Мова на сьогоднішній день є найпривабливішою оздобою українського суспільства. Ніщо так не прикрашає українця як правильна вимова та грамотність. Справді, українська є однією з найгарніших мов у світі
Багато століть мовний простір України був забруднений «псевдоукраїнськими» мовами. Ми боролися за право існування та вільного використання нашої мови у повсякденному житті, навчанні, літературі, музичному та театральному мистецтві. На шляху постійно траплялися перешкоди: Валуєвський циркуляр, Емський указ… Масовими репресіями українці піддавалися русифікації, полонізації, мадяризації. Скільки наших побратимів полягло у цій великій боротьбі…
Сьогодні державною мовою у нашій країні є українська. Про це зазначено у Конституції. Після здобуття Україною незалежності ми нарешті можемо відчувати себе вільними громадянами нашої держави і користуватися рідною мовою – це наше законне право. Але виникає питання: чому після стількох років боротьби, після затвердження статусу державності української мови вже стільки поколінь українців не користується цим, таким бажаним у певний час, правом на українську мову? Чому майже всі телевізійні канали, радіо, школи, вищі навчальні заклади, городяни «гудуть» російською мовою? Чому так багато жителів провінційних містечок та селищ спотворюють нашу мову, розмовляючи на «суржику»? Чому результати зовнішнього незалежного оцінювання учнів з української мови та літератури дуже часто дають такі невтішні результати?
Зараз країна перебуває у скрутному становищі. Все, що єднає кожного з нас – це мова. Ми її творці і ми її споживачі. Народ творить націю, а нація творить мову. Напевно, жоден народ так не спотворює свою мову, як ми. Ми не можемо говорити, що хочемо до ЄС, поки не навчимося користуватися мовою. Ми не можемо говорити, що інші держави більш досконалі, ніж наша, поки не навчимося користуватися мовою. Ми не можемо займатися вивченням іноземних мов, допоки не будемо досконало володіти рідною. Перш ніж на щось скаржитись, треба подумати: а що зробив я аби змінити ситуацію? Якщо кожен говоритиме, що від мого внеску нічого не зміниться, то ми у справжній біді… Завжди треба починати з себе. Я українець і я говоритиму українською. Це не націоналізм і це не гасло патріотів-фанатиків. Це правильна позиція поважаючого себе громадянина держави. Все, що від нас вимагається – це доцільне використання та вивчення української літературної мови.
Останнім часом, все частіше можна помітити, що деякі теле- та радіоведучі «перейшли» на українську мову. Це не може не тішити. Хотілося б аби українська мова панувала у всіх школах країни, але про це, напевно, залишається тільки мріяти.
Я за те, аби змінити мовне становище нашої держави. «Мовна екологія» - справа не з легких, але починати все ж таки треба з себе.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.