Без Георгія

Україна доти не увійде до кола демократичних держав, доки замовників вбивства Георгія Гонгадзе від переслідувань захищатиме негласний імунітет

13 років тому не стало Георгія Ґонгадзе, а ключові особи, причетні до його вбивства, досі не притягнуті до відповідальності. Навіть більше: з того, як зійшла на пси ця трагедія, чинна влада зробила висновок – територію хамства і вседозволеності можна розширювати.

За правління Януковича напади на журналістів значно почастішали, а нападники – знахабніли від безкарності. У рейтингові свободи слова Україна опустилася на 10 позицій, опинившись на 126 місці – між Алжиром та Гондурасом.

Метастази неторканого Межигір’я охопили усі чиновницькі кабінети: у більшості випадків медіа не можуть добитися правди від влади, якого б масштабу вона не була. Не про таку Україну мріяв журналіст Ґонгадзе, не про таку Україну мріяли учасники протестних акцій, що спалахнули після його викрадення і вбивства.

Брехня прибуває, як повінь на весні, й ця каламутна хвиля топить душі і надії. Благоденствують лише отці-засновники «пакращень», які зараз повдягали маски щирих євроінтеграторів. Одначе справа Георгія – нерозкрита, нерозслідувана, не доведена до кінця – як камінь за пазухою у нинішніх владців. Обніме усміхненого Януковича Європа і відчує дотик могильного холоду.

Україна доти не увійде до кола демократичних держав, доки замовників вбивства Георгія Гонгадзе від переслідувань захищатиме негласний імунітет. Інакше жодна жертва в ім’я свободи не матиме сенсу…