Депозити під 27%, "легкі кредити" та дядя дефолт

4 февраля 2013, 20:52
Журналіст
0
397

Не секрет, що більшість українців заробляють небагато, а тому кожен прагне заощадити. Не приховую – я такий самий. Реклами в Україні щороку більшає. Та чи зможе вона конкурувати з нашими потребами?

Прямую до метро. Усюди чується галас людей. Минаю ринок. Промоутер біля кафе вигукує «Друга піца – безкоштовна». Цей молодий юнак вже котрий день поспіль виголошує одне й те саме за 15 гривень на годину. Звідкіля знаю? Бо сам працював промоутером та вигукував.. тільки не «друга піца безкоштовна», а «знижки в аптеці». До речі, від того як людина проголошує текст, залежить популярність того чи іншого кафе, тої чи іншої аптеки. І річ тут не в дикції, а, скоріше в інтонації. Якщо ти беземоційно читаєш вірш чи, наприклад, реферат – ніхто тебе не слухатиме. Тому коли тобі цікавий матеріал і ти вкладаєш у нього душу під час читання – повір, тебе слухатимуть інші.

Я у метро… Реклами тут повно. І вона всюди – у тунелях, на станціях, у вагонах та на вагонах. Ширяться чутки, ніби проїзд незабаром подорожчає. Але такі розмови ми чуємо щороку. Найсмішніший випадок на моїй пам’яті стався 2008-го року – коли спершу проїзд подорожчав до 2-х гривень, а згодом тодішній мер Києва Леонід Черновецький зменшив його вартість до 1.70 грн. Хоча кілька тижнів потому повернули стару ціну, яка донині незмінна. Начальники метрополітену пояснюють подорожчання проїзду збитковістю громадського транспорту. Мовляв, зарплати треба виплачувати, за електроенергію сплачувати тощо. Та коли подумки ставиш запитання: «Чи не забагато реклами у метро? Це ж шалені прибутки! То звідкіля розмови про збитковість?». На жаль, ці прибутки оминають метрополітен і прямують прямісінько до кишень товстосумів. А комунальний транспорт отримує лише гроші за оренду площ. А це копійки в порівнянні з тим, скільки заробляють рекламні агенції. Хоча, чого я бідкаюся? Он у московському метро пасажири сплачують за проїзд майже 8 гривень! Щойно натрапив в Інтернеті на замітку, де повідомляється, що київські чиновники планують встановити вартість проїзду у метро на 2013 рік на рівні трьох гривень.

Взагалі, реклама по-українськи заслуговує на окрему книгу. І можливо, хтось колись її напише. Головне, щоб з ілюстраціями, адже без них натрапити на суть украй важко. Тому я спеціально у розділ «додатки» додав фотографії. Як-то кажуть, краще один раз побачити, ніж кілька разів почути.

Останнім часом у громадському транспорті побільшало реклами саме «легких» кредитів. Майже всюди рекламний текст складається з таких ключових слів, як: «візьми» («Візьми кредит»), «зроби» («Візьми й зроби те, що треба), «придбай» («Придбай те, про що давно мрієш»). Це така собі реклама-підказка. Коли тобі кажуть, «ми дамо тобі гроші, а ти роби з ними, що забажаєш – хочеш, злітай на Мальдіви, а не хочеш, то придбай квартиру», ти відчуваєш оману. І справді – маленьким шрифтом, а іноді й завеликим, проте на чорному тлі, так, щоб було малопомітно, пишуть – під відсоток такий-то. Заради цікавості я взяв до рук калькулятор та вирахував, скільки мені доведеться сплатити позичальнику, коли я в нього візьму кредит 10 тисяч гривень під 12% річних. Легка арифметика і ось результат – 1200 гривень. Саме на стільки я переплачу. Може, для когось це і небагато. Проте більшість людей все ж беруть кредити на значно більші суми. Не складно порахувати, скільки ви переплатите, якщо візьмете вдвічі більше. А втричі?

Одного разу я скористався послугами однієї з компаній, що пропонувала гроші у кредит. Потому зрозумів, що потрапив на рекламний гачок. Мене звабили слова: «за 20 хвилин», «без довідки про доходи», «без поруки та застави». Я взяв у борг небагато – 400 гривень. Проте за правилами мав повернути компанії за тиждень 460 гривень. А якби не повернув за тиждень, то сума зросла б до 520 гривень. Тож годі й казати – тут 15% тижневих, а не річних. І навіть кілька місяців потому, щотижня на мій телефон надходить повідомлення, мовляв, що я можу отримати швидкий кредит на 1000 гривень за 10 хвилин у будь-якому відділенні цієї компанії. Але до них я вже не звернуся. Знайомий порадив звертатися до банку, де значно вигідніші умови кредитування – як-от нульовий відсоток на місяць. Тож якщо зайняв і вчасно повернув – ні копійки не переплатив. Тепер і ви знаєте.

І знову про кредит. Найсмішніша реклама, яку я бачив у метро – «Якщо ти мужик – то візьми кредит і зроби те, що треба». Я вважаю, що це клініка. Хіба нормальна людина придумає такий самий текст? Хіба мужик – це той, хто бере кредит? Я думав навпаки. Це той, хто заробляє гроші.

А як вам квартири від забудовника, який позиціонує себе, як молодіжний вибір, проте пропонує за один квадратний метр викласти 8200 гривень. Пригадую, як у газеті «День» на цю тему читав статтю. Особливо запам’яталося фото, на якому парубок тримав плакат у руках із надписом: «Мені 27. Я заробив на 1 кв. м.». Хочу потиснути руку тому хлопцеві, бо я навіть і на 1 квадратний метр не нашкрябав. Отож, мріяти про житло навіть не беруся. Надто вже крихкі ці мрії. А брати кредит – ні, я ж не мужик.

    

Останнім часом мені кортить віднести гроші до банку. Занадто вже звабливі відсотки. Нині один із банків пропонує 24% річних за депозитом. Поклав, наприклад, 50000 гривень у банк, а за рік маєш уже 62000 гривні. Проте я сумніваюся в стабільності національної валюти на такий тривалий час – думаю, що інфляція згодом постукає в двері. Хоча, скільки разів пророкували кризу Україні? Порахуємо. Казали та писали, що «зла тітка» прийде після ЄВРО-2012, після виборів, після Нового року. Та поки що живемо. Чи все ж існуємо? Тепер пророкують кризу на весну. Що ж, почекаємо, панове. Та коли Міжнародний валютний фонд видасть Україні ще один транш кредиту на зміцнення національної валюти, то кризу відсунуть… до наступного кредиту. Це в мене гумор такий, не сприймайте серйозно. Насправді ж, українець – то бідна й нещасна, але водночас щира людина, із добрим почуттям гумору. Не вірите?! То слухайте, як нещодавно на вулиці побачив промоутера одного з мобільних операторів, вдягненого у матрьошку. Таким чином оператор рекламував дешеві дзвінки до Росії. Оригінально, погодьтеся?! Коли я почав фотографувати чи то юнака, чи дівчину (не встиг, як слід розібратися) – матрьошка відвернулася і більше не поверталася до мене. Схоже, що східний сусід на мене образився…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Плохие пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.