Феномен шістдесятництва

19 января 2013, 13:24
0
983

Шістидесятники - це покоління митців "відлиги", які своїми творами внесли в свідосіть нороду нові ідеї та довели, що справжнє українське мистецтво завжди жило та будет жити.

      Свідомість цього покоління зазнало меншого впливу радянської ідеології з
усіма її викривленнями.  Воно стало свідком падіння культу особи Сталіна.  У системі цінностей цього  покоління  з'явилися  несподівані  для  радянського морального кодексу індивідуалізм, культ свободи  самовираження,  скептицизм, гуманізм  без  сурогатних  домішок  класового   підходу,   космополітичність культурних смаків. Воно уособлювало собою суспільно-культурне явище,  течію, духовний феномен —  шістдесятників.  Найважливішим моментом у формуванні світогляду шістдесятників був  вплив гуманістичної  західної  культури.  Різними  стежками,   здебільшого   черезпереклади,  до   України   потрапляли  твори  Е.Хемінгуея,  А.Камю,  А.Сент- Екзюпері,  Ф.Кафки  та  ін.  Одкровенням   стало   італійське   кіно   епохи неореалізму.   Художники   заново   відкривали   імпресіоністів,   Ван-Гога, Модільяні,  мексиканський  монументальний  живопис  і  скульптуру.  Надбання західної культури сприяли  підвищенню  статусу  загальнолюдських  цінностей, модернізації свідомості молодшого покоління  інтелігенції,  посіяли  відразу до „соціалістичного  реалізму”.  Закономірним  наслідком  цих  зрушень  було відродження  інтересу  до  власної  культури,   її   багатств.   Врешті-решт з’явилася потреба визначити свою культуру не в тіні  “старшого  брата”  а  в контексті  загальносвітової  культури.  Нове  покоління  інтелігенції,  крім більшої свободи та інформованості, мало в активі  вищий  культурний  рівень, талант і смак. 

      Відбулася певна переоцінка цінностей:  це  покоління  вважало природним своє право на розкутість, щирість  почуттів,  звернення  передусім до внутрішнього світу  людини,  прагнуло  до  відновлення  чистої  естетики, культивувало красу, палко бажало  новизни  й  подолання  занедбаності  своєї культури. В результаті  творчість  і  громадська  діяльність  шістдесятників стали справжнім проривом у сформованій монолітній системі  заідеологізованої культури. Поетичні вечори І.Драча, Ліни Костенко, М.Вінграновського  та  ін. збирали тисячні аудиторії. Плеяда блискучих літературних критиків  повернули цьому жанрові звання літератури. Нову хвилю в  кінематографі    представляли С.Параджанов,  Ю.Іллєнко,   Л.Осика.    Нові   імена,   ідеї   з'явилися   в гуманітарних    науках:     історії,     археології,     літературознавстві, мистецтвознавстві. Звичайно, коло шістдесятників було значно ширшим. До  них горнулися молоді вчені, вчителі, студентство. Цілком логічною стала занепокоєність вищих партійних  органів.  зпочатку її доводилося стримувати, оскільки вона не збігалося з віяннями  часу.  Втім довго чекати не довелося: сигнал було надано. 8 березня  1963  р.  у  Москві відбулася  зустріч  М.Хрущова  з  мистецькою   інтелігенцією,   зміст   якої послужив „керівництвом до дії” для маси апаратників  усіх  рівнів.  Почалася чергова кампанія на зразок ідеологічного погрому 40-х — початку 50-х рр.  У пресі, на зборах творчих  спілок  почалося  цькуваня  шістдесятників. Першими пролунали звинувачення  у  „формалізмі”,  „космополітизмі”,  відході від     „марксизму-ленінізму”.   

    Словесні      атаки      супроводжувались адміністративними   заходами.   Спочатку   почали   обмежувати    публікації шістдесятників у літературних  журналах  („Жовтень”,  „Прапор”,  „Вітчизна”, „Ранок”, „Дніпро” та ін.), газетах — скрізь, де вони  раніше  мали  трибуну. Більшість шістдесятників-поетів „першої  хвилі”  —  Л.Костенко,  І.Калинець, Г.Кириченко, Б.Мамай-сур, В.Голобородько та ін. перестали  друкуватись  саме після 1963 р.  Стали  забороняти,  а  то  й  просто  розганяти  літературно-мистецькі вечори. Закрили клуби творчої молоді.  Перекриваючи повітря шістдесятникам, влада сподівалася, що  таким  чином вдасться підкорити їх, примусити  діяти  суто  за  законами  системи.  Проте результат не відповідав задуму. Частина шістдесятників дійсно досить  швидко „переорієнтувалась” (серед таких  були  й  дуже  талановиті  люди)  і  стала робити  те,  що  від  них  вимагалося,  частина  відійшла  від   громадської діяльності і поринула у суто фахові проблеми.  Однак  певна  частина  нового покоління не змогла відмовитися від своїх позицій і пішла на  приховану  або відкриту конфронтацію з владою.

    Невід'ємною  частиною  суспільно-культурного  життя  України  у   перші половині 60-х рр. став сам-видав: ціла система  розповсюдження  не  визнаної офіційно або забороненої літератури. Десятки літературних  і  публіцистичних творів, яким  був  перекритий  шлях  до  публікації  в  офіційних  виданнях, передруковувались  на   машинках,   перефотографовувались   на   фотоплівку, надиктовувались на магнітофонні стрічки, навіть переписувались  від  руки  і читалися тисячами людей, здебільшого інтелігенцією.  Поширювались твори Ліни Костенко, В.Симоненка, Є.Сверстюка та ін. Згодом самвидав  став   політизуватися.  В  1964—1965  рр.  з'явилась  ціла   серія анонімних публіцистичних статей („З приводу процесу  над  Погружальським”  — відгук на пожежу в Центральній науковій бібліотеці у  Києві,  під  час  якої згоріла  безцінна  колекція  україніки;  „Про     сучасне     і     майбутнє України”,   „Націоналісти?”,   „12   запитань   для    тих,    хто    вивчає суспільствознавство”) та ін. Статті підіймали найактуальніші та  найболючіші проблеми сучасності: підлегле становище України  в  СРСР,  стан  української мови і культури, русифікація, злочини сталінізму тощо.

   Таким чином, шістидесятники залишили свій вагомий внесок в українськиї культурі, а їхні творі і сьогодні користуються великою популярністю.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Плохие пользователи
ТЕГИ: Історія України,інтелігенція
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.