Народ для президента

21 февраля 2013, 17:58
політолог
0
5496
Народ для президента

Або дещо про “кращих громадян міст”

Отже, завтра відбудеться цікава подія.

О 11.00 президент України наважився, нарешті, з’явиться перед очами громадян у рамках проекту “президент спілкується із народом”.

Як тут не зацікавитися, враховуючи те, що президент навіть у телевізійному форматі – не частий гість в оселях українців. Навіть підсумкова прес-конференція за підсумками 2012 року була скасована, але тепер, очевидно, хтось вирішив надолужити згаяне.

Хоча сам проект не може не викликати запитань.

По-перше, це час. Для кого проводити спілкування із народомоб 11.00 у будній день? У той час, коли середньостатистичний працюючий українець, який, до речі, і є основним платником податків, а, отже, і утримувачем самого президента та його челяді, якраз мусить заробляти собі та своїй родині засоби для існування. Звісно, правителя живуть за своїм власним календарем та розпорядком дня, а тому можуть забути лік дням тижня, але все ж не до кінця зрозуміло, навіщо влаштовувати спілкування з народом у той самий час, коли народу якраз не до спілкування?

З боку нагадує ситуацію, коли ти мусиш до когось завітати, але йти не хочеш, а тому обираєш час, коли його точно не буде вдома, приходиш, аби потім відзвітувати, що “ходив, але було зачинено”.

Але час – не найцікавіше. Найцікавіше – природа того самого “народу”, з яким планує спілкуватися президент.

Приміром, можливостей поставити запитання у мережі Інтернет не передбачено. І це не зважаючи на те, що веб-конференції вже давно стали звичною практикою політичного процесу у багатьох країнах. Причому, мова не тільки про президента США, але й, президент Казахстану Н. Назарбаєв теж проводить спілкування із користувачами мережі Інтернет вже досить давно. Тобто, в принципі, це проста та зрозуміла практика, що не потребує багатьох зусиль, але дозволяє одержати повну картину ситуації.

Проте, очевидно, у нас у АП не вважають, що в мережі Інтернет є достойний народ, якому можна довірити ставити запитання до президента, а тому навіть модерованих запитань з мережі Інтернет ми не почуємо.

Для “народу” залишили лише два шляхи: телефоном та під час прямих включень із міст України.

Щодо останніх, то тут питання взагалі дуже цікаве. Як виявляється, таких місць у нас заплановано 20, але навіть приблизну дислокацію їх дізнатися ніхто не може. Тобто народ зможе поспілкуватися з цих місць із президентом через камери, але для цього він має виявити неабияку вигадливість та талант шукача. Знайти приховану камеру аби поспілкуватися з президентом – чим не завдання для чергової “битви екстрасенсів”? Ти знаєш лише кількість місць, але навіть не знаєш, у яких містах. Чим не першорозрядний квест?

Поміркуємо логічно. Якщо народ збирають перед камерами, але сам народ про це не повідомляють, то це означає, що цей самий народ зберуть іншим способом. Інакше перед камерами не буде нікого.

Як тут не згадати класику про найкращих людей міста?

Очевидно, саме такі найкращі люди і будуть ставити завтра питання перед президентом. Із засекречених бункерів, захованих настілки, аби жоден непідготовлений громадянин не міг туди потрапити, вони будуть щось питати. Щось добре вивчене та підготовлене.

В принципі, самі питання вже теж були озвучені. Задовго до самого ефіру по першому каналу крутили ролики, де анонсувався захід, і так само анонсувалися питання типу “чи будуть ще будуватися такі чудові перинатальні центри” і т.д.

Я уже уявляю собі цей процес. Хтось питає про те, чи будуть підвищуватися пенсії. Президент каже, що підвищувалися, і будуть підвищуватися далі. Хтось запитає про те, чи вірить президент у євроінтеграцію і чи буде і далі так само над нею працювати. Президент скаже, що вірить, і що такого прогресу як зараз у цьому процесі ніхто не пригадає. Запитають, як він ставиться до блокування парламенту. Президент скаже, що це дуже прикро, але він вірить, що все найближчим часом владнається, і всі почнуть так само продуктивно працювати. Запитають про те, як він ставиться до митного союзу. Він скаже, що за розвиток взаємовигідної економічної співпраці. Коротше кажучи, буде звична постановочна вистава, яка не матиме жодного відношення до тих питань, які реально хвилюють українське суспільство.

Наприклад, чому побудовані з таким розмахом та за такі величезні кошти якраз перед Євро-2012 дороги, зараз перетворилися на накопичення ям, чому дорогі корейські “Хюндаї” перетворилися не на засіб вирішення транспортної проблеми, а на додаткову проблему. Чому лише представники одних і тих самих родин виграють усі тендери у державі. Як так трапляється, що всі професійні державні службовці вищих категорій, судді та прокурори народжуються лише в одні області і ряд інших. Таких питань ніхто не почує, оскільки для цього зроблено кілька застережних бар’єрів.

Ефір розмістили з ранку у будній день, аби оригінал побачив мало-хто, а всі мали змогу ознайомитись увечері із вичищеною версією у новинах.

Інтернет проігнорували, тому що всі махінації, які б там проводили із запитаннями, одразу б були для всіх очевидними, а тому - викритими.

Можливість ставити питання через телефон також відома та зрозуміла схема. Всі одразу кинуться телефонувати, і ніхто не зрозуміє, чи це лінія зайнята від перевантаження, чи то просто вона і не передбачалася реально для постановки якихось питань.

Далі, приховування дислокації камер показує, як бояться організатори усього цього дійства появи на ньому бодай одного непідготовленого учасника.

Все це настільки очевидно та прозоро, що стає зрозуміло: проект, який, очевидно, був покликаний забезпечити ремонт іміджу глави держави, заздалегідь приречений на провал.

Намагання убезпечитися від будь-яких випадковостей перетворить дійство на настільки відірвану від життя театральну постановку, що все це викличе відразу у будь-якого незаангажованого глядача, якого турбує, чому він не може спокійно проїхати по розбитому у мотлох шляху додому.

Приміром, у Росії це розуміють, а тому періодично на кожну прес-конференцію В. Путіна допускають пару-трійку незручних питань, аби оживити дійство, показати його зв'язок з реальністю. У нас теж могли б проявити трохи вигадливості, але вони просто бояться. Всезагальнийстрах паралізує усе в країні, і позначається на всіх довкола. Наслідки, як то кажуть, очевидні.

І нещодавня ситуація довкола В. Коротича - показова. Через "перестраховку" оточення президента, було закрито єдиний більш-менш вдалий іміджевий проект. Все це заміщається настільки відвертим "совком", що стає смішно.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.