Затягування ременя – процес безкінечний?

23 июля 2014, 07:53
экономист
0
63

Якщо трохи затягнути ремінь – людина буде скаржитись. Якщо затягнути ще – буде обурюватись і просити послабити. Та якщо повернути на попередню поділку – виявиться, що то було в самий раз!

І все-ж таки людина, і психологи мене в цьому підтримають, - дивовижна істота! Якщо трохи затягнути ремінь – вона буде скаржитись. Якщо затягнути ще на одну дірочку – буде обурюватись і просити послабити. Та якщо повернути на попередню поділку – виявиться, що то було в самий раз!

Приблизно таку саме ситуацію сьогодні переживає і наша українська економіка і весь фінансовий сектор. Давайте спробуємо уважніше придивитися до ременя, що зараз стиснув так, що в багатьох і подих перехопило.

Навіть не сильно цікава до ситуації на фінансовому ринку пересічна людина не могла не помітити, що цифри на табличках з курсами валют в обмінних пунктах останнім часом сильно змінились. Навіть знаків до коми стало більше. За 2011-2013 рік, коли Національний банк очолював Сергій Арбузов, ми звикли, що гривня впевнено тримається валютного коридору 8-8,2 за долар, і навіть традиційна панічна скупка населенням паперових портретів заокеанських президентів, прикладом, напередодні парламентських виборів, що сягала в обсягах кількох мільярдів доларів на місяць, її звідти не вибивала. Та й невелика маржа між курсом купівлі і продажу не давала гравцям тіньового валютного ринку бажаної наживи. Банки звикли до офіційного курсу 7,993 і почали забувати, що то за щастя щодня переоцінювати валютні активи і пасиви у відповідності до мінливого курсового настрою.

Зараз – геть інша справа! Добре, забавку із щоденною переоцінкою балансу залишимо банкам – це їх безпосередня робота, як і нервове очікування до обіду офіційного курсу валют, що зараз встановлюється за результатам торгів на МВРУ. Порадіємо за щасливих торговців чорного ринку, адже на різниці в курсі купівлі і продажу майже в гривню завжди знайдеться той, хто готовий «зустрітись посередині», оминаючи офіційний обмінник. Та й небажання платити нещодавно введений збір до пенсійного фонду у розмірі 0,5% від суми купівлі іноземної валюти теж сприяє тінізації готівкового валютного ринку. А ось пересічні люди, навіть якщо і відмахувались - «навіщо мені той долар? немає в мене валюти, нема про що турбуватись!» - сильно замислились. Був долар 8, став – 11,95 (як в магазинах побутової техніки: ні, не 12, ви ж не подумайте! всього лише 11,95!), і ціни миттєво на цей стрибок відреагували. Біда в тому, що доходи ніхто перераховувати не поспішає, тож купівельна спроможність українських громадян суттєво знизилась. Довелося пасок затягнути потужче, ще й одразу не на одну поділку...

До речі, якщо вже заговорили про інфляцію. В 2012-2013 роках був зафіксований її нульвий рівень (Міністерство фінансів України звітує про позначки 99,8 в 2012-му та 100,5 в 2013-му), хоча уряд під час розробки законів про бюджет на ці роки очікував значно більший зріст цін. Грамотний контроль над грошовою масою та рефінансуванням банківських установ дозволив Національному банку досягти того, що ціни в країні практично не росли. Зважаючи на стабільний курс валют, привабливі ставки за вкладами (18-22% в національній валюті та 7-9% в доларах США) та відносну впевненість в тому, що банк не збанкрутіє – а за час керівництва НБУ Арбузовим жоден крупний банк не збанкротував, - пересічний українець, що зберігав свої заощадження не вдома, а на депозитних рахунках, суттєво покращував свій добробут. Принаймні, дозволяв собі такі земні радощі, як новий ремонт чи поїздка на відпочинок – в залежності від власної фантазії і розміру тих самих заощаджень. Тож люди охоче довіряли банківській системі. Про це свідчило зростання обсягів вкладів – на 17,6% в 2011 та на 15,8% в 2012 році, що насичувало фінансову систему необхідними ресурсами. Завдяки цьому обсяг виданих бізнесу кредитів за цей період зріс майже на 20%.

На сьогодні, на жаль, ситуація суттєво змінилась. Політика нового керівництва Національного банку, спрямована на банкрутство установ, пов’язаних з політичними опонентами – Сергієм Курченко, Юрієм Іванющенко, Вадимом Новинським, а також рефінансування банків за відсутності належного контроля перетворили розміщення коштів на депозитах на російську рулетку. За перші 6 місяців 2014 року, за словами вже колишнього Голови Національного банку України Степана Кубіва, банківська система втратила близько 86 мільярдів гривень депозитних ресурсів, а це майже 20%. Відповідно, і економіка відчула ресурсний голод. Разом з тим, індекс споживчих цін в травні цього року сягнув рекордної за останні роки відмітки в 103,8%, а загальні його темпи росту в цьому році вимальовують невтішний прогноз на позначці 111,6%.     

Чи стало українцям жити легше? Не думаю. Чи стане? Будемо сподіватись.

Та на жаль, якщо нескінченно затягувати ремінь, то можна випадково і хребта переламати...

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.