Вартість часу

27 марта 2011, 21:46
Архітектор
0
4258

...основною цінністю будь-якого менеджменту є час, хоч всі думали б, що це гроші.


Для мене було шоком взнати, що в світі 80% проектів будь якої сфери не втілюються вчасно та в рамках бюджету. Ну ладно ми, пострадянське суспільство взнали, що таке менеджер проекту тільки нещодавно, але як же це пояснити в США чи Європі? Відповідь на це дають багато теоретичних книжок економічного характеру, типу «Критичний ланцюг» Голдрата. Виявляється, що сила силенна американських шкіл на кшталт MBA конкурують між собою у запровадженнях різних теорій про менеджмент проектів і дуже навіть успішно ці теорії продають.

Ознайомившись з кількома такими теоріями я, звичайно ж, почав думати про їхнє запровадження в українські реалії. І тут взяла мене туга. Справа в тому, що основною цінністю будь-якого менеджменту є час, хоч всі думали б, що це гроші. Власне час!

Такого часотратства як у нас в країні я не бачив ніде. Одних тільки вихідних днів в Україні сила силенна. Закон про вихідний понеділок у разі припадання свята на суботу чи неділю я вважаю вершиною безумства. Уявімо, що одна година пересічного державного працівника коштує 10 грн. Відтак день працівника коштує -80 грн. Держава забирає біля 30% від цієї суми, а отже 24 грн. Державних службовців у нас не менше третини населення, а це приблизно 15 000 000 людей. Таким нескладним розрахунком можна дійти до суми втрат у 360 000 000 грн у місяць, а це 45 000 000 американських доларів. Чи не завеликі витрати в масштабі країни?

Ще треба додати і якість використання часу робочого дня. Я думаю ні для кого не секрет, що пересічний працівник, який вважає, що його зарплатня мала, що здебільша так і є, але не про те мова, вважає нормальним та правильним працювати у «пів оберта». За моїми особистими спостереженнями можу стверджувати, що з восьми робочих годин можна викреслити дві години на день, які людина не присвячує безпосередньо справі. Ці дві години йдуть на запізнення, перекури, телефонні розмови, соціальні мережі, розмови про політику, ранні відходи з роботи, тощо. Тобто щодня держава втрачає ще десь 90 000 000 грн.

Ми читаємо про високі ціни на газ, про корумпованих політиків та чиновників, але може варто в першу чергу оптимізувати часові параметри і якість праці? Коли ми запровадили погодинну оплату в нашій організації, спочатку виявилося, що люди протягом місяця були змушені працювати більше, але результати праці знизилися, але протягом двох місяців ситуація змінилася: люди почали працювати здебільшого в рамках 160 годин у місяць, але результати почали зростати. Працівники просто знайшли внутрішній ритм роботи і вирівняли його із завданнями роботодавця.

Отже тільки через призму часу ми можемо виявити дефект системи праці в Україні, через який країна роками втрачає величезні кошти. Найгірше, що винного тут і не знайдеш і не порушиш кримінальну справу. Можна звичайно звинувачувати радянську владу, яка виховала розхлябаність у людях, але думаю, що швидше тут грає роль інше – наше суспільство просто ще не набуло досвіду у тайм менеджменті. Але мене радує, що інтерес до нього зростає. 

Ставлення до часу повинно виховуватися на рівні сім’ї та освіти і я переконаний, що людям та державі від цього стане тільки краще!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Бизнес-блоги
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.