Про оперу і концертну діяльність

Якщо говорити про українські оперні театри, то тут можна довго «сидіти на дивані» і чекати своєї черги, щоб раз на місяць вийти і заспівати виставу.

В оперних театрах дуже багато солістів, і дадуть тобі можливість заспівати, чи ні – зовсім не залежить від твого виконавського рівня. А, наприклад, у Національній філармонії при величезному «роздутому» штаті адміністрації солісту самому треба взяти на себе рекламу і продаж квитків. Замість активної творчої підготовки до виступу на сцені, артист вимушений займатися не своєю роботою. Концерт – це продукт тільки музичний, якому для продажу потрібна гарна реклама. Уявляєте, скільки державного бюджету витрачається на величезну адміністрацію, а ще й існують «мертві душі» у вигляді артистів філармонії , які отримують зарплату, не виходячи на сцену взагалі. Це нонсенс! Можна було б ці кошти використати на нові проекти, сучасне технічне оснащення, міжнародні гастролі українських солістів. Проблема набагато глибше, потрібно реформувати усю систему культури. Якби в Україні існувала контрактна система, вона би надала можливість запрошувати на роботу талановиту українську молодь, для якої «немає» вільних місць в оперному театрі, у Національній філармонії, вони «за бортом». Але на контрактну систему обов’язково повинні перейти й адміністрація, яка на прикладі тієї же Національної філармонії надасть можливість припинити «совковий» підхід до роботи керівництва, яка працює за положеннями ще радянських часів. Директор повинен бути активним менеджером із сучасним мисленням і розумінням ринку та не забувати, що він тимчасово найманий на службу в першу чергу українській культурі. За кордоном у тебе є конкретні вистави, концерти, за них тобі платять гонорар, ти постійно задіяний і все залежить тільки від тебе, від твоєї підготовки, самовдосконалення, твоєї працьовитості і активності. На місці ніхто не сидить, конкуренція дуже велика.Концертна діяльність, до речі, набагато складніша, але й більш гнучка та демократична, бо ти можеш вільно планувати свій репертуар. З іншого боку, це дуже складно, тому що, по-перше, весь концерт лежить на тобі, по-друге, кожен твір має коротку тривалість, відрізняється один від одного, тому треба швидко перелаштовуватися, створювати різні образи, змінювати манеру. На сцені – ти, як на долоні, уся увага прикута до тебе, неможливо сховатися за грим, якусь мізансцену чи костюм.На Заході у оперних співаків є агенти, які займаються їхньою концертною діяльністю. А у нас якесь замкнуте коло: вважається, що класична музика, академічний оперний спів – це не той музичний продукт, який можна продати, не докладаючи величезних зусиль, і заробити на цьому. Якщо брати продюсування, то поки що активності в цьому напрямку я не бачу. Нам ще треба працювати з нашим глядачем, залучати телебачення, можливо, створювати якісь державні програми на підтримку цього напрямку мистецтва. Усі свої проекти я роблю сама. Я сама собі продюсер. У нас дуже багато музикантів, з якими можна робити цікаві проекти, є дуже багато ідей, але проблема у фінансуванні. Потрібно вкласти величезні гроші, щоб організувати власні проекти.Я думаю, що глядач має привчатися до «живих» концертів і музикант не має права виходити і співати під «плюсову фонограму», просто, як риба відкривати рота. Я вважаю, що це обман і глядач не повинен за такі концерти сплачувати гроші. Подивитися на зірку можна і вдома по телевізору.