АВАНТЮРА У ДВОХ СТОЛІТТЯХ!

2 сентября 2013, 07:25
0
582

Україна, що перебуває у стані тотальної апатії (точкові спалахи протестів не створюють загрози владі) вже абсолютно не реагує на постій російського морського флоту на своїй території.

Зрештою, як і не реагує на політичних в'язнів, на багатомільярдні забавки "сім'ї", на розбомблені дороги, знищувані святі та заповідні місця, на озледеніння?!  абсолютної більшості українців…

То де вже там до російського флоту на Кримському півострові. Можливо українці не знають суті цієї проблеми?

Я вже вдруге вніс "Проект Закону про денонсацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України". Тому  маю нагоду пояснити не лише політичні та геополітичні загрози угоди 1997-го та 2010 років.

Аргумент перший.

Є сторона Угоди 1997 р., що приховується, і про неї знають лише поодинокі фахівці. Легалізується лише одна цифра - 97,75млн.$ США, які нібито щороку надходять до нашого бюджету. Жалюгідно мало. Америка за розміщення своєї військової бази в Німеччині, займаючи в сотню разів меншу територію і педантично дотримуючись жорстких правил угоди (жоден солдат чи офіцер не може в'їхати чи виїхати з країни без дозволу німецьких властей, не кажучи вже про ввезення зброї, переміщення військових) сплачує близько мільярда доларів на рік . Відчули різницю? Це ще не все.

Символічні 97,75 млн. американських доларів водночас є і міфічними, мільйонами-привидами. Ні цента з них не надходять до державного гаманця. Ні цента!

Лиш в одному місці, в одному документі ця таємнича сума показує свої "роги". У пояснювальній записці до Закону "Про Державний бюджет на 2013 рік". Цитую: "У 2013 році передбачається провести черговий взаємозалік платежів з Російською Федерацією в рахунок погашення державного зовнішнього боргу України… в сумі 97,75 млн. доларів США".

Що ж це за борг, звідки він взявся? Знаходжу в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаєморозрахунки, пов'язані з розділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України 1997 року (ділі – Угода про взаєморозрахунки) "Стаття 1. Угода про взаєморозрахунки встановлює заборгованість України на 28.05.1997 р. в сумі 3074,0 млн. доларів США (без врахування компенсації Україні вартості кораблів, суден, плавзасобів на суму 526,509 млн. доларів США) і термін погашення вказаної заборгованості до кінця 2007р."

Жодного документу щодо прямого державного (повторюю: саме державного!) боргу України перед Росією не існує. Це борг комерційних структур Лазаренка, який від імені України підписував Угоду з Чорномирдіним. Він просто скинув його на державу. Ще раз повторюю: Україна цих позичок в Росії ніколи не брала. Ця тримільярдна афера, ще має бути розслідувана.

Але вдивімося в деталі.

По-перше: на шию України навішують бандитські корупційні борги в астрономічну суму. Друге: велику кількість бойових кораблів, суден, плавзасобів, берегові та наземні інфраструктури, 18 тис 232 гектари суходолу та акваторії бухт, 4 тис. 591 об'єкт оцінено в злочинно жалюгідну суму – всього в півмільярда доларів. Уявіть тіньові суми цієї оборудки. Нарешті, третє. Цитую статтю 1 Угоди про взаєморозрахунки: "…Термін погашення вказаної заборгованості збігає до кінця 2007 року."

Займіться елементарною арифметикою: відніміть від 3074,0 млн. "боргу" України вартість переданого нею майна 526,509 млн. Мінус 200 млн. за розщеплені матеріали (згідно окремої угоди). Остаточна сума 2,347,491млн. доларів США. Тепер розділіть її на десять років, що передбачені в Угоді (з 1997 по 2007 рр.). Овва! У такому разі Росія повинна списувати щороку майже 235 мільйонів доларів. 235, а не 97,75.

Отже, вже шість років Україна не має боргу перед Росією. Чому ж не надходять до нашого бюджету хоча б ці жалюгідні неповних 100 млн. доларів замість 235-и? Таки не надходять, про це сказано в Законі України "Про Державний бюджет на 2013 рік": …Провести черговий взаємозалік… в рахунок  погашення державного зовнішнього боргу України…"

То хто заборонить мені і вам думати, що 100 (а насправді 235) млн. доларів за оренду великої території та великої кількості держмайна щороку лягають в чиїсь потаємні кишені? Очевидний великомасштабний злочин, який приховують від суспільства одиниці посвячених. Цього факту достатньо, щоб відкрити і довести до справедливого вироку справу проти міністра фінансів, міністра оборони, прем'єра, а, можливо, і президента.

Аргумент другий:

Цитую статтю 2  Угоди про взаєморозрахунки:  "Українська сторона передає Російській стороні в оренду, а Російська Сторона використовує орендовані земельні ділянки, розташовані на них об'єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт згідно з діючим законодавством України". Тобто, згідно із Законом України  "Про оренду  державного та комунального майна". А там є дуже чітка норма: оренда вважається законною і розпочинається з моменту  підписання акту передачі майна в користування. Перед цим обов'язковою є ринкова оцінка майна на момент передачі його в оренду.

Зараз можна  втратити відчуття реальності. Приготуйтеся, братове!  16 років, з часу нібито здачі в оренду Севастополя та багатьох інших територій України, згідно українського законодавства, на яке посилаються в Угоді Лазаренко та Чорномирдін в Угоді - є  фікцією.

Не проведено ринкової оцінки жодного об'єкту. Жодного. Хоч у Пояснювальній записці до Бюджету 2013 року Азаров кокетує: "При цьому орендна плата за державне та комунальне майно визначається на підставі експертної оцінки відповідно до її ринкової вартості." А ніякої оцінки не було.

Якщо немає вартості державного об'єкту, то угода про його оренду є протизаконною, а точніше - зухвало корупційною. До слова, у тому ж таки бюджеті 2013-го за велетенську кількість зданих в оренду державних об'єктів чекають… лишень менше 100 мільйонів доларів. Уявіть масштаби тіньових грошей чиновників усіх рівнів. 

Ще одним обов'язковим документом чинності оренди є акт передачі оціненого майна. Жодного такого акту не існує в природі. Не  іс-ну-є-є!

Тому ніякого законного перебування (про оренду і мова не може йти!)  Чорноморського Флоту РФ на території суверенної України немає. Є окупація при мовчазному і злочинному підтакуванні тутешньої влади. Нещодавно навіть заступник голови Севастопольської державної адміністрації знайшов 38 необлікованих причалів, які самочинно захопила Росія.

Якби було проведено повноцінну, чесну інвентаризацію майна, що передається в оренду, його ринкову оцінку, якби було підписано акт передачі цього майна, якби були виконані всі вимоги  Закону України "Про оренду  державного та комунального майна"  – Україна отримала б прямими платежами за перебування морського флоту РФ в Україні (за найнижчими оцінками міжнародних фахівців) понад 12 мільярдів доларів США.  Майже 100 мільярдів гривень. Не отримала ні копійки.  Зрозуміло, бідна країна. Тому й бідна…

Аргумент третій:

Крім  вже названої суми за "дарування" Росії нашої частки військово-морської техніки (526,509 млн. дол.) та  розщеплюваних матеріалів (200 млн. дол.) в Угоді  передбачено додаткові договори оплати Росією прямими платежами "за спільно використовувані з Україною об'єкти, за аеронавігаційне обслуговування використовуваного  Чорноморським флотом Російської Федерації повітряного простору над територією України та акваторією Чорного моря, де відповідальність за безпеку та організацію польотів покладена на Україну, за використання об'єктів, засобів та інфраструктури навігаційно-гідрографічного і гідрометеорологічного  забезпечення мореплавання  в Чорному та Азовському  морях, використання  Чорноморським  флотом  Російської Федерації радіочастотного ресурсу і територіальних вод (полігонів бойової підготовки), забезпечення  екологічної безпеки та екологічного контролю в місцях базування Чорноморського  флоту Російської Федерації."

За кожною цією позицією мали б укладатися додаткові угоди, і Україна  отримувала додаткові солідні суми до бюджету. Натомість маємо:

Не укладено жодного договору на використання наших маяків, нашого повітряного простору над територією та акваторією Чорного (і Азовського) моря,  нашого радіочастотного ресурсу, наших бойових полігонів, наших екологічних збитків. Звісно, ми не отримуємо ні копійки за все це.

Маємо інше. Конкретний приклад "оренди". Мис Сарич, найпівденніша точка України. Поблизу колишньої дачі Горбачова, а тепер наших...  Маяк є власністю України. Офіційним державним наглядачем маяка багато років є "паспортний" росіянин, який віднайшов свою українську кореневу систему, Юрій Лещенко. Український патріот найвищої проби. Людина з держаним мисленням, автор багатьох українооборонних статей у періодиці. Кілька років тому український маяк Сарич окупували морські піхотинці Росії.

Юрій виграв усі можливі суди в Україні, але залишається "випадковою" людиною на маяку. Командир підрозділу окупантів не просто хазяйнує на цьому об'єкті, а й займається бізнесом – розводить породистих собацюг, яких нацьковує на законного доглядача українського маяка. Я не повірив у таке провокативне нахабство і спробував відвідати Сарич. Моє депутатське посвідчення тут, на українській території, не мало жодної сили. Годину черговий кудись дзвонив, щось вислуховував, але на територію мене не пустили.

  Аналогічна ситуація на всіх маяках у Криму, а відповідальність за їх режимне функціонування лежить на Україні. Можливі і навмисні провокації "собачників".  

Морпіхи Росії  вільно розгулюють по всій Україні.

Ми не знаємо, що завозиться в державу під виглядом товарів для російського флоту.

Ми не контролюємо велетенські екологічні збитки, яких завдає  російський флот.

Тисячі морських офіцерів-відставників та пенсіонерів берегових служб залишаються жити в Севастополі та його околицях, маючи російське громадянство і вважаючи це місто "рускім городом". Тому й обирають до парламенту колісниченків.

Росія заборгувала Севастополю великі соціальні суми, які змушений закривати міський та всеукраїнський бюджети.     

Вихід бойових кораблів Росії із Севастополя для участі у війні з Грузією міг закінчитися для нас великою трагедією.

Добре, що це була Грузія Саакашвілі.  

Аргумент четвертий.

Знаючи це все Президент Янукович мав би домогтися узаконення (здійснити інвентаризацію, ринкову оцінку майна і території, провести акти їх передачі орендареві)  та скрупульозного виконання головної (1997р.) та допоміжних угод з РФ щодо її Чорноморського флоту.  Цього вистачило б на цілу президентську каденцію.

Що робить Янукович?    В режимі підвищеної секретності, без консультацій із спеціалістами (а в таких стратегічних рішеннях треба радитись із широким колом громадськості), наперекір перехідним положенням Конституції, 24 квітня 2010 року у Харкові несподівано підписує з Путіним нову кабальну Угоду. У свідомої України – серцевий напад, шок.  Всього три статті з преамбулою. Але за ними можлива втрата нашого суверенітету і самої державності.

Ось їх суть. У преамбулі - тривіальне шаманство про новий етап партнерства, дружби, добросусідських стосунків. Перша стаття – кумулятивний снаряд: всі базові угоди 1997 року про перебування ЧФ РФ на території України сліпо продовжуються ще на 32 роки. Тобто інвентаризацію, оцінку, передачу в оренду згідно українського законодавства майна і територій орендареві, надходження орендної плати до бюджету одноосібно перенесено Януковичем аж до 2042 р. Попередня угода ще залишалася чинною на 7 років. Ох, як хотілося малоросу догодити "старшому брату", що згодом його зневажатиме (згадайте Севастополь, байкерів, вечерю в кума Медведчука).

Не менше замінована і друга стаття Харківської угоди.

Україні нібито мажуть губи медом з "царської"  ласки, ПРовладні канали та ЗМІ ревуть від щастя: знижено ціну російського газу на цілих 100 доларів за тисячу кубометрів!!! 

Насправді ніякої реальної скидки немає. Фікція.    Здешевлення на 100 дол. – лукава умовність. Ця міфічна скидка буде щорічно підсумовуватись і накопичуватись, як борг України перед РФ, який не підлягає погашенню. Борг може лише збільшуватись і ставати зашморгом на шиї України аж до 2042 р. За цей час він виросте до астрономічних розмірів, а ЧФ РФ так і стоятиме під нашими вікнами, і наші діти та внуки проклянуть нас за мовчазну згоду на цю аферу.

У цій же статті фіксується щорічна плата за перебування (ви помітили: не за оренду, а за перебування?! Такого поняття в нашому законі про оренду  немає) ЧФ РФ  в Україні у  сумі… 100 млн. доларів, починаючи з 2017 р.  Звідки взято цю злиденну суму?  З яких надр президентської свідомості вона виповзла? У якому стані можна підписувати цей документ?

Закон України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів  збройних сил на території України" чітко визначає у 6-ій статті підстави для денонсації: "Міжнародні договори України про тимчасове перебування підрозділів збройних сил інших держав підлягають денонсації в разі недотримання або порушення підрозділами  збройних сил інших держав міжнародних договорів України, цього закону та інших нормативно правових актів;  використання або загрози використання підрозділів  збройних сил інших держав, які перебувають на території України, проти третіх держав…"

То хіба для цього мало аргументів, українці?

Харківська Угода двох президентів 2010 р. провокує і заохочує Росію до ще більших порушень Угоди прем'єрів 1997 р. До того ж Янукович не зрозумів, що включивши в документ ціну на газ, він легалізував і підтримав договір між Газпромом  та Нафтогазом, за який запроторив Юлю Тимошенко до тюряги.

 

PS.  У 2042-му Україні буде 51 рік. Моєму внукові  Тарасові – 36, внучці Соломії – 31.   Мої правнуки вже вмітимуть говорити. Що вони скажуть?  Що?


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Гости Корреспондента
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.