МОЛОДИЙ, АЛЕ НЕ «ЗЕЛЕНИЙ»

8 марта 2015, 08:31
журналист. Закончил факультет журналистики Киевского госуниверситета имени Шевченко в 1979 г.
0
94

100 днів Василя Задорожного

МОЛОДИЙ, АЛЕ НЕ «ЗЕЛЕНИЙ»

 

100 днів Василя Задорожного

 

Нещодавно у громадських справах я випадково потрапив на Струтинський спиртзавод, що в Золочівському районі на Львівщині. А точніше, як я згодом дізнався з офіційних документів, - на Струтинське МПД ДП «Укрспирт». Це розшифровується як Струтинське місце провадження діяльності Державного підприємства «Укрспирт». Знаючи зі ЗМІ та інтернет-видань, що чимало спиртзаводів сьогодні простоює, був приємно вражений побаченим тут. Виробництво діє, цехи і апаратні – в робочому ритмі, працівники – усміхнені… Значить, «не все так погано у нашому домі», як здається на перший погляд, коли бачиш розібрані чи порослі чагарями на дахах споруди закинутих заводів, фабрик, ферм, необроблені поля.

 

Важко повірити, що ще минулого року, за словами працівників, а більшість тут працює по 20-30 років, завод стояв, зарплати не було, металеві труби вирізалися… «Нині ж, - кажуть слюсар Юрій Лишинський і машиніст Петро Гуменюк, які на підприємстві відповідно з 1995-го і 1984-го року, - все працює, як і належить, зарплата (в середньому 3,5 тисячі гривень – В.А.) виплачується двічі на місяць, без затримки. Хай і невелика, як на нинішні ціни і тарифи, але є. А спробуйте зараз знайти роботу, та ще й на Золочівщині!»

Зміни на краще тут усі, з ким би не розмовляв, повязують із приходом нового керівника – Василя Миколайовича Задорожного.

І яким же було моє здивування, коли, чекаючи на нього в занедбаному адмінкорпусі підприємства, я побачив геть молодого, невисокого на зріст, худорлявого хлопчину, який запросив мене до свого кабінету. До речі, сам кабінет разюче відрізняється інтерєром, меблями від решти «конторських» приміщень. Помітивши, як я розглядаю кабінет, і здогадавшись, певно, що порівнюю із загальним виглядом підприємства, молодик пояснив, що кабінет і все, що в ньому, дісталося йому у «спадок» від попередника. Його ж завдання полягає зовсім в іншому.

Звісно, мене не могло не зацікавити, як він, такий молодий (йому, як виявилося, 33 роки – В.А.) опинився у цьому кріслі.

- За фахом я – інженер автомобільного транспорту, - розповідає Василь Задорожний. – Після закінчення Національного транспортного університету з 2001-го по 2013-й роки працював у НПС «Куровичі» (на Золочівщині) ПАТ «Укртранснафта». Але так сталося, що мусив написати заяву за власним бажанням: як кажуть, характерами не зійшлися з начальством. Опинившись без роботи, розмістив свої резюме в інтернеті, на яке незабаром пролунав телефонний дзвінок із Києва, точніше з Броварів, з пропозицією приїхати на співбесіду в ДП «Укрспирт». Тож і вирушив туди. А вже 21-го листопада минулого року вийшов наказ №497 про призначення мене, цитую, «на посаду керівника Струтинського МПД ДП «Укрспирт» з 24-го листопада 2014 року».

Хто мав чи має справу з поширенням резюме і чеканням на якусь реакцію, погодиться зі мною, що далеко не кожному щастить на такий дзвінок, а тим паче – на працевлаштування, та ще й одразу керівником підприємства. Тим більше – не за фахом. Треба дійсно переконати роботодавця у своїх менеджерських (управлінських) здібностях: яким чином забезпечити постійну, безперебійну роботу підприємства; як зберегти трудовий колектив; як заощадити на енергоносіях і заробити на відходах виробництва тощо?

А як сприйняв нового, ще й такого молодого, керівника сам колектив підприємства?

- Коли мене представник «Укрспирту» Андрій Бабяр представляв, жодних питань до мене не було. Люди були якісь ніби залякані, несміливі, насторожені, - розповідає Василь Задорожний. – Довелося провести ще кілька зборів, аби викликати їх на відвертість і завоювати певну довіру. Тут зіграло на мою користь ще й те, що я – місцевий, живу поруч із ними, дехто мене знав, бачив, зустрічав. А далі вже спрацювало й «місцеве радіо» - від хати до хати.

За перші два дні новий керівник обійшов усе виробництво, ознайомився з його технічним станом, за його словами, незадовільним. Наступний крок – завезення зерна і паралельно підготовка виробництва до пуску,  проведення необхідного ремонту обладнання власними силами. І вже 6 грудня завод вийшов на цілодобовий режим роботи, виробляючи 18 тонн спирту за добу, тобто запрацював на повну потужність.

У звязку з постійним і непередбачуваним зростанням ціни на газ, один із котлів перевели на відходи деревини. Таким чином вдається економити 60% енергетичних витрат подібного підприємства. За показниками енергозбереження Струтинське МПД – на 2-му місці серед 70-ти аналогічних у ДП «Укрспирт». А з відходів основного виробництва, які раніше зливалися в каналізаційні відстійники, освоїли виготовлення сухих харчових брикетів для тваринницьких ферм і фермерських господарств. Це наповнює «казну» власного підприємства, бо півторамільйонний прибуток від спирту йде повністю в ДП, щомісяця на 100 тисяч гривень. А в голові Василя Задорожного ще планів а планів! Проте пріоритетним для себе завданням він вважає недопущення виходу зі стін підприємства так званого «лівого» спирту, чим грішило донедавна чимало заводів, обкрадаючи державу.

Так що відома формула «Молоде – зелене» в даному випадку застаріла. Хоча Василь Задорожний і молодий, але далеко не «зелений». За такими сучасними менеджерами майбутнє оновленої успішної України.

На такій оптимістичній ноті варто було б і поставити «крапку». Але.. На жаль, без цього сумнозвісного «але» чомусь у нас ну ніяк не обійтися. Ні! Про нього – це «але» - іншим разом. Так що – далі буде. Чекайте!


 

Василь АЛЄКСЄЄВ

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.