Чому серед політиків немає архітекторів?

26 августа 2012, 00:14
Архітектор
0
2212
Чому серед політиків  немає архітекторів?

найбільшою помилкою є вважати, що архітектор –художник, естет і все. Так, він повинен таким бути, але після того як він є політиком по своїй суті.

Ні для кого не секрет, що серед усіх тематик блогів на Кореспонденті, найпопулярніша та найбільш відвідувана тема – політика. Українці політизовані до коренів мозку і це ствердний факт. На носі чергові вибори, що є мірилом нашого суспільного життя. Ми живемо до виборів і після виборів, як студенти до і після сесії. В списках партій зявляються персонажі, що представляють незвиклі для політиків професії, як то письменники, артисти, хоча може тут я помиляюся, це не новина, більшість наших політиків –це і є артисти. Хтось із «больших», хтось із «маленьких» театрів, а хтось взагалі із цирку. Але треба задуматися над питанням, чому серед парламентаріїв немає архітекторів? Були, є, і будуть представники будівельного бізнесу, дехто навіть професійний будівельник, але немає безпосередньо архітекторів.

Перша гіпотеза: Архітектура не має нічого спільного з політикою.

Не можу погодитися. Архітектура завжди йшла в ногу з політикою. Чи то архітектура демократична, скляний  купол відновленого Рейхстагу Нормана Фостера, чи то архітектура третього Рейху з шпеєрівським гігантизмом, чи той самий сталінський ампір, чи той самий «лужковський» стиль – як політика конформізму в архітектурі. Отже архітектура цементує політику на роки і може бути  чудовим інструментом в руках політика. Так ми бачимо як взяв це на озброєння грузинський лідер Міхаїл Саакашвілі, в кабінеті якого стоять макети амбіційних споруд , що він планує збудувати у Грузії.

Усмілюся підсумувати: Архітектура – це і є політика. Політика технічна, політика соціальна, політика молодіжна, політика медична, політика екологічна, промислова і так далі, і далі, і далі, і десь поміж тим естетична.  Власне найбільшою помилкою є вважати, що архітектор –художник, естет і все. Так, він повинен таким бути, але після того як він є політиком по своїй суті.

Гіпотеза друга: Архітекторам не має що вирішувати у великій політиці зараз, коли стільки проблем насущних, починаючи з зовнішньоекономічного боргу країни закінчуючи мовним законом.

Власне теж не можу погодитися. Архітектори –це величезний пласт населення. В таких містах, як Харків, Дніпропетровськ, Львів і Київ, звичайно, їх тисячі. Якщо доєднати суміжні професії проектного цеху, інженерів різних напрямків, то вималюється цілий клас. Це люди, які в своїй практиці бачать природу всієї інфраструктури країни, починаючи з основ під дороги, закінчуючи конструкціями стадіонів до Євро 2012.

Хто як не архітектор дотичний до всіх інженерних фахів? Хто як не він розуміє недостачу чи прогалину в матеріалах чи в ресурсах? Хто як не архітектор мислить технологічно? Бо фактично кожний проект починається з технології, чи то дитячий садок, чи бібліотека, чи завод. Хто як не архітектор розуміє контекст кошторису та бюджету проекту? Хто як не архітектор розуміє розвиток проекту у часі, а себто дотик до менеджменту проекту?

Тут мушу зробити малий відступ. Коли я задаю ці питання, під архітектором я звичайно маю на увазі досвідчених фахівців, в жодному разі не студентів-архітекторів та не дизайнерів-декораторів, з якими часто асоціюють архітекторів пересічні люди.

Отже, гігантських проблем у сфері архітектури та урбаністики, та й просто у господарці така сила силенна, що гіпотеза друга не має права на життя. Наші міста та села потребують дуже багато рішень від зодчих, починаючи з оновлення міського середовища і в тому числі ландшафту, закінчуючи формуванням концепції міст майбутнього, екологічної  стабільності розвитку міст та поселень і я уже не кажу про естетику.

Гіпотеза третя: За буденною роботою немає ні часу, ні коштів на роботу у політиці.

Доля правди в цьому є, але спостерігаючи за тим як живуть мої колеги, я дуже часто бачу соціально активних людей. Хтось встигає тричі відпочити в рік, хтось конкурси організовує, хтось встигає і викладацькою роботою займатися, тобто часові обмеження не більші , ніж у інших професій.

А от щодо фінансової забезпеченості, тут справи зовсім кепські. Більшість архітекторів України свято переконані, що це не є сфера, де можна заробити гроші, як, наприклад, у будівництві. В більшості випадків так і є. Але не тому, що це в принципі не реально, а тому, що обєктів будівництва у сотні раз менше, ніж спеціалістів, які можуть їх виконувати.

Гіпотез може бути ще надцять, але питань до порушення і питань до вирішення для архітекторів дуже багато.

Архітекторам вкрай необхідно навести лад з законодавством, що регулює відносини між собою та між ними та замовниками, бо без них неможливо рухатися далі. Після того їм потрібно сформувати цілі політики урбаністичної, ландшафтної. Потрібно спрогнозувати  кількість роботи та чисельність спеціалістів на найближчі 10 років і подбати про забезпечення роботою своїх колег. Того, що ще потрібно можна розписувати ще на 100 пунктів, але повертаюся до питання, то чому ж серед політиків немає архітекторів?

Мені здається, що протягом часів Радянського Союзу та за 20 років Незалежности професія архітектора набула і закріпила статус ролі підневільної та під замовної. Архітектори всеціло  тілом і душею залежать від Замовника, і взагалі від існування замовника. І дуже мало хто уявляє, що може стати в роль Замовника, а тим більше в роль ініціатора якихось певних процесів та зрушень.

Тому, дорогі колеги-архітектори, ідіть в політику, творіть політику, бо у вас є всі шанси бути на своєму, потрібному для суспільства,  місці!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Бизнес-блоги
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.