Ухти-Брухти

8 июля 2014, 16:12
0
245

або злочинні схеми експорту металобрухту

В «Українській правді» за 21 червня 2014 року опублікована стаття Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновол «Пора позбавити зрадника України Ахметова надприбутків за кошт держави». В цій статті Т. Чорновол розглянула болючу для економіки України проблему корупції і злочинності в сфері експорту металобрухту, що призводить до ненадходження в бюджет сотень мільйонів доларів США, до втрати тисяч робочих місць українцями та багатьох інших негативних наслідків.

В останні роки експорт брухту чорних металів перетворився в найприбутковіший злочинний «бізнес» для чиновників Мінпромполітики, які разом з лоббістами найбільшої в державі металургійної корпорації блокують надання квот суб’єктам підприємницької діяльності на право експорту металобрухту. Саме тому промисловці України готові підтримати Т. Чорновол в її зусиллях, націлених на подолання корупції і злочинності в сфері експорту металобрухту, які розквітли при попередній владі і продовжують існувати при нинішньому уряді навіть після Майдану і Революції гідності.

В названій вище статті Т. Чорновол на превеликий жаль, не були розкриті побудова і функціонування корупційно-злочинної схеми хабарництва в сфері надання квот на експорт металобрухту. Спробую ліквідувати цю прогалину в інформаційному просторі.

Перш за все слід зазначити, що схема хабарництва за надання підприємницьким організаціям квот (дозволів) на експорт металобрухту була розроблена і ретельно відпрацьована на протязі декількох років. Система обмеження і квотування експорту металобрухту штучно створена під патріотичним гаслом ніби-то підтримки вітчизняних металургів. Для цього чиновниками були розроблені і затверджені ряд Постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, якими передбачена реєстрація зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом. Були видані відповідні Накази Мінпромполітики, а потім Мінекономрозвитку. Ці накази загальновідомі. Для вирішення головного «фінансового» питання кому і на який обсяг експорту надавати експортну квоту при Мінпромполітики, а зараз Мінекономрозвитку сформована «незалежна» Комісія, яка «об’єктивно» вирішує це питання. Створено уявлення про абсолютну відкритість та прозорість механізму надання експортних квот всім підприємницьким структурам на рівноправних засадах. Для «об’єктивності» рішень в Положення про Комісію, яке затверджено Наказом Мінекономрозвитку від 19.04.2013 №414, закладені висмоктані з пальця критерії, за допомогою яких є можливість відмовляти у видачі квот на експорт дійсним брухтозаготівельним підприємствам, заганяючи їх в глухий кут і вимушуючи їх звертатися за квотами до хабарників.

В закладених в Положенні критеріях, показниках ефективності роботи брухтозаготівельної організації на користь держави  закладена підміна понять ринкової економіки на кланово-примусову. Наприклад, одним із основних показників, що надає право підприємству на отримання експортної квоти, є кількість металобрухту, поставленого на українські меткомбінати. Вважається, що чим більше, тим краще. Але по суті цей критерій є показником того, якого розміру хабар брухтозаготівельне підприємство надало власникам меткомбінатів. Тобто брухтозаготівельків добровільно-примусово заганяють в стойло хазяїв металургійних комбінатів і змушують продавати їм брухт по заниженим розцінкам і без гарантій своєчасної оплати.  І не треба тут вести пусті розмови про ніби-то необхідність підтримки металургійної промисловості України. За рахунок чого підтримувати? За рахунок зубожіння і каторжної праці брухтозаготівельників, яких потім обдирають, як липку, за допомогою державного Міністерства? Фактично – це побори металоолігархів з брухтозаготівельних організацій. І не треба всіх дурити. Не треба Комісії, що розподіляє квоти на експорт металобрухту, звернути увагу і примушувати брухтозаготівельників відвантажувати брухт металургам собі на збиток. Це не турбота про державу, це неприглядна, нахабна корупція.

З метою створення ажіотажу навколо надання експортних квот чиновниками Мінпромполітики і лоббістами олігархічних структур в металургії був штучно вигаданий такий аргумент, що ніби-то необхідно в державі розрахувати і затвердити (??) баланси обсягів сировини і металобрухту, які потрібні українським металургійним підприємствам. Безумовно всім зрозуміло, що розрахунки цих балансів – це фікція, анахронізм часів планової економіки Радянського Союзу. Ніякої юридичної сили ці баланси не мають. Ніхто їх ніколи не виконував і не виконує. На папері таке «балансування» малюється тільки для одного - щоб затягувати по термінам видачу квот на експорт металобрухту. Для створення ситуації коли у експортерів брухту контракти підписані, кораблі зафрахтовані, брухт зібраний і чекає відвантаження, а Міністерство затримує видачу експортних квот під приводом, що «немає балансу». Фактично ж, це робиться для того, щоб поставити експортерів брухту в залежність від чиновників-хабарників, які «рулять» квотами.

За підготовку зазначених віртуальних «балансів» відповідає заступник Міністра ліквідованого Мінпромполітики пан Каленков. Мінпромполітики вже ліквідовано, але Каленков, який затверджує придумані «баланси» ефективно працює. Головне завдання Каленкова полягає в тому, щоб під будь-якими приводами затвердження цих фантомних «балансів» затягувати. Чим довше затягується процес затвердження «балансів», тим вище ставки хабаря за надання квот на експорт металобрухту. Все дуже просто. Математична формула – пряма пропорційна залежність. Слід зазначити, що подібні замміністри за дорученням магнатів металургійного бізнесу завжди будуть і надалі вигадувати різні причини, видавати «найпрогресивніші» ідеї і пропозиції, впровадження яких буде призводити до одного – стримування, а краще зовсім заборони, експорту металобрухту. Бо за цим стоять додаткові мільйонні прибутки металургійних корпорацій. Невеличку частку цих надприбутків корпорації витрачають на лоббіювання своїх комерційних інтересів через підконтрольних державних чиновників різного рівня, нардепів, урядових посадовців. «Каленкови» змінюються, а фінансові інтереси олігархічних структур залишаються незмінними. Це аксіома нашого життя. Але вже пора остаточно зламати систему збагачування псевдо меценатів і псевдо філантропів за рахунок завуальованого пограбування, в тому числі в сфері заготівлі, переробки і експорту металобрухту.

Основа злочинної схеми полягає в тому, що квоти на експорт металобрухту Комісія Міністерства надає фірмам, які експортувати металобрухт навіть не планують. Ці фірми є посередниками. Вони не мають ні металобрухту для експорту, ні контрактів з портами, ні зафрахтованих суден для здійснення експорту. На ринку металобрухту вважають, що посередницькі фірми за дорученням хабарників з Міністерства перепродають експортні квоти реальним експортерам металобрухту, яким Комісія навмисно, за будь-яких умов, квоти не виділяє. Складається враження, що комісія Міністерства цілеспрямовано підштовхує реальних експортерів металобрухту до перекупників-хабарників, які представляють хабарницькі інтереси певних персоналій.

Після отримання хабара посередницькою фірмою чиновники Міністерства вже без будь-якого розгляду питання на Комісії тихенько (бо гроші полюбляють тишу) переоформлюють, і підписують необхідні для експорту металобрухту дозвільні документи (спеціальні картки та інш.) покупцю квоти, ставлять печатку цього державного органу влади. Згідно з неофіційною інформацією, від підприємців вартість (хабар) перепродаваної квоти в 2013-2014 роках підвищилась до 10 доларів США за 1 тону експортованого металобрухту. Чому інформація неофіційна? А тому, що в разі її оприлюднення експортери металобрухту побоюються попасти в «чорний список» Міністерства і взагалі квоти ніколи не зможуть отримувати. Так, мабуть, було і, поки що є на практиці.

Звичайно згідно чинного законодавства чиновники Мінекономрозвитку не мають права оформлювати, підписувати і ставити печатку на документах перепродаваних квот. Але, але … По закону в разі, якщо фірма, яка отримала від Комісії Мінекономрозвитку квоти на експорт певної кількості металобрухту, але з будь-яких причин за фіксований термін не здійснила експорт, то Комісія повинна відібрати ці квоти у зазначеної фірми, повторно розглянути питання на своєму засіданні і надати невикористані квоти іншому підприємству – реальному експортеру. Але в такому випадку отримання перекупниками чи чиновниками хабара від фактичного експортера металобрухту ускладнюється.

Для правоохоронних органів виявити дійових осіб викладеної злочинно-корупційної схеми нескладно. Були б бажання і політична воля. Для цього треба провести порівнювання переліків отримувачів квот в Комісії і реальних експортерів металобрухту. Підкреслюємо, що реальних експортерів в Україні не більше десятка і вони відомі. Всі інші «експортують» повітря, а не брухт. При цьому нюанс і хитрість полягають в тому, що митні органи в довідці про експортерів металобрухту вкажуть саме ті фірми, які отримали експортні квоти в Мінекономрозвитку, а не дійсних експортерів цієї продукції. Фокус в тому, що реальні експортери (покупці квот) вимушені здійснювати і здійснюють експорт металобрухту по договору комісії з продавцями-хабарниками цих квот. Тобто на паперах митних органів все виглядає пристойно. Брухт експортують саме ті фірми, що отримали квоти в Комісії Мінпромполітики чи Мінекономрозвитку. У звітах митниці спекулянти державними експортними квотами фіксуються як добропорядні експортери металобрухту. Такий ось парадокс звітності українських державних установ, який використовується паразитуючими на підприємцях хабарниками. Фактично ж фірми, що отримали квоти в Міністерстві, а потім їх перепродали, не мали контрактів з портами на перевалку, на відвантаження брухту за кордон. Вони не мали контрактів з власниками суден, які перевозять брухт за кордон. Таким чином, інформацію про фактичних, реальних експортерів брухту можна отримати лише по контрактам з портами. А не через звітність митних органів. Правоохоронці повинні це розуміти, бо це шлях до виявлення дійових осіб в кримінальній схемі хабарництва в сфері експорту металобрухту. Комісія Мінекономрозвитку також має можливість і навіть зобов’язана перевірити наявність контрактів з портами у претендентів на отримання експортних квот. Але, але …

Згідно з інформацією Мінекономрозвитку квоти на експорт металобрухту в першому півріччі 2014 року не виділялись. Але фактично експорт по зазначеній злочинній, на журналістський суб’єктивний погляд, схемі постійно відбувається. Це ноу-хау хабарників. Сума хабарів, які осідають в кишенях учасників злочинної схеми, навіть при названих мінімальних в 2013-2014 роках обсягах експорту металобрухту досягає декількох мільйонів доларів США в рік!!!

Внаслідок запровадження в Мінпромполітики викладеної злочинної схеми видачі квот на експорт металобрухту економіка держави понесла і несе зараз величезні втрати, про що свідчать такі цифри. У 2009 році, наприклад, з України було експортовано 940 тис. тонн металобрухту. Це реальні можливості експорту брухтозаготівельної галузі України, які на сто відсотків враховують інтереси металургів - внутрішніх споживачів металобрухту в Україні. У 2013 році Кабмін постановою від 3 травня передбачив річну квоту на експорт металобрухту 900 тис. тонн. Але ця квота азаровськими чиновниками Мінпромполітики навмисно не була розподілена між учасниками ринку і у 2013 було експортовано лише 255 тис. т., що на 112 тис. т. менше, ніж у 2012 році. В результаті держава втратила майже 200 млн. доларів США валютних надходжень, які їй вкрай необхідні при наявності від’ємного торгівельного балансу. Також в казну держави не поступило близько 7 млн. Євро від експортного мита. Такі дані привів у своєму листі №004 від 05.02.2013 р. до екс-Міністра доходів і зборів України О.В. Клименка Президент Української асоціації вторинних металів Василь Гуреєв. При новому уряді поки що нічого не змінилося. Очевидно, що за наведеними цифрами стоїть змова, і бездіяльність певних посадових осіб. Очевидно також, що і дійові персони цієї оборудки повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Але при новому уряді поки що нічого не змінилося.

Задіяна в Мінпромполітики кримінальна схема квотування експорту призвела до перенасиченості металобрухтом внутрішнього ринку, внаслідок чого споживачі металобрухту (металургійні підприємства) суттєво знизили закупівельні ціни по відношенню до світових і перестали своєчасно і в повному обсязі розраховуватись з брухтозаготівельними підприємствами за поставлений металобрухт. Неможливість здійснення експорту призвела до втрати рентабельності і обігових коштів, занепаду підприємств брухтозаготівельної галузі України, втрати багатьох тисяч робочих місць. Сталося саме так, як нерідко буває в Україні: «хотілося як краще, а вийшло як завжди». Обсяги заготівлі, переробки і експорту металобрухту в Україні в 2011-2014 роках суттєво знизились. Якщо в 2000-2005 роках заготівля металобрухту становила в середньому 8-10 млн. т. на рік, то в 2013 цей показних становив усього 5,7 млн. т., а в 2014 році оцінюється ще менше. В результаті, згідно з публікаціями, у 2013 році Дніпропетровський втормет отримав збитки ~4,37 млн. грн., Одеський ~5,3 млн. грн., Запорізький ~3,1 млн. грн. Збитковими стали і були ліквідовані багато брухтозаготівельних підприємств і фірм. Підкреслюю, що на думку багатьох промисловців відбувся зухвалий теракт проти економіки України.

Який же є вихід із розглянутої трагічної для держави ситуації?

А вихід дуже простий і однозначний. Враховуючи, що Україна є членом ВТО, а також у зв’язку з підписанням Україною угоди про асоціацію з Євросоюзом (угоди з цими організаціями не передбачають будь-яких обмежень, заборон або квотування експорту металобрухту) вкрай назріла необхідність використати всі можливості і пропозиції Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Т. Чорновол для викорінення зазначеної злочинної схеми. Необхідно скасувати саму систему квотування експорту металобрухту і притягнути задіяних в злочинній схемі осіб до кримінальної відповідальності. Згідно з наведеними в ЗМІ розрахунками це дозволить збільшити доходи бюджету держави більше ніж на 50 млн. доларів США, реанімувати в Україні брухтозаготівельну галузь, поновити втрачені робочі місця, а також не порушувати зобов’язання України перед світовою спільнотою щодо невпровадження будь-яких заходів по обмеженню експорту металобрухту.  Тому схаменіться, шановні урядові посадовці!

Для повноти картини необхідно ще сказати о пропозиціях щодо подолання розглянутого «беспредела», які надходять від різних установ і організацій. Так, згадана вище Українська організація вторинних металів на підставі багаторічного досвіду роботи в сфері металобрухту доказує реальними цифрами, даними, що експорт металобрухту повинен бути не менше 700 тисяч тон в рік. Такі обсяги експорту обґрунтовані. Фактично ця пропозиція рівнозначна пропозиції про відміну будь-якого квотування експорту, бо більше ніж 700-800 тисяч тон металобрухту Україна зараз експортувати неспроможна. Але ця асоціація має дуже слабкі фінансові позиції порівняно з лоббістами від олігархів-металургів. Її пропозиції ігноруються.

Нинішній Міністр Мінекономрозвитку має прогресивні погляди і, виходячи з державних інтересів, схильний до прийняття рішення про негайне скасування квотування і обмеження експорту металобрухту, що знищить на корню шалену корупцію в цій сфері. Але проворні «радники» та «експерти» нав’язують йому ідею про організацію продажу експертних квот на відкритих аукціонах. Прийняття такої «ідеї» поховає, зведе експорт металобрухту до нуля. Що і треба цим «експертам». В Україні ще не навчились проводити чесні аукціони при продажу державного майна та прозорі тендери при закупівлях ліків, військового обладнання і т.д., де все значно простіше ніж у випадку розділення експортних квот на металобрухт. Єдине, що доцільно негайно втілити в життя на той термін, поки кулуарний розподіл квот на експорт металобрухту ще існує, так це затвердити доповнення до Положення про діяльність Комісії Міністерства, яка розподіляє квоти. А саме передбачити в Положенні, що обов’язковою умовою для виділення експортних квот повинен бути надаваємий до розгляду Комісією підписаний річковим або морським портами України договір (контракт) з підприємством-експортером металобрухту на перевалку (відвантаження за кордон) продукції брухту. Немає у підприємницькій структурі такого договору (контракту) з портом, то немає підстав і для надання цій структурі експортних квот. Ця структура є спекулянтом і вимагає експортні квоти для перепродажу в рамках хабарницької схеми.

На завершення, хочу звернути особливу увагу і підкреслити, що в складі названої вище Комісії Міністерства є представники СБУ і МВС України. Тобто, розуміючи неправомірність самої Комісії і широке поле для корупції і злочинності в сфері квотування експорту металобрухту, до складу Комісії з метою запобігання злочинності були включені представники правоохоронних органів. Але ці представники або некомпетентні, або, можливо, перейшли на бік посередників-хабарників і разом з чиновниками знаходяться з ними у змові. На жаль факти, коли працівники правоохоронних органів переходять на бік криміналу, мають місце не тільки в регіоні Донбасу, де йде війна за Україну, а і в Києві.

 Є надія, що викладені вище матеріали, факти, пропозиції розглянуть Кабінет Міністрів і Генеральна прокуратура України як звернення або запит щодо проведення ретельного розслідування і притягнення винних у організації і участі в викладеній вище злочинній діяльності посадовців та інших осіб до кримінальної відповідальності згідно з українським чинним законодавством.


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.