Точно перепишу хату на кота

20 августа 2012, 10:34
Журналист
0
22
Точно перепишу хату на кота

Завтра суд на 11 годину проти свавілля ЦВК. Інформую всіх небайдужих

 

     Вищий Адміністративний Суд України 

           01010  м. Київ, вул. Московська, 8               

                                                       

      через:           Київський апеляційний                 

                            адміністративний суд

                            01010 м. Київ, вул. Московська, 8 корп. 30

 

                              Позивач (апелянт):     Кармазін Юрій Анатолійович

                                              01008 м. Київ, вул. Грушевського, 5

                                                                                                                                                                                                            pzv@ukr.net

                                                                                                       іншими засобами зв’язку не володію

 

                 Відповідач:      Центральна виборча комісія 

                                                                                 01196 м.  Київ, пл. Лесі Українки, 1    

                          тел.044 286 84 82 

                                                                                                  post@cvk.gov.ua

                                                                             

                                                                                                  інші засоби зв’язку невідомі 

 

 

 

А П Е Л Я Ц І Й Н А    С К А Р Г А

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2012 по справі за №9103/43/2012

 

           18 серпня   2012 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову по справі  №9103/43/2012, якою в моєму позові до Центральної виборчої комісії   про  визнання її дій протиправними, скасування постанови Комісії  №417 від 15.08.2012 та про зобов’язання вчинити певні дії, мені відмовлено. 

           Судом при вирішенні  вказаного  спору   неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому вищевказана постанова підлягає скасуванню.      

           Так, судом  правильно встановлено  лише дати подачі мною заяв про моє само висування в кандидати в народні депутати України по одномандатних виборчих округах №151 та №179  на  виборах  народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.            

             10 серпня 2012 року мною особисто подано до Центральної виборчої комісії(далі Комісія) заяву, форма  якої повністю відповідала вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі Закон)  та  складену згідно зразків, які розміщені на офіційному Веб-сайті Центральної виборчої комісії (з урахуванням приміток, зображених зірочками),  інші документи ( в тому числі в електронній формі) щодо реєстрації мене кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №151 у порядку самовисування на чергових виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. 

              Ніякої складності в реєстрації подані мною документи в такому вигляді не викликали і, за твердженням працівників Комісії, за 1-2 дні мало бути прийняте рішення про реєстрацію мене кандидатом в народні депутати України.

                 З метою унеможливлення різноманітних провокацій, про подачу мною документів для реєстрації по  одномандатному округу №151 я нікому не повідомляв.

                 На ранок 11.08.2012 на свій приватний мобільний телефон  я отримав дзвінок з попередженням не балотуватись по вказаному округу, оскільки там буде зареєстрована інша особа з прізвищем, імям та по-батькові Кармазін Юрій Анатолійович. Впродовж наступних двох днів я неодноразово звертався до Комісії і цікавився, чи прийняте рішення про мою реєстрацію та чи немає  до мене якихось питань  щодо помилок чи неточностей. Однак, у другій половині дня 13 серпня 2012 року я переконався, що Комісія не планує приймати рішення про мою реєстрацію ні в цей день, ні на наступний.

      В той же час, мені стало відомо  про застосування, очевидно з допомогою  ЦВК, брудних технологій щодо народних депутатів України, які перебувають в опозиційних фракціях і балотуються шляхом самовисування. Так, до  участі у виборчих перегонах був допущений Міщенко Сергій Григорович, повний тезка  народного депутата України від БЮТ, по місту Києву - Сергій Тєрьохін, по Одеській області - Ігор Плохий, по місту Одесі - Олексій Гончаренко та ін.          

                Мені, як Голові Парламентської опозиційної Партії захисників Вітчизни стало зрозуміло, що між  погрозою, яка висловлена  на мою адресу щодо висування прізвища клону та інформацією про те, по якому саме округу Полтавської області я маю намір балотуватись, а також затягуванням з реєстрацією, існує прямий причинно-наслідковий зв’язок. Таким чином, не дочекавшись реєстрації, з метою запобіганню висунення прізвища-клону  по виборчому округу №151, де я мав намір балотуватись на прохання громадськості Полтавщини, від імені якої до мене звернулися 649 її мешканців (копія звернення додається), з метою захиститись від новітніх технологій фальшування виборів, 13 серпня 2012 року, ввечері, в останній день подачі документів на реєстрацію в ЦВК, я також подав документи з проханням зареєструвати мене кандидатом в народні депутати України по одномандатному виборчому округу №179, який територіально віднесений до Харківської області, сусідньої з Полтавською.            

                15 серпня 2012 року о 9  годин 30 хвилин  ранку, за шість з половиною годин до розгляду  питання про реєстрацію,  не будучи впевненим в тому, які дії вчинить ЦВК щодо моєї реєстрації,  мною було подано заяву  про відмову від балотування по 179 виборчому округу. Подаючи заяву, я, як законослухняний громадянин, вважав, що я ускладнюю задачу тим, хто намірився висувати клон по моєму виборчому округу і, разом з тим, моя заява з висловленням волевиявлення про зняття з балотування, зніме всі можливі питання щодо балотування по кількох округах. Подаючи заяву, я був переконаний в обов’язковості частини 4 статті 59, яка передбачає, що з моменту отримання Центральною виборчою комісією заяви про відкликання заяви про самовисування така особа вважається такою, що відмовилася від балотування. При цьому, я допускав можливість  реєстрації мене по 179 виборчому округу з метою недопущення реєстрації мене по округу 151. У звязку з цим крім чіткого  волевиявлення про зняття мене з балотування я також  послався на статтю 61.    

                 Однак, висновок суду про те, що подача такої заяви не тягне за собою наслідків, передбачених частиною 4 статті 59 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі Закон) та обґрунтовано не була прийнята до уваги Центральною виборчою комісією при винесенні оспорюваної постанови,  є помилковим та невірним.

                 Помилковість такого висновку полягає в тому, що, згідно змісту заяви,  мною виражається воля щодо відмови від балотування в одномандатному виборчому окрузі №179.      

                  В Законі не міститься  визначення поняття  «балотування». Разом з тим, згідно частини 5 статті 11 Закону, виборчий процес включає в себе кілька етапів, а саме:  1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій. При цьому, особа вважається такою, що балотується  в разі проходження нею будь-якої із зазначених стадій виборчого процесу, зокрема такої стадії як «висування кандидатів».

                 Із змісту Закону вбачається, що законодавець ототожнює поняття «балотування» та таку стадію виборчого процесу, як «висування кандидатів» ( реч. 2 абзац 2 частина 4 статті 59, реч. 2 частини 2 статті 60). Тобто, відмова від балотування на даній стадії виборчого процесу ототожнюється з відмовою від висування. Із змісту речення другого абзацу другого частини 4 статті 59 Закону вбачається, що в розрізі даних правовідносин законодавець ототожнює поняття «відкликання заяви про самовисування» та поняття  «відмова від балотування».

                Крім того, в судовому засіданні зясовано, що форми, бланки та тексти заяв, які направляються до Комісії згідно з Законом не затверджені жодним нормативно-правовим актом.  Зокрема текст та форма заяви, яка тягне за собою наслідки передбачені частиною 4 статті 59 Закону,  складається в довільній формі. Єдиним критерієм визначення юридичного напрямку такої заяви є її зміст. Із змісту поданої мною заяви чітко вбачається, що я відмовляюсь від балотування на відповідному окрузі.  Той  факт, що на час подачі такої заяви я не був зареєстрований і підстав для прийняття рішення згідно пункту 1 частини 4 статті 61 Закону не було,  свідчить про існування в змісті зазначеної  заяви волевиявлення щодо припинення мною участі у виборчому  процесі на одномандатному виборчому окрузі №179 на всіх стадіях виборчого процесу, в тому числі і на стадії висування.

                Таким чином,  зміст зазначеної заяви та  обставини, які існували на час прийняття Комісією оспорюваного рішення,  дають всі підстави для того, щоб вважати вищевказану заяву такою, подача якої  тягне  за собою наслідки передбачені частиною 4 статті 59 Закону.    

                Центральна  виборча комісія під час розгляду  поданої мною заяви об’єктивно не підійшла до вирішення даного питання та надала прерогативу процедурним, формальним, на їх погляд, неточностям, а не суті змісту  заяви, яка  була направлена на реалізацію моїх конституційних прав (статті 38, 76 Конституції), тим самим порушивши  принцип верховенства права.

                 Крім того, інформація щодо часу та дати розгляду питання про мою реєстрацію  кандидатом  не повідомлялась, що не відповідає принципу відкритості та публічності.  

                 Відповідно до  частини 1 статті 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує реалізацію виборчих прав громадян України. Тобто, основною метою діяльності  Комісії є забезпечення реалізації конституційного права громадян України обирати і бути обраним. 

                  Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності (частини 2 статті 2 Закону).

                  Суд повно,  всебічно і обєктивно не дослідив вказані обставини  (стаття 7, частини 4 статті 11 КАС) та  не врахував вищезазначені норми, що призвело до невірного висновку про обґрунтованість оспорюваного рішення та законності поведінки Комісії.   

                   Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про те, що: «в заяві Кармазіна Ю.А. від 10 серпня 2012 року не було зазначено про те, що, у разі обрання депутатом, він зобов’язується припинити діяльність, яка, відповідно до Конституції України та законів України, несумісна з мандатом народного  депутата України або про нездійснення ним такої діяльності ».    

                   Так, в судовому засіданні в якості доказу була досліджена копія моєї заяви про висунення  кандидатом в народні депутати  України по одномандатному виборчому окрузі №151 від 10.08.2012. Заява складається з пяти  речень та таблиці з додатками. У реченні третьому та четвертому поданої мною заяви  зазначається (дослівно):  «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції та законів  України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю. Належних мені підприємств та корпоративних прав не маю.»       

                     Я є народним депутатом України 4-ох скликань і не маю іншого представницького мандата, який не сумісний з мандатом народного депутата України та не маю у власності підприємств та корпоративних прав, оскільки це забороняє Конституція України  (стаття 78),  Закон України «Про статус народного депутата України» (стаття3) та Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» (стаття 7),  мною  зазначено у заяві про відсутність несумісного мандата, про нездійснення несумісної діяльності та про відсутність корпоративних прав,  згідно пункту 1 частини 2 статті 55 Закону. Крім того, судом не враховано, що разом з заявою мною подано до Комісії декларацію про мої доходи та  майно, в якій чітко зазначається про відсутність в мене  підприємств та корпоративних прав, а також про відсутність прибутку з  джерел, які несумісні з діяльністю народного депутата України.  

                     Неналежне тлумачення судом вказаної норми призвело до неправильного  її застосування.

                     Так,  пункт 1 частини 2 статті 55 Закону визначає ряд реквізитів та елементів, наявність яких є обовязковим для включення до  заяви про самовисування. Разом з тим, в тексті даної норми міститься складносурядний розділовий сполучник «або», який розділяє включення визначених даною нормою елементів до заяви в залежності від наявності чи відсутності представницького мандата, який відповідно до Конституції та законів України несумісний з мандатом народного депутата України,  здійсненні чи не здійсненні несумісної діяльності, наявності чи відсутності підприємств чи корпоративних прав у власності суб’єкта виборчого процесу. Крім того, вказаний сполучник винесений дужками за речення.                   

                       В разі наявності в субєкта виборчого процесу мандата, який, відповідно до Конституції та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України, здійснення ним несумісної діяльності, наявності у власності підприємств чи корпоративних прав, то про це зазначається в заяві про самовисування.

                        Однак,  в разі відсутності у суб’єкта виборчого процесу  мандата,  який, відповідно до Конституції та законів України, несумісний з мандатом народного депутата України, не здійснення ним несумісної діяльності, відсутності  у власності підприємств чи корпоративних прав, тоді в заяві про самовисування зазначається про відсутність такого мандата,  нездійснення відповідної діяльності та про  відсутність  у власності підприємств чи корпоративних прав.  

                        Така позиція відповідає логічним висновкам, оскільки зобов’язання припинити несумісну діяльність, чи відмовитися від будь-яких прав,  апріорі, не можуть бути абстрактними. З юридичної точки зору, ця вимога набуває значення  лише і тільки по відношенню до конкретної особи та її конкретних обставин. Абстрактний обовязок припинити несумісну діяльність у майбутньому, немає жодного ні юридичного, ні соціального сенсу.  

              Вказане підтверджується тим, що  згідно приміток з позначкою  «**» та «***»  бланку заяви про само висування, розміщеному  в розділі «Примірні зразки та форми виборчої документації» на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії:  «** У разі відсутності іншого представницького мандата, який, згідно з  Конституцією України та законами України, несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю.»;

              *** У разі  відсутності у власності підприємств та корпоративних прав зазначається «Належних мені підприємств та корпоративних прав, не маю».

             Саме такі фрази дослівно зазначені мною в заяві, включаючи розділові знаки.  

              Отже, зміст поданих мною заяв повністю відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 55 Закону та по формі відповідають   бланкам  розміщеним  на веб-сайті Центральної виборчої комісії.

              В рішенні суду, як і в постанові Комісії з даних обставин, є констатація, але немає обгрунтованої мотивації, як в частині права, так і в частині фактичних обставин та ставлення  (умислу, мотиву, мети) субєкта до даного факту. Застосовуючи пункт 2 частини 1 статті 60 Закону, суд та Комісія ототожнили поняття «відсутність документа» з поняттям «документ, що містить неточності, є неповним та помилковим». Однак, вказані поняття не є тотожними і їх ототожнення є  неправильним.

               В усіх галузях вітчизняного права документом у формально-юридичному значенні є як належно складений документ, так і документ, що містить неповноту, неточність та інше.

                Складення мною заяви про самовисування у зазначеній формі стало результатом правової невизначеності, що створено, як  внаслідок недосконалості нормативного акту ( пункт 1 частини  2 статті 55 Закону) так і дій Комісії щодо організації виборчого процесу. Комісією не забезпечено належного розяснення, не здійснено контролю за змістом заяви, вчасно не звернуто увагу на неточності та не надано часу для виправлень.    

               Комісія не доклала жодних мінімальних зусиль щодо з’ясування моєї волі в частині відношення до вимог припинити несумісну діяльність, не з’ясувала, в якій мірі ця вимога стосується конкретної особи (щодо статусу, характеру занять, діяльності). Тобто, під час прийняття рішення Комісією не докладено мінімальних зусиль аби індивідуалізувати вказану вимогу відносно конкретної особи, що є порушенням  статті 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію».                               

               Неправильним та помилковим є висновок суду про те, що поведінка Комісії щодо невжиття заходів на усунення помилок є правомірною, оскільки таке твердження  суперечить вимогам частини 3 статті 60 Закону.   За фабулою вказаної норми,  помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати. Зазначені помилки і неточності повинні бути виправлені кандидатом у дводенний строк з дня подання зазначених документів. Тобто, оскільки помилки чи неточності  не можуть бути підставою для відмови в реєстрації кандидату, а, в силу дії частини 6 статті 59 Закону, Комісія повинна прийняти рішення в п’ятиденний термін з дня подачі документів, Законом надається два дні протягом яких  Комісія зобов’язана  вжити заходів  щодо усунення таких помилок.

              Таким чином, невжиття Комісією заходів щодо усунення помилок та неточностей при їх виявленні є порушенням вимог Закону.

               Судом неправильно визначено сферу застосування частини 5 статті 59 Закону, що призвело до помилкового висновку про те, що перелік підстав для відмови в реєстрації  кандидатів  в народні депутати України визначений в статті 60 Закону не є вичерпний, а тому рішення Комісії щодо відмови мені в  реєстрації кандидатом в народні депутати України є нібито правомірним.         

                         Право особи бути обраним гарантується Конституцією України (статті 38,76).              

                         Порядок реалізації виборчих прав громадян України регулюються Законом України «Про вибори народних депутатів України.    

                         Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України.

                          Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що особа може бути обмежена в праві бути обраною виключно з підстав, передбачених Конституцією. 

                           Разом з тим,  стаття 60  Закону України «Про вибори народних депутатів України» є нормою, яка містить матеріально-правові підстави  правомірного обмеження права особи бути обраною. При цьому процесуальна норма даного Закону за жодних умов не може містити обмеження конституційного права.

                           В силу дії  частини 2 статті 60 Закону, рішення про відмову в реєстрації кандидата у депутати(депутатів) повинно містити вичерпні підстави відмови.

                           Норма Закону, на яку в постанові посилається суд, стверджуючи про правильність її застосування Комісією під час прийняття рішення про відмову мені в реєстрації, є нормою процесуальною, оскільки міститься в статті 59, яка регулює порядок реєстрації кандидатів в одномандатних виборчих округах, а тому не може обмежувати конституційних прав громадян бути обраними і, відповідно, не може бути підставою для відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України.       

                            Оскільки  Центральна виборча комісія є державним органом (стаття 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»), то її рішення повинні бути винесені з дотриманням  Конституції та законів України (частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 Конституції).  Тобто,  висновок, що міститься в оскаржуваній постанові ЦВК  щодо відмови в реєстрації  кандидату в депутати,  з підстав, які  відсутні  в переліку частини 1 статті 60 Закону, є помилковим, а постанова в цій частині  - протиправною.  

                             Судом належним чином не досліджено та не дана оцінка оскаржуваному рішенню Комісії в частині  абзацу одинадцятого, де зазначається   про те, що подані мною заяви не є заявами. Вказані положення повністю суперечать її висновкам  про моє  висунення  по  двох  округах.  Виходячи з висновків Комісії, що містяться у вказаному пункті постанови, я взагалі не звертався до Центральної виборчої комісії з проханням зареєструвати мене кандидатом у народні депутати України. Такі висновки Комісії є абсурдними, оскільки, в такому випадку, відсутні підстави для відмови мені в реєстрації.   

                                 В порушення принципу верховенства права (частина 1 статті 8 КАС) та принципу законності (частина 6 статті 9), судом  не враховані  положення Монакської декларації і резолюції, прийнятої Парламентською Асамблеєю ОБСЄ на 21-й щорічній сесії 05-09 липня 2012 року. Зокрема,  згідно  пункту 17 Декларації, Парламентська асамблея ОБСЄ виражає надію на виконання Україною прийнятих нею в рамках ОБСЄ зобов’язань у відношенні проведення демократичних виборів шляхом створення  всім політичним силам і політичним лідерам, включаючи тих, що перебувають під вартою, можливості для участі  в парламентських виборах, призначених на 28 жовтня 2012 року, в умовах свободи та справедливості.        

                               Оскільки я є народним депутатом України 4-ох скликань і  більше десяти років є лідером Політичної партії «Партія захисників Вітчизни», яка входить до Парламентської фракції блоку «Наша Україна-Народна самооборона» та відноситься до опозиційних партій, відмова Центральною виборчою комісією в наданні мені  можливості взяти участь у парламентських виборах з формальних, надуманих  підстав є прямим порушенням пункту 17 зазначеної Декларації.    

                          Крім того, судом  при винесенні рішення не враховано положення Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції під час здійснення правосуддя» та не  застосовано положення статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради України від 19.10.1973 №2148-VIII, відповідно до якого кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необґрунтованих обмежень право і можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.

                      Відповідно до статті 2 Пакту, якщо  це  вже  не  передбачено  існуючими законодавчими чи іншими заходами, кожна держава-учасниця цього Пакту зобов'язується вжити необхідних  заходів  відповідно  до  своїх  конституційних процедур і положень цього Пакту для вжиття таких законодавчих  або інших  заходів, які можуть виявитися необхідними для здійснення прав, визнаних у цьому Пакті.

                      Тобто, Комісія  на виконання Пакту зобов’язана була вжити необхідних  заходів  для здійснення моїх прав бути обраним на виборах  та прав громадян України обирати конкретну особу народним депутатом України – прийняти рішення про реєстрацію мене  кандидатом у народні депутати. Однак, вказані положення  не враховані судом при вирішенні справи по суті, при тому,  що, відповідно до частини  1 статті  9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

              Судом при постановленні рішення не застосовано положення Декларації "Про критерії вільних і чесних виборів", відповідно до якої кожен має право брати участь в управлінні своєю країною і повинен мати рівні можливості висунути свою кандидатуру на виборах. Критерій участі в управлінні має визначатися відповідно до національних конституцій і не повинен суперечити міжнародним зобов’язанням держави.

                        Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.      

                        Підставами для скасування постанови та ухвалення нового рішення, згідно із ст. 202 КАС України, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

 

 

 

                         Тому, враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 8, 21 Загальної декларації з прав людини, статтями 8, 38, 76, 55, 124, 129  Конституції України  та статтями  6, 13, 17, 172, 177, 185, 186, 202 КАС України, -

 

                П  Р  О  Ш  У:

 

                 1. Скасувати  постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2012 по справі за №9103/43/2012.

                 2. Ухвалити нову постанову, якою мій позов по даній справі задовольнити повністю, а саме:

                   визнати протиправними дії та  рішення  (постанову) Центральної виборчої комісії від 15.08.2012 №417 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України Кармазіна Ю.А.».

                    скасувати рішення (постанову) Центральної виборчої комісії від 15.08.2012 №417 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України Кармазіна Ю.А.».

                    зобов’язати Центральну виборчу комісію розглянути подану мною, Кармазіним Юрієм Анатолійовичем,  заяву від 10.08.2012 та зареєструвати мене кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №151 на чергових виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.    

 

               3. Справу розглядати за моєю участю.

 

 

    Додаток:

    1.Копія апеляційної скарги для відповідача  на    арк.

   2. Копія  постанови суду першої інстанції   на 5  арк.

   3.Копія перекладу  Монакської декларації і резолюції на 4 арк.

  4. Копія заяви про самовисування від 10.08.2012 на 1 арк.

  5. Взірець заяви про самовисування роздрукований із офіційного сайту ЦВК на 1 арк.

  6. Роздруківка Головної сторінки Веб-сайту Центральної виборчої комісії на 2 арк. 

  7.Копія звернення мешканців Полтавщини на 2 арк.

  8.Квитанція  про сплату судового збору від 18 серпня  2012 року  на 1 арк.

 

 

              19    серпня    2012 року                                                         Ю.А.КАРМАЗІН

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.