінності, які не є головним політичним пріоритетом для ліво-центристського БЮТу Тимошенко, ліберального "Фронту змін" Яценюка, "Удару" Кличка, інших. 

УНП ставить політичне завдання повернення України у спільний європейський дім, завдяки об'єднанню близьких за ідеологією правих сил. Національні демократи не тільки не мають морального права сходити з політичної сцени під час політичної реінкарнації Президента Путіна, а навпаки – повинні стати провідною політичною силою в Україні, яка здатна буде захистити державність, національні інтереси, національного виробника та сприяти створенню потужного середнього класу. Наш головний конкурент – це лівопопулістська влада, політиці якій ми понад 20 років пропонуємо праву альтернативу.

З самих початків торування шляху до незалежності національно-демократична опозиція вела запеклі політичні бої у парламентському залі, законодавчо запроваджуючи базові принципи української державності, нарощуючи суверенітет через ухвалення Декларації, Акту про незалежність, української Конституції. Нинішні "вожді" України, політична кар'єра яких у 90-ті роки ще навіть не починалася, тепер здають ці базові цінності, а не відстоюють та розвивають їх у державній політиці! Лише одні газові угоди, якими встановлено найвищі в світі ціни на газ для України, – це не лише посилення газової гегемонії Кремля, але й здача національних економічних інтересів Росії. Днями завдано чергового нищівного удару по базовим засадам національної державності – в першому читанні прийнято законопроект про мовну політику Колесніченка-Ківалова. І депутати УНП, і інші представники опозиції у відповідності з попередніми домовленостями мали спільно протидіяти цьому, але команди від керівників опозиційних фракцій вступити в бій за державну мову, як відомо, так і не надійшло.

В чергове стверджую: в Україні не відбулися реформи європейського зразка, бо жодного разу у Верховній Раді не було національної патріотичної правої більшості. Я залишаюся прихильником ідеологічної чистоти української політики, її побудови на європейських принципах. До тих пір, поки Україна не буде їх дотримуватися, постійно будемо наступати на ті ж самі граблі. Так, об'єднання в єдину партію або єдину команду на виборах може відбуватися лише на основі спільної ідеології – лівої чи правої, чи ліберальної. Широкі передвиборчі коаліції за участі різних за ідеологією сил, як показує українська практика, не дають позитивного результату. Приміром, коаліція "Сила народу", яка об'єднала начебто всю опозицію під проводом Ющенка, не добилася системних змін в державній політиці в силу того, що не було єдності в ідеологічних поглядах та спільної програми дій. Демократична більшість, яку "помаранчеві" створили у ВРУ 2007 року, також не здійснила демонтаж українського посткомуністичного, тоталітарного законодавства з тих же причин.

Сьогодні для мене непереконливими є аргументи щодо так званої об'єднаної опозиції. Лівоцентриська "Батьківщина" творить ліву опозицію. УНП з іншими правими партіями – праву опозиційну команду. Головне завдання для нас обох – радикальна зміна якості української влади, а не агітація любити кандидата лише за ту опозиційну "лейблу", яку йому наліпили. Чого сьогодні біля 70 колишніх членів БЮТ фактично опинилися у провладній більшості? Бо кандидати підбиралися не за ідеологічними поглядами, а за особистими уподобаннями чи у залежності від політичної кон'юнктури.

Поки українська політика залишатиметься "вождістською", як за комуністичної доби, а не ідеологічною, принципових змін на краще не буде. Приміром, 2006 року УНП не потрапила до парламенту лише тому, що Тимошенко на кожній зустрічі з виборцями агітувала голосувати не за правий "Блок Костенка і Плюща", а за лівого Мороза – "патріота України". І вона буквально за вуха втягла Мороза у Верховну Раду, а той, врешті-решт, приєднався до свого природного союзника – Партії регіонів. Якби УНП увійшла до парламенту 2006 року, Україна розвивалася б сьогодні іншим шляхом! Не було б політичної зради, не було б прем'єрства Януковича, і, можливо, зовсім іншою була б історична хода незалежної України.

Ще раз підкреслюю: я не знаю прикладів у європейській політиці, коли виборчі об'єднання утворюються всупереч принципам ідеологічної спорідненості. На мій погляд, найбільш вдалим був досвід об'єднаної опозиції на виборах 2002 року, де на вибори йшли двома блоками, – "Наша Україна" Ющенка та БЮТ Тимошенко. Ми координували дії і не займалися взаємопоборюванням. Досвід 2002 року може бути успішно застосований нині. Координація наших дій має відбуватися у забезпеченні демократичних і максимально прозорих виборів. Ми також маємо разом протидіяти згортанню в Україні демократичних свобод та права українців жити у своїй національній державі. Це, дійсно, шлях до покращення результативності виборів та якості української влади, а відтак – і перспектив Української держави.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.