Червона барва і Сонце

18 июля 2016, 17:08
Публіцист. Блог про культуру, історію України та інше
0
52

не перевертайте прапор України

Із Сонцем українці пов’язували не лише білий, але й червоний колір — барву вогню, крові (життя) і барву краси (Войтович, с.513).

 Добре відомо, що в билинах Київської Русі князя київського Володимира Святославовича називали «Володимир красне сонечко». Не золоте, наголошую, а «красне». Є розгорнуті обґрунтування мовознавців про взаємозв’язок слів «красний» (гарний) і «червоний».

 Відому комаху червоного кольору Coccinella septempunctata  українці здавна називають «сонечком».

 Українська народна загадка для дітей про небо і Сонце: «Голуба хустина, червоний клубок по хустині качається, людям усміхається». (Гураш, с.20)

 Загадка про кавун: «У зеленій оболонці, а всередині — як Сонце». (Гураш, с.4)

Червону фарбу для фарбування ниток за доби Київської Русі виготовляли з червоних яєць комахи "червець", які вона відкладає біля коренів жита і суниці (Зайченко, с.42). Цікаве співпадіння, адже назва "суниця" походить від назви Сонця через червоний колір ягід цієї рослини. А може, і не співпадіння, якщо врахувати виготовлення сивої барви води з водяної рослини. Можливо, все це є елементами цілісного світогляду наших пращурів, якому підкорявся і побут.

На старовинних українських іконах трапляється Сонце, намальоване червоним. У книзі Дмитра Степовика «Історія української ікони Х-ХХ століть»  (Київ: Либідь, 2008) таких ікон показано дві:
1.Розп’яття Христа з с.Вовче Львівської обл. 16 ст.
2.Страшний Суд. с.Мшанець Львівської обл. 15 ст.

Із запровадженням християнства Ісус Христос перейняв на себе риси бога Сонця у всіх народів Європи. Християнські проповідники задля навернення в свою віру вигадали тезу, що «Христос — Сонце правди». Це і сьогодні можна почути в проповідях священиків.

 Так було і з праукраїнцями. В українському народному іконописі XV-XVIII століть Ісуса Христа, святителя Миколу Чудотворця, архангела Михаїла, великомученика Юрія Переможця зображали в одязі червоного, білого кольору, іноді у поєднанні цих барв із синім кольором. Але майже ніколи — у жовтому. Пояснення просте: жовтий колір суперечив язичницьким уявленням українців про Сонце.

 А от греки таки зображали Христа в жовтому одязі, що відповідало їхнім язичницьким уявленням про бога Аполлона, який їздив по небу на золотій колісниці. У головному храмі Візантійської імперії — храмі Святої Софії міста Костянтинополя є мозаїка ХІІ ст., де світловолосий Христос одягнений у жовту сорочку й синій «плащ», підперезаний синім поясом.

Були дуже поширені в українському іконописі червоні та білі німби. Як відомо, німби на православних іконах є символом божественного cвітла, яке оточує святого.

Червоні німби є на фресках київських Софійського собору XI ст. і Кирилівської церкви XII ст., Чудо-Михайлівського собору XI ст. Видубицького монастиря.

Червоні німби можна побачити також на старовинних фресках православних храмів Сербії.

Існує дуже багато старовинних українських образів XV-XVII ст. з червоними німбами. Переважно на них зображено Христа, святого Миколая, Архангела Михаїла християнські уособлення язичницького бога Сонця. (див. Степовик Дмитро. Історія української ікони Х-ХХ століть. - К.: Либідь, 2008.)

Хоча трапляються і зображення інших святих з червоними німбами. Наприклад, образ св. вмч. Варвари XVIII ст. з Київщини: рожеве широке сяйво навколо жовтуватого німба. (Степовик, с. 294)

 Червоними фарбами в українській іконописній традиції завжди малювали шестикрилих вогняних серафимів (це рід ангельських сил у юдаїзмі та християнстві), а також язики благодатного вогню, у вигляді якого зійшов Святий Дух на апостолів і Богородицю у день П’ятидесятниці. Червоним зображено вогонь-тризуб у правиці архангела Михаїла на фресці Кирилівської церкви ХІІ ст. в Києві.

 ***

Зовсім не випадково до свят Великодня та великомученика Юрія Переможця (Скуратівський, с.123; Воропай, т.ІІ, с.28) українці ХІХ ст. фарбували яйця-крашанки саме в червоний колір, тоді як до святкових п’ятниць під час Зелених свят крашанки мусили бути жовтими. (Скуратівський, с. 141, 150) Це було пов’язано з різною язичницькою символікою цих свят.

 Для святкування свята Водохреща 6/19 січня біля водойми вирізали великого хреста з криги і обливали його червоним розсолом з квашених буряків. (Скуратівський, с.33)

 У 1980-х роках ще живою була пам’ять, що Сонце слід малювати червоною фарбою. Наприклад, червоне Сонце зображене на обкладинці книги «Відгадай! Загадки, прислів’я, приказки та скоромовки у дитячому садку» / Упорядники: Гураш Л.В., Клюєва Г.Г., Богуш А.М. – К.: Рад. школа, 1981.


У 1986 році в Києві було видано книгу для дітей українською мовою «Мій краю рідний. Збірник художніх творів про природу» / Упорядники А.Т. Дідківська, В.Д. Крушинська. – К.: Рад. школа, 1986.

 У цій книзі цікавими для дослідження нашої теми є і тексти, і малюнки, на яких Сонце зображене як чисто білий диск.

 М. Познанська «У жнива» (Мій краю рідний, с.141):

«…Сонце промені червоні

Так і сипле з висоти.

Не одні комбайном гони

Треба таткові пройти».

 В.Чухліб «Як сонце сходить» (Мій краю рідний, с.164): «…Коли Тарасик прокинувся, татка біля нього не було. Він вибрався з кубельця і побіг по шпигучій росі до Десни. Хотів гукати татка, але тут побачив, як із-за річки сходить сонце. Ні, не сходить, а випливає на човні. Велике, рожеве, у деснянських хвилях скупане».

 Саме таке рожеве світанкове Сонце зобразив український художник ХІХ ст. Сергій Васильківський на своїй картині «Ранок. На Дінці» в 1901 році. (Безхутрий Микола. Сонячний художник. – К.: Веселка, 1967.)

Хто хоче виховувати дітей у слов’янській культурі, той має вчити їх малювати Сонце червоним, а не жовтим. Бо не належали українці і загалом слов’яни до народів «жовтої віри» (що Сонце жовте)!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: державний прапор,прапор України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.