Аудиторська реформа: чергове «покращання»?

2 сентября 2015, 17:31
1
1715
Аудиторська реформа:  чергове «покращання»?
Мінфін пропонує прийняти кулуарно написаний проект закону, до розробки якого не допустили безпосередньо представників аудиторської професії

***

Міністерство фінансів України слідом за податковою анонсувало масштабну реформу в сфері аудиту, презентувавши проект Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» як панацею від банкрутства банків, корупції в аудиті та занепаду професії. Утім, роз’яснювальна політика Мінфіну щодо необхідності прийняття законопроекту звелася фактично до особистих звинувачень нинішнього складу регулятора – Аудиторської палати України. Замість професійної дискусії та експертного обговорення необхідних змін, пропонується прийняти кулуарно написаний проект закону, до розробки якого не допустили, незважаючи на неодноразові звернення, безпосередньо представників професії.

На які ж зміни слід очікувати в професійному середовищі та який вплив на бізнес матимуть запропоновані ініціативи в цілому.

Розширення ринку аудиторських послуг чи фінансовий тягар для бізнесу?

Проект Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», розміщений на офіційному сайті Мінфіну, передбачає суттєве збільшення кількості суб’єктів господарювання, для яких передбачається обов’язкове щорічне проведення аудиту. Так, за оцінками заступника Міністра фінансів України Олени Макеєвої, ринок аудиту додатково отримає плюс 3 тис. великих та 13 тис. середніх компаній, які будуть щорічно залучати аудиторську фірму для підтвердження фінансової звітності.

Ідея, в принципі, непогана й покликана сприяти прозорості ведення бізнесу, але реалізація, як завжди, підвела.

По-перше, враховуючи вимоги, прописані в законопроекті для аудиторських компаній, проводити обов’язковий аудит зможуть щонайбільше 50 аудиторських фірм на всю країну. Отже, вартість аудиторських послуг суттєво зросте. Суб’єкти господарювання для уникнення санкцій за несвоєчасне проведення аудиту змушені будуть іти на значні витрати. Стосовно реальності проведення обов’язкового аудиту за таких умов та якості цих послуг, красномовно свідчать цифри – на одну аудиторську фірму може припасти близько 500-600 замовлень на рік.

По-друге, бізнес повинен буде сплачувати не тільки за самі аудиторські послуги, але й утримувати так званий Орган суспільного нагляду, створений при Мінфіні, та щорічно перераховувати йому платежі:

  • з великих підприємств, що становлять суспільний інтерес, - 10 розмірів мінімальної зарплати (на сьогодні без урахування підвищення - 12 180 грн);
  • з середніх підприємств, що становлять суспільний інтерес, - 2 розміри мінімальної зарплати (2 436 грн);
  • з малих підприємств, що становлять суспільний інтерес, - 0,5 розміру мінімальної зарплати (609 грн).

Крім того, сплачувати за суспільний нагляд повинні будуть й самі аудитори, проте розмір цієї плати буде визначитися на розсуд Кабінету Міністрів України. Відтепер за право проводити обов’язковий аудит аудиторським фірмам необхідно буде сплачувати щороку, а не раз на 5 років, як це визначено чинним законодавством.

Разом з цим, порядок контролю за цими надходженнями, а також їх витрачанням на потреби суспільного нагляду законопроектом не передбачений, що аж ніяк не свідчить про прозорість.

По-третє, суб’єкти господарювання внаслідок прийняття законопроекту повинні будуть також створити в обов’язковому порядку на своїх підприємствах аудиторські комітети, які будуть слідкувати за процесом складання бухгалтерами фінансової звітності та відбирати аудиторські фірми для проведення обов’язкового аудиту. Більшість членів такого комітету не повинні належати до органів управління підприємства, а як мінімум один член має бути компетентним у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиту. Отже, як бачимо, збільшення штатних одиниць та витрат на оплату праці не уникнути.

Таким чином, навіть просто огляд запропонованих змін дозволяє дійти висновку, що значна частина підприємств після прийняття запропонованих змін стикнеться з необхідністю збільшення витрат, зокрема на аудит, що в умовах економічного спаду може виявитися не всім по кишені.

Єдиний реєстр аудиторів не такий вже і єдиний

На сьогодні реєстри аудиторів, які мають право надавати аудиторські послуги для окремих суб’єктів, крім Аудиторської палати України, ведуть Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Також постановою Уряду №390 від 04.06.2015 запроваджені додаткові вимоги для аудиторів державних компаній. Це доволі обтяжливо для аудиторів з фінансової точки зору та потребує спрощення.

Незважаючи на заяви розробників законопроекту про створення єдиного реєстру, норми законопроекту свідчать про протилежне. Все залишиться так, як і було, і державні органи продовжуватимуть «відсіювати» аудиторів, але тепер за новими правилами (ст.3 та 34 законопроекту), що спрямовано виключно на перерозподіл ринку аудиту.

Роль аудитора в суспільстві змінюється - незалежність втрачається

Основна функція аудитора в суспільстві – засвідчити, наскільки сторонні користувачі фінансової звітності підприємства, наприклад, інвестори, власники, банки тощо можуть довіряти тим даним, які підприємство зазначило у своїй фінансовій звітності.

Але, на думку розробників законопроекту, основне завдання аудитора - інформувати органи нагляду за підприємством, аудит якого він проводить, про будь-яку інформацію, про яку йому стає відомо при виконані завдання (ст.34 законопроекту).

Отже, аудитор фактично буде зобов’язаний інформувати контролюючі, податкові, правоохоронні органи, прокуратуру тощо про будь-яку інформацію, що стає йому відомою при проведенні аудиту, під загрозою застосування до нього самого заходів впливу. Це може спричинити збільшення тиску на бізнес, зростання кількості позапланових перевірок суб’єктів господарювання, а також корупційних проявів. Яка ж тут незалежність?!

Аудит державних корпорацій без обмежень і закупівель

Доволі несподівані зміни очікують на аудит у сфері державного сектору економіки. Аудит в державному секторі регулюватиме Кабінет Міністрів у «ручному режимі» (ст.3 законопроекту), але тепер на законних підставах. Крім того, законопроектом визначається окрема процедура з конкурсного відбору суб’єктів аудиторської діяльності, яка не узгоджується з Законом України «Про здійснення державних закупівель». Враховуючи, що законопроект дозволяє укладення договорів на виконання завдання з аудиту максимально на 14 років, а постановою № 390 вже зняті будь-які обмеження на витрати державних підприємств на аудит, варто очікувати взагалі виведення аудиту з-під впливу законодавства в сфері державних закупівель.

Суспільний нагляд?

Усі аудитори та аудиторські фірми підлягають суспільному нагляду. Так званий Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю за законопроектом складається з Ради нагляду за аудиторською діяльністю (7 представників органів державної влади та 4 непрактикуючі особи, обрані Мінфіном) та Інспекції із забезпечення якості, підпорядкованої Мінфіну. Отже, фактично контроль за аудиторською діяльністю передається Міністерству фінансів. Про який суспільний нагляд може йтися, якщо нагляд за аудиторською діяльністю здійснюють фактично органи державної влади?

Правовий статус цих органів законом визначений доволі розмито і незрозуміло, а повноваження - необмежені. Вже зараз зрозуміло, що аудиторам важко буде відстоювати свої права навіть у судовому порядку.

Аудитор майбутнього, або Місія нездійсненна

Якщо порівнювати з чинним законом, у майбутньому набути статусу аудитора буде доволі складно.

Відповідно до законопроекту для того, щоб бути аудитором достатньо лише закінчити школу (ст.38), вища освіта не вимагається. При цьому особа має підтвердити високий рівень теоретичних знань й професійну компетентність шляхом складання іспиту з 14(!) дисциплін та пройти 3 (!) роки стажування в аудиторській фірмі.

Крім іспиту аудитор повинен пройти ще й атестацію (або нормотворець не дуже вдало виписав норми). Комісію з атестації очолює знову ж таки представник Мінфіну - заступник Міністра фінансів. При цьому порядок проведення атестації визначає Мінфін, оскаржувати дії атестаційної комісії також необхідно до Мінфіну, що заздалегідь визначає результат цього оскарження, або ж до суду.

Підсумовуючи, хотілось би зазначити, що зміни в аудиті назріли вже давно. Вони зумовлені не лише зобов’язаннями України перед Радою Європи. Втім, побудувати прозорий механізм незалежного фінансового контролю в суспільстві без широкого обговорення необхідних кроків та без залучення професійного середовища неможливо. Інакше ми отримаємо черговий закон, який містить багато необдуманих і суперечливих положень та прихованих ризиків, прийнятий лише завдяки вдало проведеній піар-кампанії.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
ТЕГИ: Минфин,бизнес,законопроект,аудит
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.