Пересiчний…

Моя поезiя.

Пересiчний…

Я народився, сонце встало,

В життi я бачив зла чимало,

Я рiс серед лiсiв, степiв,

Отам, серед краси, змужнiв.

В дитинствi тяжко працював,

Отож тяжке життя пiзнав,

Як вирiс, трiшечки, окрiп,

Чоло змочив менi наш пiп.

Навчався я в середнiй школi,

Знання здобув, та поневолi,

Отримавши свiй атестат,

Оговтався, а вже солдат.

У школi був примiрним учнем,

А в армiї, стрiляв я кучно,

За все оце, подяки маю,

I на життя я не картаю.

А гiмн своїє Батькiвщини,

Я вивчив коли був дитиной,

А потiм вирiс та змужнiв,

Тодi i змiст вже зрозумiв.

Що я Козак, я вiльний духом,

Я чуба намотав за вухо,

Весь свiт тепер перед очами,

Я долю б'ю вже батогами,

Щоб та менi, лише бiлила,

Та кров'ю шлях мiй не кропила.

А зараз крила за спиною,

Мiй оберiг, завжди зiмною,

Якщо схилюся я спочити,

Чоло мiй ангел буде бити,

Менi, за те, що я спочив,

Та землю кров'ю окропив. Своєю.

Отож, несу тепер у Свiт,

Свої знання, свiй дивосвiт,

Свої думки i цi рядки,

Хiба в життi все навпаки???

Якщо є думка, вимовляй!

А нi? На вiки замовкай!

    Автор: Лапiков Павло