І це не смішно

16 марта 2011, 19:04
Архітектор
0
3577

Мій скромний досвід ведення своєї справи підказує мені відповідь на запитання, чому бюджетні будівельні проекти у нас так повільно рухаються.

Справа навіть не в відсутності фінансів та сильних менеджерів, як я розумію. Справа у відсутності здорового глузду у головах більшості чиновників.

Подивіться на типовий часовий розклад будь-якого проекту, наприклад пансіонату для сиріт. Народження ідеї в депутата, наприклад обласної ради - місяць, два. Далі пошук землі для проекту, що доступні владі - місяць, далі формування програми проекту чи приблизний мастер-план - уявімо, що депутат здогадався сформувати його паралельно до перелічених процесів. Далі винесення на раду - 4 місяці. Але перед цим треба cформувати орієнтовний бюджет. От тут процес вельми цікавий.

Звідси я почну розповідь вже від себе. Приходить такий депутат до мене і годину розказує як він любить дітей сиріт, як він опікується одним сиротинцем, де живе 8 дітей. Розказує так слізно, що мені хочеться розпочати цей проект негайно. Далі чую ряд побажань, які мені дуже нагадують побажання замовника, який планує свій особняк: "Сиротинець мусить бути з дерева, в три поверхи, третій - мансардний. Сиротинець має виглядати як будинок, щоб діти відчували себе як вдома. І найголовніше - це має бути по-європейськи, так щоб було не стидно Катерину Ющенко запросити". Мій жарт, що до того часу як об'єкт збудують, може доведеться вже пані Янукович запрошувати, посмішки не викликав.

Мої запитання, якого призначення земля, чи є всі вихідні документи, які інженерні умови на ділянці зустрілися без ентузіазму. Головне, що хотіли знати пан депутат, скільки це може коштувати, бо треба закласти суму в бюджет. Годину ми втратили на логічні пояснення, що потрібно взнати технічні умови, які покажуть, що треба проектувати, потім зробити проект, потім зробити кошторис. Депутат реально розстроївся. Ну невже не можна хоч приблизно взнати бюджет будови? Звичайно можна, але дуже приблизно. Депутат- бідачка, зрозумівши, що не все так швидко, просто попросив кошторис на проектні роботи, щоб, знову ж таки закласти в бюджет. Ціна для державного замовлення сформувалася, звичайно ж зі збірників цін Держбуду і на той час становила 125 000 грн із врахуванням ПДВ. Протягом розгляду кошторису ми знову вислухали про глибоку любов до сиріт і як будуть вітати з хлібом та сіллю першу леді України, а потім розмова зайшла про час будівництва. Недовго роздумуючи, стало очевидно, що до затвердження бюджету 4 місяці, гроші за проект перерахують в кращому випадку через пів року після затвердження. За умови, що з любові до бідних сиріток, архітектори та інженери весь цей час попрацюють в борг, то ще за три місяці чергова сесія затвердить бюджет будівництва, а там ще як мінімум пів року до перерахунку грошей, і того півтора року. Не хотілося ображати чиновника, тому час на експертизу проекту я не враховував у розмові. А саме будівництво за найсприятливіших умов - ще рік, хоч я в це не вірив, але так не хотілося щоб депутат знову засумував.

В тайм менеджменті депутат виявився вельми кмітливим. Потративши вже приблизно два місяці на формування ідеї будівництва сиротинця, його осінило, що до прийому пані Ющенко з квітами на ганку  ще десь три роки без запасів часу. І засумував чиновник ще сильніше, бо до виборів то менше часу вочевидь залишилося. Закінчилася розмова, звичайно, запитанням: "По чем в Одессе рубероид?", виявилося, що Богу- богове, кесарю- кесареве, а чиновнику - самі розумієте чиє. Але розмір апетиту мене приголомшив: мало того, що нам запропонували зробити проект в борг, усвідомлюючи, що нас очевидно чекатиме перевірка КРУ через бюджетні кошти, так ще ми повинні були заготувати конверт, розміром 50 000 грн зі 125 000 безготівкових державних грошей. No comments! З гіркотою над долею сиріток ми благополучно розбіглися.

Щось подібне в мене сталося з радою одного з прилеглих до Львова сіл. Тільки там з тайм менеджментом та логікою було ще гірше. Депутати захотіли за 2 роки школу на 500 учнів збудувати.

Тому коли деякі представники влади встигають за свій п'ятирічний період не тільки гроші "освоїти", але і щось збудувати, залишається тільки зняти капелюха.

 

І це не смішно...

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Бизнес-блоги
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.