До розмови про грузинське чудо

Грузинський режим суттєво похитнувся. Похитнувся учора, після оприлюднення документальних кадрів про ситуацію в пенітенціарній системі в Грузії про нелюдські, звірські знущання над ув’язненими.

Мої колеги давно зі здивуванням відмічали те, що завжди, коли мене, як людину, що кілька років прожила в Грузії, питали, як Грузії вдалося чудо,  у відповідь отримували досить скептичну оцінку цього чуда. Намагаючись визнавати зовнішні позитиви (реформу поліції, систему єдиного вікна, потік інвестицій, подолання корупції на низовому рівні та інше), постійно твердила, що в Грузії будують диктаторський режим, поліцейську державу, які тримаються на страху. Були приклади знайомих і друзів у Грузії, які при висловлюванні критики про владу, боялися відверто говорити не лише по телефону, а і біля телефонів (виносили телефони на балкон, в іншу кімнату, щоб не записали, щоб не забрали до «органів» за незгоду). Сама себе зловила на думці, що перестала цензурувати себе в розмовах  по телефону (щоб друзів не підвести) лише через кілька місяців після повернення з Грузії в Україну.

Грузинський режим суттєво похитнувся. Похитнувся учора, після оприлюднення документальних кадрів про ситуацію в пенітенціарній системі в Грузії про нелюдські, звірські знущання над ув’язненими. Грузинських чоловіків, представників гордої гірської нації, що над усе ставлять чоловічу честь, немилосердно відверто жорстоко ґвалтують – незалежно від віку, від наявності чи відсутності провини, примушуючи визнавати провину, яка є або дійсною, або вигаданою…. Немає значення.

Очевидно, що з такою перспективою у в’язниці, кожен буде готовий визнати будь-яку неіснуючу провину, навіть копання тунелю до Китаю;  і кожен буде готовий заплатити будь-які кошти заради того, щоб не потрапити у в’язницю (от і вирішується вже не один рік у такий спосіб питання наповнення бюджету).

Я тут не про відзвітовані освоєні сотні мільйонів доларів, які були витрачені грузинською владою на побудову в’язниць за європейськими стандартами – із спортивними залами, готельними кімнатами для зустрічі з відвідувачами, стоматологічними кабінетами та іншим – ніби усім наявним, щоб відповідати європейським правилам в’язниць та стандартам Європейського комітету упередження тортур…. Це черговий фасад, за яким криються злочини режиму.

Я про інше.

Збочення у ставленні держави до ув’язнених, непоодинокі випадки такого поводження навіть за публічним визнанням Президента країни, -  про яку реформу може йти мова?!  Невже хтось може повірити, що винна виключно недавно призначена Міністр з виконання покарань, пробації та юридичної допомоги, Хатуна Калмахелідзе? І все без відома вищих офіційних осіб? Це звучить непереконливо в устах Саакашвілі, бо одним-двома-трьома цапами-відбувайлами ця ганебна історія закінчитися просто не може.

Яка реформа в цих умовах має цінність? Де гідність? Де захист прав людини? Спробуймо уявити, як режим діятиме проти осіб, що мають сміливість йти проти системи? Парламентські вибори в Грузії незабаром. Це можуть бути перші вибори, що для національного руху Саакашвілі не закінчаться успіхом, - якщо вибори в Грузії будуть чесними. До речі, грузини, що проживають за кордоном, якщо не зареєструвалися до 12 вересня, то 12 жовтня вже не зможуть взяти участь у виборах – чим не приклад наслідування іншим «демократичним» країнам?

Проблеми в пенітенціарній системі Грузії – це кричущий приклад тотальної політики, яку веде на усіх напрямках уряд Саакашвілі для утримання в терорі усього суспільства.  Те, що люди вчергове вийшли з протестами на вулиці переконливо підтверджує розуміння того, що проблема не є поодиноким винятковим явищем. Це віддзеркалення реальних процесів у державі, що будує «потьомкінські дєрєвні» для звітування ззовні, а всередині країни панує тотальний страх перед владними структурами, бізнеси, що легко відкриваються, так само легко переходять в руки власників від держави, катастрофічно росте безробіття, накопичується незадоволення.

Тепер грузинські можновладці – на чолі з Президентом Саакашвілі та Секретарем Ради Безпеки Бокерією намагаються пояснити, що зробили помилку, не дослухавшись раніше до сигналів від Народного захисника та від громадських організацій щодо проблем в пенітенціарних структурах. Народний захисник – так називається омбудсмен у Грузії, вже неодноразово бив на сполох, бунти у в’язницях вже були і люди в цих бунтах гинули, але подавалося все як необґрунтовані заколоти злочинців, з якими успішно справився режим…..  Ця проблема просто додалася до утисків свободи слова, до недотримання демократичних процедур у виборчій кампанії, до переслідувань опозиційних кандидатів, до питань щодо справедливості судочинства в Грузії, на жаль, перелік можна довго продовжувати….. І вже сьогодні деякі грузинські військові почали писати про те, що аналогічна нелюдська ситуація поширена і у військових структурах Грузії. Не здивуюся, якщо зараз знайдуться сміливці з усіх сфер, що відкриють світові нові гнійники в тілі високореформованої системи новітнього грузинського  державотворення,

Невже Саакашвілі розраховує на те, що міжнародна спільнота і зараз проковтне його блаженне невідання? Панове, Грузія за реалістичними оцінками налічує 3,5 мільйонів жителів (це за розмірами - Київ, панове), це велике село, де усі про всіх знають усе.  Всі всередині країни давно знали і розуміли з ким мають справу, а лише зараз це стало неможливо приховати і за межами країни.

Це країна, яка прагне до ЄС? Яка вже кілька років поспіль «втирає носа» Україні у просунутості реформ? Чи ми з вами готові на такі реформи ціною людської гідності ( і хай ці ув’язнені будуть триста разів винні)?

Режим не шкодує грошей на Пі-аР, і йому ефективно вдається рекламувати Грузію у світі. В Україні теж розгорнута кампанія активного просування грузинського чуда, в якій за державні грузинські гранти радо грають перші скрипки і громадські українські організації.

Саакашвілі – із системи, що просякла злочинністю, вищою формою цинізму та знущанням над власним народом, на вибори в Україні 2010 року слав більше 800 спостерігачів – представників новобудованої передової правоохоронної системи  (хотів більше - 3000) для моніторингу перебігу виборів…… Як на мене, Україна терміново, перед тим як рятувати свою демократію наприкінці жовтня, може підтримати демократію у сусідів.

Коли 2003 року Саакашвілі прийшов до влади, одна моя знайома грузинка в Україні із сумом сказала – він так нешанобливо повівся зі старістю за грузинськими мірками (спосіб вигнання Шеварнадзе), що і його колись так само негідно попросять поступитися місцем …  Цілком вірогідно, що таке пророцтво може реалізуватися…