Покута

28 ноября 2013, 11:30
0
899

Спадкоємці нерозкаяних богоборців-комуністів, революційних погромників, мучителів - НКВД-істів, несунів, рабів лукавих і лінивих отримали свободу в 1991 р. Що вони з тою свободою мали робити?

Скорботні дні в Україні: 80 років трагедії 1932-1933 років. Як довго її вдавалося приховувати, замовчувати нашим ворогам. З яким спротивом нащадки мучителів  відкривають факти душогубства. І як важко йде усвідомлення вічної рани на душі і тілі українського народу. Як важко  під впливом  скорботних переживань вирватися з лещат   мислення в рамках «кат – жертва». Потрібно продовжувати шукати відповіді на запитання: як відбувався геноцид мільйонів, хто це чинив, для чого так катували український народ, поглиблено вивчати, виявляти нові  імена, факти, дії чиновників  на різних щаблях тодішньої влади і поза нею, відображати  в мистецтві, науці, в підручниках, передати нащадкам…

 В загальних рисах за 20 років ми з’ясували, що з нами трапилося, хто організував, навіщо, ким, чим і як реалізовував, які наслідки для українців, як світ реагував на це… За цим визріло і постає головне питання, постає  в серці, пульсує в скронях, виступає сльозами на очах – чому? Чому таке горе сталося з нами, українським народом?  Вся  сутужна робота з вивчення всіх земних аспектів трагедії не принесе  належних плодів живим і ненародженим, і мертвим, в Україні сущим без постановки цього головного питання і правдивої відповіді на нього. Правдивої.

Як підійти до цього питання? В якій системі координат шукати відповідь? Пошук в зоровому полі, яке не включає в себе Творця, не може в принципі дати відповідь на це питання. Відповідь може бути знайдена лише в системі: «людина-народ-Бог».

                                                       І

Я християнин, православний і буду шукати відповіді про причини голодомору в духові, не в раціональних конструкціях, що живляться матеріальним  світом. Вони гріх наш не висвітлять перед духовними очами серця, вони будуть порівнювати наші ганебні діяння з тим, що робили наші сусідні народи, і не сусідні, що ми не гірші за них, напускаючи туман на серце. Наш розум покаже нам, що винні в голодоморі Сталін, москалі, жиди… Що українці жертва  злочинців і то є правда, тільки не вся. Ці раціональні конструкції доведуть нам, що  нічого  такого особливо злого українці не робили, за що  вони могли б отримали таку страшну кару. Розум все нам  пояснить і виправдає, а отже і вже простить  сам собі.

Якщо прийняти те, що голодомор попущений нам за гріхи наші, то патріотично-матеріалістичний обурений і збурений розум повстає проти «зрадника», який ганебний «наклеп» на українців наводить і «принижує» їх перед усім світом. Бо він дивиться, що робили інші народи, порівнює себе з ними. Він не здатний приміряти народні дії з початку 1-ї світової війни і до голодомору, до ідеалу українського народу, бо він йому невідомий, бо ідеал не в матеріальній площині. Не здатний знаходити відхилення цих дій від істинних, виявляти  гріх, плакати і каятися. Не здатний бо ідеал людської і народної  поведінки задається  Богом, який для раціональної людини не авторитет.

Розум через всі свої органи відчуттів органічно вплетений в матеріальний світ, але у нього немає органів, через які він міг би прямо сприймати світ духовний, божий. Така здатність дарується людині згори, як милість Божа. Вона називається мудрістю серця. Щоб шукати відповідь на таке питання якраз така мудрість і потрібна, потрібні не знання інтелектуала, а мудрість святого. Але де вони, святі в наш час?  А питання стоїть.  

В чому ми згрішили перед Богом? Адже без Його волі і волосина не впаде з нашої голови, нічого з нами не може відбутися поза Божою увагою, ні добре, ні зле, ні з людиною, ні з народом. Про це пише Біблія. Чому Сталін пройшовся  українською землею як караючий меч, сіючи страхітливу смерть від малого до старого?.. Бог цього не знав? Він не міг зупинити людиновбивство? Знав і міг. Не зупинив. Чому?

Відповідь матеріаліста – Бога нєт! А нєт, то все дозволено. Інший варіант: якщо ТАКЕ допустив бог, то проти такого бога потрібно повстати, потрібно видумати свого Бога, – можна і таке почути від наших патріотів. 

 Відповідь  народа-християнина: ми згрішили. Ми відвернулися від Бога, порвали з ним зв’язки і, спокушені ворогом роду людського, опинилися на полі цього ворога, полі зла і неправди де панували ті, що досягли найбільших «успіхів» у творенні зла. Страшно сказати таку правду. Як винести її? Ні людині, ні народу самим її не винести. Вона вб’є. Тому і бояться її, тікають від неї. Але це ПРАВДА! Господня правда. Це Сам Він. Людина, яка це знає буде стояти за неї во славу Божу і во спасіння народу. Тоді Він дає силу встояти в цій правді.

Прочитайте покаяльну книгу Дмитра Гойченка «  сквозь раскулачивание и голодомор….». Бісом комунізму був спокушений не лише  Д. Гойченко. Господь врятував його милістю своєю, дав йому бачення власних гріхів, дав сльози, дав покаяння. Дав повернення і життя. Він, що народився десь на Дніпропетровщині в 1903 році, нагрішив, будучи вірним комуністом, як той Савл, пройшов усі жахи сталінського НКВД, за Божої милості, виграв суд з НКВД, вижив, переміг біса комунізму в собі і помер в 1993 році в монастирі,  поховавши СССР. Прожити таке життя без допомоги згори неможливо. 

 Хіба не впали ми в двадцятиліття перед голодомором в    богоборство, порушення першої і другої заповідей? Хіба ми не  увірували в комунізм, не поклонялися  його ідолам?! Місце ікон в наших хатах не зайняли портрети  вождів, а  хреста не замінила зірка сатани? Що накликали ми на себе такими діями, добро?

На що надію свою покладали революційні матроси, солдати, селяни України? На багатство, до якого прагнули, чи на Отця небесного? Що рухало ними захоплювати панськи землі, маєтки, вбивати, грабувати? Хто винищував куркулів, як клас, а потім середняків? А перед тим куркулі з середняками захоплювали панські землі при великій ролі у всьому цьому бідноти. Пристрасть до багатства, любостяжаніє не від бідності, а від боже-вілля. Ці діяння  не є  ідолослужінням мамоні? Все це не накликає на себе кару за біблійним сценарієм?

Спокушені бісом комунізму, можливістю урвати чуже, втягнуті вихором  «експропріації експропріаторів» українці впали у весь набор гріхів: брат йшов на брата, сусід на сусіда… Що міг український народ отримати доброго від таких діянь своїх членів? Він, після колективізації, духовно  спустошений, обезсилений своїми гріхами потрапив в руки більшовиків-богоборців, що правили тоді в СССР. І опинився він на одному полі з цими зло-діями, полі зла де перемагає найбільший зло-чинець. Ним був Сталін з його підручними. Участь українців за таких умов  наперед була визначена.    Деморалізований, зневірений, грішний, обікрадений, ослаблений люд і озброєні всіма матеріальними ресурсами нелюди при владі, що мало статися? Грішні і без матеріальних засобів боротьби селяни проти комуністичних геніїв зла, що мають  в своїх руках всі   ресурси: владу, банки, пошту, газети, радіо і зброю, хто мав вийти переможцем?

Здавалося б побожний народ, а після падіння царизму, а з ним і державних гальм розгулу зажерливості, злочинності, -  кинувся у всі тяжкі гріхи. В його серці було коріння гріха, яке розрослося і зацвіло у революційному бедламі, у суспільному хаосі.  І принесло страшний плід – голодомор. І корінь гріха залишився в наших серцях… Знову цвіте в наш час, зріє страшний його плід.

                                                ІІ

Спадкоємці нерозкаяних богоборців-комуністів, революційних погромників, мучителів - НКВД-істів, колективістів, несунів, рабів лукавих і лінивих отримали свободу в 1991 році від стримуючих уз комуністичного режиму. Що вони з нею мали робити, з тою свободою?

Пішли діяння, які дуже схожі на події, які передували голодомору. Приватизація спільного майна перетворилася у прихватизацію. Директори заводів і радгоспів, або їхні шустріші заступники чи бухгалтери, голови колгоспів, секретарі райкомів, обкомів компартії і комсомолу, шустрі зав базами, м’ясники, цеховики і кримінальники накинулися на «нічийну» власність і почали її шматувати. Частина масовки робила теж саме, частина заздрила «успішним» дурням, засуджувала і кляла… Люди у владі перетворювали посаду у капітал. Одні стали надзвичайно багатими, інші – надзвичайно бідними. Бізнес перетворився у інструмент повільного вбивства споживачів їхньої продукції. ЗМІ – стали засобами масового задурювання людей, медицина – бізнесом на людській біді, банки сталили лихварями, міліціонери – пособниками бандитів. Пияцтво. Наркоманія. Проституція… В цьому полі суспільного зла мав з’явитися найбільший зло-чинець і він знайшовся, щоб очолити занепалий, грішний народ. Через нього йде кара за гріх сучасників і за нерозкаяний гріх наших предків. І кара вже йде. Розкрийте очі – в Україні людомор.

Згадайте Бога, наверніться, покайтеся… Прийде з цим оновлення людини, народу, країни. Тільки з цим.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Бизнес-блоги
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.