Грант ЄС для Вінниччини: кошти втрачені чи врятовані від розкрадання?

8 февраля 2016, 10:45
0
25

Скандал навколо гранту, виділеного ЄС на допомогу підприємцям-переселенцям у Вінницькій області, вийшов на новий рівень.

Спочатку столичний журнал «Бизнес» надрукував статтю із звинуваченням чиновників у гальмуванні реалізації проекту та відстороненні його безпосередніх ініціаторів – Вінницької торгово-промислової палати та Асоціації «Приватні інвестори України» від освоєння коштів. А незабаром перший заступник голови ОДА Андрій Гижко зробив унікальну для посадовця його рангу заяву, що влада володіє інформацією про підготовку «партнерами» справжньої афери із переведенням коштів за кордон.

Мова йде про «Центр адаптації переселенців та підприємців із зони АТО та Криму у Вінницькій області», на забезпечення діяльності якого ЄС запланував виділити 323 000 євро і уже перерахував 245 тисяч. Наразі кошти лежать на рахунках Департаменту регіонального економічного розвитку ОДА. І це викликає незадоволення «приватних інвесторів» та «торгової палати», які обурюються, що їх не допустили до створення «Центру» та користування грошима.

Сума першого траншу, як бачимо, не така вже «космічна» навіть у масштабах Вінниччини – 7 млн гривень. Але від її цільового використання залежить репутація нашого регіону не лише у контексті майбутньої співпраці з грантодавцями, а й питаннях інвестиційних. Зрештою, оцінка цієї справи з боку ЄС буде означати й оцінку перспектив протидії корупції в Україні.

Спробуємо порівняти аргументи сторін із посиланнями на прихильні для них ресурси.

 

Започаткування проекту

 

Наприкінці 2014-го року представництво ЄС оголосило конкурс розподілу грантових коштів на допомогу внутрішнім переселенцям в Україні. Один із проектів-переможців мав назву «Центр адаптації переселенців та підприємців із зони АТО та Криму у Вінницькій області». Його авторами виступили, як уже було сказано, Вінницька торгово-промислова палата (Олександр Дідик) та Асоціація «Приватні інвестори України» (Сергій Десяк).

Загальна сума проекту – 358 тис. євро (90% – ЄС та 10% – Вінницька ОДА).

Функціонери ЄС, які, вочевидь, уже не раз стикалися з проблемами звітності при використанні грантових коштів, наполягли на тому, щоб заявником, а відповідно – відповідачем за кошти – була державна структура. Різні джерела, повідомляючи про цей факт, розкривають тільки певні аспекти цієї умови. Наприклад, «Бизнес», який відстоює точку зору «посередників» (будемо називати їх так) ТПП і «Приватних інвесторів», зазначає, що департамент ОДА був залучений лише для виконання вимоги «співфінансування» у розмірі 10%. Про приписи ЄС щодо обов’язкової участі органів влади видання замовчує. Такі прийоми – з практики інформаційних війн, але про них згодом.

 

Кошти є, але використати їх не можна

 

25 березня 2015 року «посередники» підписали угоду з Департаментом регіонального економічного розвитку, і ЄС перерахувало на рахунки останнього перший транш – 245,3 тисяч євро.

Далі почалися непорозуміння. За твердженням «посередників», в угоді про співпрацю з Департаментом було прописано, що той впродовж 10 днів з моменту отримання коштів має перерахувати їх на рахунки ТПП і «Приватних інвесторів». Однак виявилося, що Департамент може це зробити лише у визначеному законодавством порядку – в національній валюті та через Державне казначейство, оскільки Бюджетний кодекс передбачає зарахування усіх грантових коштів до бюджету. «Посередники» цей варіант відхилили. Відмовилися вони надати і план заходів, при тому, що умови контракту передбачали оплату по факту виконання.

Півроку сторони намагалися домовитися про різні схеми перерахування грошей – згідно контракту, авансами за результатами фінансових звітів виконання робіт та інші. Компромісу знайдено не було. 14 вересня 2015 року Департамент регіонального та економічного розвитку розірвав грантовий контракт iз торгово-промисловою палатою та асоціацією інвесторів.

У грудні 2015-го року «Центр адаптації» було відкрито у Вінниці без участі «посередників». У відповідь ті перейшли в контратаку на інформаційному фронті. Першою публікацією, весь зміст якої передає назва – «Как бюрократы украли у переселенцев помощь Евросоюза» розмістив сайт «Остров». Зрозуміло, що «рерайти» таких гучних рекламацій стали поширюватися в Інтернеті як сніжний ком.

Департамент виступив із офіційним спростуванням і висунув зустрічні претензії:

«Партнерами не брались до уваги вимоги ні самого Грантового контракту, ні діючого законодавства України… Ці люди мали на меті просто кошти розікрасти… Бувші Партнери проекту не змогли поступитися власними інтересами задля успішної реалізації проекту і розпочали розповсюджувати неправдиву інформацію та звинувачення органів влади у “рейдерстві” і “корупції”» .

Так «партнери» стали не лише «бувшими», а й прямими підозрюваними (поки що – без офіційних обвинувачень) в намірах розікрасти кошти.

 

Інформаційна війна

 

Опоненти (колишні «партнери») зрозуміли, що відступити після таких заяв їм немає куди і градус інформаційної активності підвищили. Тепер точку зору «посередників» ретранслював уже цитований «Бизнес» і «Україна молода», на їхньому боці виступили громадські діячі з числа переселенців – Оксана Єрмішина та Володимир Устименко. На адресу Представництва ЄС в Україні надійшла скарга від ТПП та «приватних інвесторів». Щоправда, як заявив Сергій Десяк, в успіх розслідування він не дуже вірить, адже не виключає «втручання адмінресурсу, котрий може вплинути на об’єктивність результатів». Яким чином український «адмінресурс» буде тиснути на ЄС – невідомо, але тональність Десяка свідчить про те, що він фактично визнав: арбітраж Євросоюзу візьме сторону, швидше за все, ОДА.

Вінницька влада знову дала офіційне спростування, висловивши жаль, що активісти-переселенці не взяли коментарів іншої сторони.

 

Читаючи документи

 

Розуміючи репутаційні втрати на інформаційному фронті, чиновники здогадалися нарешті вчитатися – що ж саме пропонували «посередники» у якості «освоєння» грантових коштів?

З’ясувалися цікаві речі, які колишні «партнери» не надто й приховували. 148 тисяч євро із 323, отриманих від ЄС (10% внеску ОДА не враховували) планували витратити на… забезпечення роботи самої структури – оренду офісу, придбання оргтехніки, створення сайту, презентації, «проведення подій, семінарів тощо».

Елементарна арифметика показує, що оренда офісу (6 000 євро на рік, виходячи з площі 100 кв м. за ціною 150 грн/м) та щомісячна зарплата менше ніж 500 євро для керівника проекту (судячи з оголошення про прийом на роботу), розробка сайту (за ціною 1000 євро) залишають у якості «вільних коштів» понад 100 000 євро.

І ці кошти планувалося використати на «презентації» і «семінари тощо». Звітності при цьому не передбачалося жодної, оскільки «Асоціація «Приватні інвестори України» є некомерційною організацією! Як і жодного контролю за рухом коштів.

Виходить так, що «посередники» мали на увазі непогано заробити на європейських грошах. І не надто це приховували.

Другу частину гранту планувалося витратити на створення бізнес-планів (до 2 тисяч євро на одного підприємця), компенсації комісії на оформлення кредиту, компенсації по відсотках кредиту (до 15 тисяч євро на одного підприємця).

Звітність за консалтингові послуги (перші два пункти) знову ж таки майже неможливо отримати. Бізнес-план можна оцінити і у 10, і у 2000 євро. Отже, і у даному випадку у контролюючих державних структур мали б виникнути законні сумніви.

Нарешті, перший заступник голови Вінницької ОДА Андрій Гижко прямо сформулював основні претензії до колишніх «партнерів»:

«Людина, яка ініціювала нагнітання неправдивої інформації, має подвійне громадянство - у неї паспорти України і Німеччини. Саме тому вона так активно лобіювала якомога швидше переведення грантової валюти на рахунки партнерів проекту. На меті у цієї людини було виведення цих коштів за кордон, на власні рахунки. Нам відомі ці схеми. Правоохоронні органи мають провести відповідні перевірки, а ми плануємо звернення до судових органів, оскільки поширені неправдиві публікації зашкодили і нашій репутації, і самому проекту».

 

Спроба висновків

 

Справа завершена й інцидент вичерпано? Звісно ж, ні.

Суспільний резонанс, який вона отримала, змушує усіх учасників суперечки добиватися оцінки на судовому рівні. Оскільки може постраждати ділова репутація Вінницької області. Та й моральний аспект питання, враховуючи те, що в регіоні проживає більше 17 тисяч вимушених переселенців, відкидати не можна. А організація «Центру» ледь-ледь рушила з місця.

Нарешті, сьогодні, коли запевнення про необхідність боротьби з корупцією чути на кожному кроці, принципово важливим є встановити істину – звідки виходить головна небезпека недобросовісного використання грантових коштів. Євросоюз, дивлячись на такі маневри, наступного разу жодних грошей може й не дати.

Попередньо, об’єктивні висновки можна зробити наступні:

1) «Посередники» не знайомі з основами вітчизняного законодавства в питанні отримання та витрат грантових коштів, інакше би вони не почали висувати претензії до Департаменту негайно після перерахування траншу з ЄС. У майбутньому це неодмінно призвело б до нових проблем. І з українськими контролюючими інспекціями («податки сплачували»?), і з ЄС («де звіт»?). А тому, якби удару по діловій репутації Вінницької області не було завдано сьогодні, проблеми з грантодавцями виникли би на етапі звітності.

2) Вінницькі чиновники, які готували до підписання угоду з «посередниками» і підписували цю угоду – швидше не розраховували на активність вітчизняних партнерів в негативному напрямку (банально освоїти європейські кошти на особисті потреби) . Інакше не допустили би відсутності в тексті чітко прописаного механізму перерахування коштів з рахунків Департаменту на рахунки «посередників». А також звернули би увагу на очевидно завищені суми на забезпечення процесу («презентації тощо»). І в цьому – головний висновок для кураторів подібних проектів від влади на майбутнє.

3) «Посередники» в отриманні коштів є дуже зацікавленими. Інакше не починали би такої масованої інформаційної кампанії.

4) Звинувачення у намірах перерахувати кошти за кордон на такому рівні, як перший заступник голови ОДА – це свідчення серйозності справи. У такому випадку судового процесу уже не минути.

«Бизнес» ще намагається визначити якісь орієнтири для можливого узгодження думок:

«конструктивной является позиция партнеров проекта, которые предлагают с помощью тех же доноров наладить общественный контроль за выделением международной помощи. Например, путем создания общественного совета, который участвовал бы в мониторинге подобных проектов и, возможно, корректировал бы реализацию проекта исходя из интересов конечных бенефициаров».

Питання у тому, що «коригування» реалізації проекту уже відбулося. І мова наразі йде про інше – визначення: яка зі сторін цілеспрямовано і свідомо намагалася нажитися на грантових коштах.

І робити відповідні висновки – у судовому порядку.

Лише тоді можна буде сказати, що прояв корупції і зловживання у цьому окремому випадку було зупинено. А з кожного такого випадку починається державна політика в цілому.



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.