Скажимо ні, Закону України "Про внутрішню торгівлю"!

12 февраля 2013, 09:57
Економіст
0
2670

Підприємці єднаймося проти запровадження закону! Просимо прийняти участь у обговоренні і висловитись щодо доцільності його прийняття.

Шановні колеги!

Просимо Вас прийняти участь у обговоренні, 
на наш погляд, «вбивчого» для підприємництва, проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» ініційованого Кабінетом Міністрів України.
Обговорення буде проводитись 13.02.2013 р. об 15:00 годині у прес-центрі інформаційної агенції "Інтерфакс Україна" (м.Київ, вул. Рейтарська 8/5а). Нажаль у попередньо обговореному приміщенні Торгово-промислової палати України нам відмовлено і ми вимушені змінити місце проведення.
Законопроект оприлюднений на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України  21 січня 2013 року.
До участі запрошуємо, керівників, уповноважених представників громадських організацій та галузевих асоціацій, провідних вітчизняних промислових підприємств та компаній, науковців, представників профспілок, національних ділових союзів, торгових місій та представники ЗМІ.
Учасникам: для участі у заході просимо повідомити ПІБ та організацію, яку Ви представляєте до 10:00 год. 13.02.2013 р. на електронну пошту: oksana.tjupa@gmail.comnetudasuda@ukr.net.
Телефон для довідок: 067-328- 63-89 Оксана Тюпа, 068-733-50-69 Сергій Доротич.

Закон України «Про внутрішню торгівлю» - смерть бізнесу!



Проект резолюції-звернення за результатами обговорення:


Премєр-міністру України

Азарову М.Я.

  

Шановний Миколо Яновичу!

Підприємці України звертаються до Вас щодо ініційованого Міністерством економічного розвитку та торгівлі України проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю».

Прийняття цього законопроекту негативно вплине на економіку України, а саме: призведе до підвищення споживчих цін через запровадження законодавчих підстав для створення корупції, монополізації ринку внутрішньої торгівлі, знищення малого та середнього бізнесу та подальшого посилення регуляторного впливу на підприємницьку діяльність. В наслідок запровадження закону, в програші залишаться не тільки представники бізнесу, а й пересічні українці.

На сьогодні в Україні сфера внутрішньої торгівлі вже регулюється Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України і тому відсутня потреба у прийнятті Закону України «Про внутрішню торгівлю». На думку фахівців громадських організацій підприємців, розроблений законопроект порушує закони України:

- статтю 42 Конституції України щодо передбачених гарантій на право зайняття підприємницькою діяльністю, не забороненою законом та забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності і не допущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісну конкуренцію.

- статтю 6 Господарського кодексу України щодо загального принципу господарювання, який полягає в обмеженні державного регулювання економічних процесів і забезпеченні економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

- статтю 25 Господарського кодексу України щодо заборони органам державної влади і органам місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

В той час, коли Президент України вимагає подолати корупцію, спростити процедури для підприємництва, вказаним законопроектом запроваджуються, на нашу думку, корупційні «пастки» для бізнесу у вигляді створення нових контролюючих органів, впровадження додаткової звітності, запровадження кваліфікаційних вимог до працівників у сфері ресторанного господарства, тимчасових обмежень торгівлі на певних територія, нових додаткових штрафів, створення додаткових перешкод для динамічного розвитку сегменту інтернет-торгівлі, що спричинить відхід української економіки у тіні, скорочення виробництва та призведе до зростання цін на товари та послуги.

Попри задекларовану мету – розвиток та підтримка національного виробника, створення умов для нормальної ринкової конкуренції, створення в Україні нових робочих місць – даний проект закону створює суттєві перепони для розвитку внутрішньої торгівлі, як одного з найдинамічніших секторів української економіки. Тільки за 2011 рік зазначений сектор виріс більш, ніж у півтора рази – до майже 700 млрд. грн. Тут зосереджено понад 10% усіх іноземних інвестицій в економіку країни. Торгівлю потрібно максимально розвивати та підтримувати, бо саме вона є двигуном економіки й додаткове необґрунтоване втручання в її роботу може призвести до суцільного колапсу. 

Вважаємо за доцільне, висловити окремі зауваження до зазначеного законопроекту:

1. Відповідно до преамбули проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» він визначає правові та організаційні засади провадження господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулює відносини, які виникають під час проведення торговельної та виробничо-торговельної діяльності. Виходячи з назви проекту закону («Про внутрішню торгівлю»), спроба врегулювати ним не тільки торгівельну діяльність, а й виробничу діяльність, суперечить принципам та вимогам законодавчої техніки. Адже, виробництво товарів здійснюється виключно суб’єктом господарювання – виробником і не охоплюється наступними відносинами з іншими суб'єктами господарювання з приводу торгівлі (реалізації) вироблених товарів. Відтак, вважаємо, що виробнича діяльність не є предметом регулювання нормами закону, який має на меті врегулювання відносин з торгівлі (реалізації) товарів. Це підтверджується і визначенням „торговельна діяльність”, поданим у ... статті 1, відповідно до якого „торговельна діяльність – це діяльність з продажу товарів”.

2. Законопроект не структурований. У статті 1 “Визначення термінів” не зазначені всі терміни, що запроваджуються зазначеним законопроектом. Натомість вони розпорошені по тексту документу. Для прикладу, терміни “роздрібна торгівля” та “оптова торгівля”, які містяться відповідно у пунктах 1 та 2 статті 5, термін “ресторанне господарство” (пункт 1 статті 6) та інші.

3. У підпункті 5 пункту 1 статті 1 законопроекту подаються поняття «капітальної споруди» та «тимчасової споруди некапітального типу», проте не надано визначення цих понять, що може призвести до вільного їх тлумачення контролюючими органами, і, як наслідок – до спорів цих органів з суб’єктами господарювання.

4. Пункт 6 статті 1 законопроекту визначає партію товару як „визначену кількість товарів одного або декількох найменувань, отриманих від одного постачальника, згідно з окремим первинним документом”. Проте, таке визначення суперечить визначенням цього терміну в інших законодавчих актах і, зокрема, в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів», відповідно до якого „партія – це будь-яка визначена кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за однакових умов на одній і тій самій потужності (об'єкті)”.

5. В статті 2 законопроекту, зазначається, що дія закону не поширюється, але робиться застереження: крім норм перехідних положень, де зазначені певні обмеження для проведення торгівлі цими групами товарів. Встановлення таких обмежень (пункту 3 частини 2 Розділу V) є таким, що не відповідає світовій практиці торгівлі не в маленьких «магазинчиках», ні у величезних супермаркетах. Зрозуміло, що різні групи товарів повинні розміщуватися з урахуванням вимог санітарних норм, але обмежувати продаж пива, горілки, тютюну шляхом запровадження вимоги щодо окремого приміщення є абсурдним. Якщо держава дійсно бажає шляхом встановлення певних обмежень зменшити обсяг споживання неповнолітніми алкоголю та тютюну, то необхідно заборонити всю рекламу у будь-якому вигляді цих виробів, у тому числі у мережі Інтернет та заборонити рекламу торгівельних марок виробників цих товарів, а також збільшити акцизи на ці товари. З практичного досвіду, то застосування градації «у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб та торговельна площа яких не перевищує 100 кв. метрів» не дасть можливості працювати малим за площею магазинам у містах, тобто продаж таких товарів в малих містах, у магазинах у «спальних» мікрорайонах міст буде припинений через те, що малі магазини не зможуть виконати вимогу закону. Також є відкритим питання щодо продажу цих товарів у ресторанах, бо згідно статті 6, ресторан є пунктом продажу товарів, а згідно пункту 3 частини 2 Розділу V встановлюються обмеження та вимоги до приміщення.

6. Пунктами 1 статті 5 (роздрібна торгівля здійснюється «на підставі договору роздрібної купівлі-продажу») та пунктом 2 статті 5 (оптова торгівля проводиться для «забезпечення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») створюється додаткова зарегульованість та навантаження на підприємництво.

7. Пунктом 4 статті 5 законопроекту встановлено, що розрахунки під час роздрібної та оптової торгівлі здійснюються в готівковій та безготівковій формі, та в інших формах, передбачених законодавством. Проте, визначення розрахунків під час роздрібної торгівлі безготівковою формами є невиправданим, оскільки виникає необхідність у всій роздрібній мережі встановити термінал для розрахунку кредитними картками, що є частиною безготівкових розрахунків. Технічно це виконати неможливо.

8. Низка положень законопроекту, якими встановлюються конкретні повноваження органів публічної влади, сформульована з порушенням принципу юридичної визначеності, ясності та недвозначності законодавчих норм, що може спричинити виникнення суттєвих корупційних ризиків та спроб зловживань з боку владних органів при реалізації своїх повноважень.  Зокрема, у статті 7 визначені повноваження органів місцевого самоврядування визначати групи товарів, продаж яких обмежується на період проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходів, пікетів, інших публічних, масових видовищних і спортивних заходів та/або обмежувати час роботи об'єктів торгівлі. При цьому, законопроект не передбачає необхідності встановлення законом (або, принаймні, актом Кабінету Міністрів України) вичерпного переліку груп товарів, продаж яких може бути обмежений за вищенаведених умов. Зміст терміну «публічні, масові видовищні і спортивні заходи» наразі також не розкривається на законодавчому рівні. Не встановлюється і жодних критеріїв для введення пропонованих обмежень.

Крім того надання повноважень органу місцевого самоврядування по встановленню режиму роботи пункту продажу товарів є рішучим кроком до процвітання корупції у органах місцевого самоврядування. На нашу думку, необхідно щоб пункт продажу товарів самостійно визначав режим роботи з урахуванням трудового та санітарного законодавства, а орган місцевого самоврядування мав можливість втручатися виключно за скаргами (зверненнями) мешканців розташованих поруч будинків.

8. Пунктом 2 статті 8 законопроекту зобов’язано суб’єкта господарювання, який здійснює дистанційну торгівлю (інтернет-торгівлю), мати на підставі права користування чи права власності офісне приміщення, в якому він повинен зберігати усі документи, пов’язані з господарською діяльністю, хоча, відповідно до існуючого законодавства підприємець може працювати за місцем своєї реєстрації і окреме приміщення йому не потрібне.

9. Введення певних обмежень по товарах, що можуть бути предметом комісійної торгівлі є нелогічним (частина 2 статті 9). Розглянувши приклад продажу пошкодженого транспортного засобу стає зрозумілим, що продаж такого автомобіля через комісійну торгівлю є неможливим: був у користуванні, на час купівлі непридатний для використання та потребує ремонту. Цікавим прикладом може слугувати ще продаж муляжів зброї, яка раніше була у користуванні, але через певні пошкодження втратила свої властивості як зброї, але ж з урахуванням частини 2 статті 9 може бути ідентифікована як товар, що непридатний для подальшого використання за призначенням. Тому необхідно проаналізувати всі можливі варіанти продажу товарів, а потім вже встановлювати обмеження, якщо вони дійсно потрібні.

10. В частині регулювання діяльності ринків (стаття 11) законопроект носить дискримінаційний характер по відношенню до ринків порівняно з іншими об’єктами торгівлі, наприклад великими торговими центрами, які за своєю природою є «критими, постійно діючими, оптово-роздрібними, змішаними ринками». Разом з тим, саме для спеціалізованих підприємств (ринків) запроваджуються умови діяльності, які не застосовуються до торгових центрів, а саме: договори оренди в типовій формі; окремо від договору оренди, договори на надання супутніх послуг, які до речі надаються сторонніми організаціями та орендарі будуть змушені укладати їх або безпосередньо з виробниками цих послуг, або ринок буде централізовано їх замовляти; затвердження в обов’язковому порядку схеми розміщення торговельних місць в органах місцевого самоврядування та накладання штрафів за їх відсутність; встановлення квоти на розміщення певних торговельних місць; визначення порядку розрахунку орендної плати.

11. Пунктом 3 статті 13 вводиться обмеження щодо розміщення тимчасових споруд торговельного призначення на земельній ділянці державної або комунальної власності виключно на підставі договору оренди. Зазначена норма неможлива для запровадження у даний час.

12. Пунктом 3 статті 14, пунктами 1 та 2 статті 15 запроваджується звітність, яка створює додаткове навантаження на підприємців та суперечить достатньому переліку та формам звітності, встановленим законодавством. За неподання зазначеної звітності вводиться фінансова відповідальність. Також новий обов’язок покладається на податкові органи: давати звіти органам місцевого самоврядування. Вважаємо, що це є нехарактерною функцією податкових органів.

13. Пункт 4 статті 16 дублює статтю 236 Господарського кодексу України.

14. Пункт 5 статті 16 потурає права постачальника, даючи змогу покупцю не сплачувати за отриманий товар у разі його часткової поставки або затримки з поставкою.

15. Статтею 16 встановлюються особливості укладення договорів під час здійснення торгівлі продовольчими товарами, що суперечить статті 3 Цивільного кодексу України, де однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що „підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку”. Відповідно до статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

16. Статтею 17 вводяться додаткові кваліфікаційні вимоги до кадрового забезпечення у сфері внутрішньої торгівлі і запроваджуються методичне та організаційне визначення стандартів якості професійної освіти та контроль за їх дотриманням. Вважаємо, що запровадження стандартів якості надання торгівельних послуг не повинно зводитися до встановлення директивних вимог до кваліфікації найманих працівників у сфері торгівлі та обмежувати гарантоване підприємцю законом право вільного найму працівників відповідно до статті 44 Господарського кодексу. Держава не може вказувати підприємцю (який на свій страх і ризик створив робочі місця) на те, кого він має наймати на роботу. Як висновок – торговельною діяльністю зможуть займатися лише професійні продавці у супермаркетах.

Крім того, стаття 17 законопроекту містить загрози корупційного поєднання в одному органі конфліктуючих функцій із замовлення та надання адміністративних послуг з навчання працівників торгівлі.

17. Статтею 23 законопроекту Уряд планує запровадження центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів додаткових штрафних санкцій, перевірки та звітності суб’єктів господарювання, що суперечить основним принципам дерегуляції, зазначеним у Програмі Президента України щодо економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Дана стаття не тільки дублює норми законодавства про захист прав споживачів, а й примушує підприємців за запитами робити копії документів безоплатно. Знаючи роботу «перевіряючих», можна сказати, що підприємці будуть тільки й робити копії, а не займатися господарською діяльністю. Взагалі, питання перевірок повинно бути врегульовано одним нормативним актом, а не розпорошуватися та дублюватися між різними нормативними актами.

18. Підпунктом 2 статті 2 Розділу 5 «Прикінцеві положення» законопроекту запроваджуються зміни до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України щодо заборони торговельної діяльності у магазинах площею понад 200 кв. метрів суб’єктам господарювання, які є платниками єдиного податку. Зазначеними змінами порушуються стаття 42 Конституції України та стаття 25 Господарського кодексу України і унеможливлюється перебування на спрощеній системі оподаткування підприємців, які здійснюють торговельну діяльність у магазинах площею понад 200 кв. метрів, що в свою чергу грубо порушує принцип рівності.

Таким чином, норми проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» є антиконкурентними, стимулюючими корупцію і, відповідно, їх прийняття призведе до скорочення суб’єктів малого та середнього бізнесу та до збільшення ціни товарів та послуг для споживачів.

Громадськими огранізаціями, об’єднаннями та асоціаціями підприємців неодноразово подавались пропозиції та зауваження щодо зазначеного законопроекту до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України,  але вони не були враховані.

Враховуючи викладене, просимо Вас, шановний Миколо Яновичу, вжити усіх можливих заходів щодо недопущення прийняття Закону України «Про внутрішню торгівлю».

Підписи:


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Бизнес-блоги
ТЕГИ: власть,налоги,Азаров,президент,бизнес,Кабинет Министров,законопроект,предприниматели,предприниматель,налог,Власть и бизнес,Україна,Украiна,бізнес,податки,власть в Украине,торгівля,Кабінет Міністрів,Президент и налоги,підприємці,бизнес климат,бізнес-клімат,уряд Азарова,підприємництво,законопроект «О внутренней торговле»,Уряд України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.