Голодомор 1932-1933 рр.

Навіть зараз багато хто вважає, що голодомор був наслідком посухи, або неврожаю, як про це завжди повідомляла радянська влада.

Голодомор 1932-1933 рр.

 Щороку у четверту суботу листопада українцями відзначається День пам'яті жертв голодомору. У XX столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., але голод 1932-1933 рр. був наймасштабнішим і найстрашнішим. Проте важко назвати події 1932-33 років голодомором. То був у чистому вигляді геноцид українського народу. Дії, сплановані радянською владою на чолі зі Сталіним, були спрямовані на остаточне знищення нашого народу. Майже 80% українців були селянами, і саме тому влада ставила за первинну мету знищення українського села. Радянською владою була впроваджена низка антигуманних заходів: у селян забирали хліб та залишали їх без продуктів харчування, влада заборонила українцям виїжджати за межі країни, факт голоду в країні замовчувався, влада відмовлялася від зарубіжної допомоги.

 Найжахливішим є те,що радянська влада прагнула знищити український народ не лише фізично, але й морально.  Процес українізації, запроваджений більшовиками в 1920-х рр. був тактикою зближення з українським народом,яка зустрілася з бурхливим процесом українського національного відродження, що йшло знизу вверх. Але українізація почала розвиватися і згодом почала набувати революційного характеру.  Аби не придушувати волевиявлення українців шляхом війни, влада вдається до “фізичного” голодомору і до “морального” згортання політики українізації.  Українізацію було потоплено в крові, задушено в муках штучного голодомору.  Ця спланована проти українського селянства акція повинна була ліквідувати основу української нації і національного відродження, унеможливити протистояння радянській владі. 

 Навіть зараз багато хто вважає, що голодомор був наслідком посухи, або неврожаю, як про це завжди повідомляла радянська влада. Тоді чому  білоруси та росіяни не постраждали у часи так званого неврожаю? Чому влада відмовлялася від допомоги із закордону?  Ми - живі свідки того, що усі їхні спроби знищити національну самосвідомість українців не мали очікуваного результату.

Однією з найтрагічніших сторінок минулого в пам’яті народу назавжди залишиться голодомор 1932-1933 років. Саме за цей недовгий період, в Україні страшною смертю померли мільйони людей. Ми - молоде покоління і майже в кожного з нас є діди й прадіди,яким довелося стати свідками тих страшних подій. Ми маємо вшановувати пам'ять людей, які не змогли вижити і ніколи не повторювати помилок минулого.

 Трошина Марія