Убий Чебурашку!

27 августа 2012, 09:58
0
1371

На що спираються табачниколіснеченкивалови? - на асоціативний ряд недобитої рядянської людини: не стільки на Пушкіна, скільки на Чебурашку, не стільки на Достоєвського, скільки на Шуріка...

На що спираються табачниколіснеченкивалови? - на асоціативний ряд недобитої рядянської людини: не стільки на Пушкіна, скільки на Чебурашку, не стільки на Достоєвського, скільки на Шуріка, не на "Отци і дєті", а на нескінченне "З льогкім паром", на всіх цих тошнотворних штірліців і булгакових, на соцпопсу переважно сімдесятих - вісімдесятих років виробництва, під яку завершувалося статеве дозрівання Януковичазарова. Але ж у ваших головах, браття й сестри, той самий асоціативний смітник. Каленим залізом випалюйте з себе кракаділа Гєну! Людина, яка цитує "Бріліянтову руку" - ідійот! Ільфа з Петровим треба було перетирати в тридцятих. Скільки можна! Озирніться навколо: кожен рік світовий кінематограф, нажаль, навіть азіатський, видає нові шедеври, рівень яких і не снився творцям радянських капусників на зразок "Операциі ы". Це нові теми, нові образи, нові ідеї. Ми ж з вами не опанували навіть старих - прочитайте нарешті Томаса Мана, викиньте нафіг "Незнайку"! Ви любите «стариє добриє совєтскіє мультикі» за їхнє досконале плебейство й іще з однієї причини, що до якої я хочу висловитися докладніше. Останні 30 років дали людству, і в першу чергу найкращій частині людства – українцям, новий життєвий досвід. Він полягає ось у чому: виявляється без багатьох речей, які до того вважалися сенсом існування, певною мірою навіть мотором буття, можна жити іще краще, аніж з ними. ХІХ та ХХ століття визначалися народженням націй і конфліктами між ними. Нині національне втрачає актуальність, так само, як і релігійне. Можна припустити, що прогрес людства, ймовірно, зможе обходитися без високої культури. Те, що було високим, стає глибоким – андеграундом. Наприклад, й донині збереглося мистецтво виїздки коней. Хтось цим цікавиться. Влаштовуються кінні перегони, конкурні змагання. Деякі коні коштують дуже дорого (у Києві є кілька коней, вартість яких становить до мільйона євро за кожного). Проте, кавалерія вже не вирішує долю битв і держав. Філософські ідеї не спонукають революцій. Престол святого Петра не анафемствує президента Німеччини (як колись імператора), аби не виглядати смішним. Дві з половиною тисячі років мистецтво було універсальним стимулом соціального життя і його категоричним імперативом. Грецький поліс – будується навколо акрополя з храмами та театру під ним. Рим і будь-яке римське місто – це великий ринок на околицях якого лазні, цирк та іподром, але починається воно зі скульптур порталу, а в центрі його крадені розкоші форуму. Нині актори і плясуни мріють за посади депутатів. В Римі найвищій посадовець – прінцепс, імператор, консул і великий понтіфік – Нерон мріяв прославитися на сцені. Мрія полководця – прекрасна тріумфальна арка – заради неї всі злочини і страждання. Домінанта середньовічного міста – собор, часто божевільної вартості – зосередження віри і краси. Феодальні замки збудовані в інтересах романтики, в ущерб обороні – так, щоб прикрасити скелю. Їхні власники віддавали життя за прекрасну даму й пречисту діву. А згодом Вольтер і Байрон перекидали трони. Ще зовсім нещодавно поетів сприймали настільки серйозно, що ув‘язнювали. Нині маса мистецтва найбільша. Полотна коштують як ніколи дорого, музика не вимикається в навушниках, є кінорежисери, які згодом будуть визнані не меншими геніями, ніж найкращі письменники ХІХ століття. Проте функція і місце мистецтва змінилися. Це вже не симфонія, а саундтрек, не містерія фресок, а дизайн інтер‘єру, не Божественна комедія, а бренд копірайтинг, не стимул, а стимулятор, не світло, а тло. Дезактуалізація віри, нації та високої культури пов‘язані зі сходженням з історичної сцени панівної породи попередньої історичної доби. Все це були панські забаганки. Не стало панів – ми завісили їхніми портретами і прапорами стіни наших свинарників. Стосовно того, що буде далі, колись в дитинстві я накропав вірша, зміст якого пророчій попри наївні рими і примітивну форму. Табачник досі не впровадив його до шкільної програми, тому я подаю його тут: Наш час настане ще, Сто з'їдеться шляхетних, Зiйде́ старши́на iз глибин портретiв темних, Переступаючи червону бронзу рами, Неда́рма малярі їх малювали. В музеях трісне скло Над зброєю старою, Рукав'я радісно торкнеться Ще не відвиклої долоні, Заграє зголодніле лезо, Iржа осиплеться з меча, А шаблі досконалий вигин Спітнілий вигин шиї до плеча Геометрично тонко перетне. Тебе шмагатимуть, стрілятимуть мене. Сто з'їдуться, палатимуть міста. Бандура, бубон i сопілка - Там буде музика проста, Там буде бійка. В поєдинках На піки надягатимуть серця. Летітиме розкішне полювання. Жупанів блиск i сяйво хоругов, Настане час відплат i перемог, Смерть святкуватиме. Потреби В металі гострому зростуть, А ціни на життя впадуть. I знову панувати будуть козаки, А свинопаси стануть пасти свині. Ти чуєш звук далекої сурми? Пожежі бачиш відблиски бліді? На мить прокинься, повернися на живіт. Молись, холопе, аби сон твій не відбувся: Пан від'їздив на триста літ, I ось він повернувся...
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.