ПОЧИНАЄМО БІЗНЕС З МАЛОГО

21 апреля 2014, 03:24
Помогать людям
0
74

Поговоримо про особливості бізнес - планування малого підприємництва, або про те, чим зайнятись населенню в сфері виробництва та обслуговування в невеликих містах та селах України

Поговоримо про особливості  бізнес - планування малого підприємництва, або  про те,  чим зайнятись населенню в сфері виробництва та обслуговування в невеликих містах та селах України

Преамбула

Як відомо, майже кожному українцю властиво ведення власного господарства, як особисто для забезпечення своєї сім’ї, так і для можливого отримання прибутку. Після  реформування економічного сектору та «приватизації» соціалістичних об’єктів, значна кількість наших співвітчизників динамічно підхопила розвиток комерції в державі і стала безпосереднім учасником  формування так званого прошарку «середнього класу» бізнесу. Інша частина громадян, не маючи можливості швидко переорієнтуватись, фактично опинилась в сегменті споживачів для такого «середнього класу», продовжуючи свій трудовий шлях на роботі в державних органах або по найму в госпрозрахункових підприємствах.

Доволі часто автор статті стикається з такими висловлюваннями з боку деяких співвітчизників: «Я не вмію продавати», «Кожному своє, я за складом не підприємець», «Для початку свого бізнесу потрібен капітал, у мене такого немає» і таке інше. За такими висловлюваннями стоїть побоювання займатись підприємницькою діяльністю самостійно, як-то кажуть, «на власний ризик». В результаті чого значна кількість громадян навіть не намагається випробувати себе на цьому поприщі.   

На думку автора, не існують так звані відокремлені «комерційні жилки», тобто риси, що притаманні лише підприємцям за покликанням. Не існує і особливого «гену комерції» в родині. Особливість рис кожного самостійного підприємця, це, перш за все, відповідальність за свої дії, по-друге, впевненість у своїх діях, і по-третє - прагнення розвиватись та досягати більшого. Ці досить прості риси притаманні кожному українцю, з однією лише різницею, що реалізуються вони в тій сфері, де людина є більш обізнаною. Адже не можна сказати, що інженер є особою невідповідальною, якщо він не може впевнено продавати свій власно вироблений продукт чи послугу, чи той самий науковець або технічний спеціаліст. Кожен з них відповідально відноситься до своєї справи, відповідально та впевнено створює свій споживчий продукт. Лише відсутність певних знань викликає в ньому побоювання та невпевненість у своїх силах, коли іде мова про можливий продаж результатів своєї  праці з прибутком для себе та своєї родини.

Значна кількість західної літератури, яка доносить до нас «комерційну культуру» Заходу, лише збиває з пантелику нашого громадянина, адже деякі речі настільки радикально трансформовано в нашій українській реальності, що їх праотці на Заході навіть і не здогадуються, а коли б дізнались, то схаменулись би, що таке можливо викрутити. Наприклад, «активи», тобто речі куди можна вкласти прибутки для потенційного їх примноження, в західній економічній моделі здебільшого складаються з цінних паперів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів) або корпоративних прав інших підприємств. В нашій українській реальності, на жаль такі «активи» в даний час, мають зовсім іншу форму, можна сказати деформовану. Цінні папери для звичайного громадянина,  по-перше, «темний ліс» у зв’язку з відсутністю будь-якого в доступній формі роз’яснення, по-друге, доступна форма роз’яснень тому і відсутня, що жоден з цих інструментів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів) не працює цивілізовано, лише використовується, як засіб для мінімізації податкового навантаження або навіть відмивання грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, або використовується в легкій формі рефінансування бізнес процесів великих фінансово-промислових груп. А тому користування західним досвідом для побудови власного бізнесу для нашого громадянина досить ускладнене.

Отже, повторимось, відсутність простих, «наших» українських знань побудови власного бізнесу, робить українця невпевненим при прийнятті рішення вести свої господарські справи власноруч. Тим більше, що просто інколи взявши в руки Податковий кодекс України, простий громадянин, який раніше з ним не стикався, розуміє безперспективність своїх бізнес намірів не розуміючи ані трохи з того, що там виклав законотворень.

Саме така відсутність простих необхідних знань, також породила значну кількість нереалізованих бізнес проектів чи ідей у наших громадян, які на початковому етапі отримали штучні перешкоди, не змогли їх подолати і потім вирішили для себе: «Значить це не моє». На це автор, повторює, «саме Ваше», лише зосередьтесь на тому, що саме ви бажаєте робити, сформулюйте свій напрямок «ідеї». Не треба вам для цього вже знати весь Податковий кодекс, використовуйте досвід інших людей, прагніть здобувати нових «наших» знань, і все у вас здійсниться.

Маючи досвід роботи в контролюючих органах та в бізнес середовищі, автор хоче саме поділитись таким знаннями, які можуть допомогти реалізувати людям свої, власні ідеї, які просто рояться в українських головах, наче ті бджоли.

Що робити

Ні для кого не секрет, що малий, так званий «посередницькій», бізнес у нас в державі також в деякій мірі деформувався. Хоча нічого негативного в посередництві немає, це як раз і є основа будь-якого бізнесу, можливість придбати подешевше та продати з прибутком для себе. В чому ж саме деформація нашого посередницького бізнесу? Справа в тому, що відкриття кордонів вже в незалежній Україні, як і в інших країнах СНД, спричинило значні обсяги ввезення та продажу, на той час так званої «західної» продукції. Час минув, а система залишилась. Де на сьогоднішній день найнижча ціна вироблення товарів народного вжитку? Правильно, у Китаї. Звідти значна кількість наших співвітчизників і доставляє продукцію на Україну. Далі іде «боротьба» з митним кордоном, кожен в цьому напрямку досягає своїх перемог і має свої власні напрацювання, але це не тема нашої статі, тому зараз просто минемо її. Потім звичайно продаж безпосередньо споживачу або іншим підприємцям для перепродажу. Звинувачувати наших громадян у відсутності вітчизняної промисловості і поширенні китайської продукції буде неправильно, але це також тема іншого дослідження.

Візьмемо для розуміння простої форми посередницького бізнесу приклад такого звичного для нас процесу, як придбання товарів народного вжитку або харчових продуктів. Ми настільки звикли до гіпермаркетів, які реалізують імпортні овочі та фрукти, що інколи забуваємо про свої родючі землі та можливості вирощувати та продавати свою продукцію. Дійсно крупний ритейл витісняє маленькі роздрібні продуктові магазини, але саме в боротьбі за якість можна отримати перемогу. Як-то кажуть для продуктивності свого бізнесу треба, перш за все, знати та знайти свого покупця. Багато з людей для придбання якісної плодоовочевої продукції направляється на базари та ринки, дехто купує у селян, які особисто продають свою продукцію, а хтось  залюбки зробив би те чи інше, але просто не має на це часу і тому буде дуже задоволений, якщо хтось візьме на себе таку функцію доставити йому продукцію і не пожалкує невелику частину своїх посередницьких «пару гривень».

Отже, наведемо приклад такого бізнесу «з малого», як посередництво при купівлі товарів народного вжитку або харчових продуктів. Оренда та тримання власного магазину - це складний етап, на нього краще переходити вже отримавши, по-перше, своїх постійних покупців, а по-друге, бодай якийсь стартовий капітал. Але, друге звичайно не буде мати успіху без першого. Тому спочатку зосередимо свою увагу на так званій торгівлі «з колес».

Для початку трохи теорії. Для нашого співвітчизника такий тип мобільної торгівлі не є новинкою. Ще з радянських часів ми у дворах своїх домівок бачимо вантажні автомобілі, як реалізують фактично з кузову продукти харчування, здебільшого, плодоовочевої групи. Не кажучи вже про численну кількість таких автомобілів на ярмарках та базарах. В західній або європейській практиці торгівля з коліс називається van-selling. "Продаж з вантажівки" приблизно так буквально можна було б перекласти з англійської словосполучення van-selling. З назви самого методу зрозуміло, що ключовим елементом є "вен" - автомобіль, який представляє собою гібрид мікроавтобуса і вантажівки невеликого, оснащений бортовим комп'ютером, касовим апаратом та іншим необхідним торговим обладнанням. Схема даної системи продажів така. З ранку раніше "вен" завантажується товаром, торгові представники займають свої місця в машині, а потім починається автомобільний круїз по міських точкам роздрібної торгівлі (магазинам, кіоскам). Безпосередньо на місці проводяться переговори, і якщо клієнт виявляє бажання, негайно ж оформляються необхідні документи і проводиться відвантаження товару. У кінці робочого дня екіпаж повертається на склад, де відбувається переоблік і підготовка до наступного дня. 

Основна перевага вен-селлинг - дуже висока оперативність. Товар не залежується на складах - він майже відразу потрапляє в роздрібну торгівлю, причому, саме в ті торговельні точки, де його реалізація найбільш ефективна. Особливо відчутний виграш від застосування вен-селлинг для компаній, що виробляють (або продають) дрібні споживчі товари повсякденного попиту (англ. fast-moving consumer goods): продукти харчування, миючі засоби, недорогу парфумерію і т. п. Такий товар швидко розходиться, і поповнювати його запаси в роздрібній торговій мережі необхідно дуже оперативно. При цьому асортимент продукції може бути будь-яким: дуже широким, і порівняно невеликим. 

Також в європейській бізнес практиці застосовуються так звані «дискаунтери». Слово дискаунтер (від англ. discount — скидка, робити скидку) означає магазин  на колесах, що приїжджає, як правило, в район багатоповерхівок для торгівлі товарами за низькими цінами. Саме в період економічної кризи дискаунтери користуються підвищеною популярністю.

Для українських сучасних умов торгівля «з колес» пов’язана з деякими перевагами, пересувну торговельну точку не потрібно реєструвати як окремий об’єкт нерухомості, що також спрощує запуск бізнесу, а для розміщення кіоску на колесах не потрібно оформляти землевідведення. А тому, якщо об’єднати разом західну бізнес практику вен-селлингу та дискаунтерів, покласти на наші умови, при цьому трошки модернізувавши порядок продажу та зробити правильне податкове планування можна за доволі короткий час побудувати непоганий сімейний бізнес проект. Який, що характерно, може розвиватись у невеликих містах, де в даний час відчувається суттєве погіршення бізнес умов для наших громадян. 

Звичайно ж для пересічного українського громадянина, який вирішив самостійно розвивати власну справу першим виникає питання - яким чином обрати оптимальну форму оподаткування для здійснення торгівлі з «з колес». На це важливе питання повідомляємо, що реєстрація і здійснення діяльності від імені підприємства звичайно суттєво укріплює вашу репутацію, і ви в подальшому маєте можливість просувати власний бренд вкладений у назву підприємства. Але в такому випадку ви маєте  додаткові складності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки навіть при обранні спрощеної форми оподаткування отримуєте обов’язок ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Оскільки інколи в якості бренду використовується прізвище власника бізнесу, запропонуємо вам просувати себе особисто. А для цього почнемо з простого: по-перше реєстрація вас, як фізичної особи підприємця - на сьогоднішній день дуже проста процедура навіть не треба звертатись за допомогою юристів, лише відвідати державного реєстратора та дочекатись отримання відповідних документів (до 10 діб). Далі – головний етап, вибір системи оподаткування. Для більш точного розуміння вашої форми оподаткування сплануємо ваші ж дії трохи наперед у вигляді приклада. Припустимо таку ситуацію, ви вирішили розвивати себе як бізнесмена і заробляти, як посередник шляхом придбання якісної, натуральної плодоовочевої продукції у селян і продавати у своєму невеликому місті або навіть у великому місті лише у своєму районі.

 Дієвий алгоритм 

Так ось, якщо ви реєструєтесь, як фізична особа підприємець та обираєте спрощену систему оподаткування за другою групою, в подальшому ви маєте можливість продавати свою продукцію за безготівковий розрахунок різним підприємствам, які в тому числі перебувають на четвертій та шостій групі спрощеної системи оподаткування. Про особливі переваги такої співпраці ми розкажемо далі в статті. При обранні другої групи ви особисто несете незначне податкове зобов’язання єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. (Примітка: згідно з Податковим кодексом України: друга група, тобто фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 млн гривень).

Також спрощенці фізичні особи мають сплачувати щомісячно єдиний соціальний внесок. (Примітка: сума єдиного соціального внеску за окремий місяць не може бути меншою за розмір мінімального страхового платежу. Сума мінімального страхового платежу визначається шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати на 34,7%. Підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують єдиний соціальний внесок щоквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. При цьому сплачувати ЄСВ помісячно підприємцям ніхто не забороняє).

Приводимо приклад далі. Так ось припустимо, за деякий час ви напрацювали своє коло споживачів, які цінують якість продукції  виготовленої в приватних господарствах та піклуються про своє здоров’я, і ви запропонували деяким з них працювати за безготівковий розрахунок. Звісно такі речі є незвичними для наших громадян, бо всі звикли до того, що придбання «базарної» продукції відбувається за готівковий розрахунок. Але як ми вже казали безліч малих та середніх підприємств обрали для себе спрощену систему оподаткування і перебувають на четвертій групі платника єдиного податку. При цьому середньооблікова кількість працівників такого підприємства може складати до 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 5 млн гривень. З практики автора значна кількість малих та середніх підприємств у невеликих містах обрали саме цю форму оподаткування, а на сьогоднішній день і у столиці та  обласних центрах це розповсюджена форма оподаткування. При цьому такі підприємства звичайно мають суттєве навантаження на фонд оплати праці, а інколи вимушені винаходити різні шляхи для компенсації повної частини заробітної плати для свої працівників.

Не кожен з керівників вказаних підприємств замислювався про те, що частину необхідних витрат, які несуть його наймані працівники при придбанні товарів народного вжитку можна перенести безпосередньо на підприємство де вони працюють, тим самим частково зекономити витрати по оплаті праці, оптимізувати розрахунки та створити додатковий соціальний аспект у взаємовідносинах з найманим працівником. Для цього лише необхідно за рахунок обігових коштів підприємства придбавати для своїх працівників та для себе особисто ті самі екологічно чисті товари про які іде мова в прикладі: овочі та фрукти від постачальника. Таке замовлення може відбуватись вибірково в залежності від потреби кожного працівника.

Після формування тижневого замовлення всіх працівників керівник підприємства здійснює перерахування безготівкових коштів з рахунку свого підприємства на рахунок підприємця-постачальника, платника єдиного податку другої групи.

Чому саме акцентується, що потенційні контрагенти-покупці такого постачальника фізичної особи здебільшого будуть платники єдиного податку. Тому, що для такого підприємства-замовника особливо не має значення, що ці витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності, оскільки вони не беруть участі при розрахунку об’єкта оподаткування, як ми зазначили це платники єдиного податку, які сплачують відповідний процент податку нарахований на отримані доходи. І склад витрат такого платника податків для податківців особливо не має значення.

Для більш оптимальної роботи можна використовувати сучасні технології Інтернет замовлень через власний сайт, тобто наприклад раз на тиждень підприємство-замовник своє сформоване замовлення направляє підприємцю постачальнику через його сайт при цьому робить оплату безготівковими коштами на рахунок такого підприємця-постачальника. Наприкінці тижня підприємець розвозить (доставляє) замовлення безпосередньо в офіси своїх замовників. А підприємство-замовник на цю частину зменшує готівкову виплату заробітної платні найманих працівників. При цьому обмежується обіг готівки та оптимізуються розрахунки між суб’єктами. Отримані грошові кошти підприємець-постачальник може знімати з розрахункового рахунку без обмежень та використовувати на власний розсуд, в тому числі на розвиток свого бізнесу.

В даній податковій моделі фактично отримують переваги обидві сторони постачальник та покупець, а головне, що розвиток такої схеми фінансово-господарських взаємовідносин має більш вагоме значення ніж отримання прибутку та розвиток власного бізнес проекту для постачальника та оптимізація податкового навантаження для покупця.

Розвиток такої схеми сприяє підвищенню попиту на вітчизняну сільськогосподарську продукцію, а відповідно буде розвиватись така сфера діяльності. Адже, незалежно від стрімкого розвитку торгівлі через гіпер та супермаркети ми, українці, все одно за овочами та фруктами крокуємо на базар чи ярмарок, інколи вибираємо собі конкретного продавця, здебільшого шукаємо власника, того хто сам і вирощує і продає. В подальшому намагаємось купувати тільки у свого, «перевіреного» продавця. Так і в наведеній вище схемі, таким своїм «перевіреним» може стати будь хто, той хто не полінується просто стати нормальним посередником між виробником   сільськогосподарської продукції та її споживачем. А описана вище незвична форма взаємозв’язку, в податковому плані вказаних відносин, буде тільки сприяти розвитку цієї сфери.

Післямова  

Якщо ви хвилюєтесь про можливі податкові наслідки втілення такої схеми саме для своїх співробітників, з точки зору доходів фізосіб одержаних у вигляді додаткового блага, то ми повідомляємо: згідно з пп. «б» пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого таким платником, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Проте оподаткування доходів фізосіб, у т. ч. одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПКУ розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку. Таким чином, вода, кава, чай, придбані за кошти роботодавця, призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не може розглядатися як об’єкт обкладення податком на доходи фізичних осіб. Джерело: Вісник податкової служби, Рубрика: Оподаткування / ПДФО, Теги: ПДФОТрудові відносини. Отже «Зри в корень», як то кажуть словами Козьми Пруткова.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости бизнеса
ТЕГИ: бізнес,податки,малий бізнес
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.