Соціальні мережі, як інструмент пропаганди

Минуло 20 років. За цей час бідний і забитий Китай став великою державою. А Україну з процвітаючої країни перетворилася на руїни.

«Минуло 20 років. За цей час бідний і забитий Китай став великою державою. А Україну з процвітаючої країни перетворилася на руїни. Але, як відомо, розруха в країні – це в першу чергу розруха в головах. І, на жаль, цієї розрухи сприяє науково-технічний прогрес. Поява Інтернету стало з одного боку дивом для багатьох, з іншого – дамокловим мечем, що нависає над нашим земним життям», – про це пише сайт rta-plus.com.

«На сьогодні в Інтернеті можна знайти все: від дитячих віршиків до рецепта виготовлення справжньої бомби в домашніх умовах. Зрозуміло, що з цим намагаються боротися. Але ця боротьба виглядає, як спроба плюнути проти вітру. І результату ніякого, і сам весь в соплях …

Відсутність єдиної політики в країні, відсутність дійсно народної, національної ідеї призводить до того, що люди намагаються замінити справжнє життя штучним. І не важливо яким. Вибір дуже різноманітний і непередбачуваний.

Соціальні мережі об’єднують не тільки любителів кішечок і собачок, але прихильників більш радикальних поглядів на життя. І тоді Інтернет не об’єднує, а починає нести в собі потенційну загрозу всьому.

Хто може поручитися, що молодик, знайшовши в Інтернеті інструкцію з виготовлення бомби не захоче спробувати її виготовити. До того ж, переглянувши кілька фільмів, наприклад, того ж «Термінатора», можна переконатися, що нічого складного в цьому немає. Змішуй флакони з побутовою хімією і все. Зате як гарно потім вибухне …

Відеоролики, які ми можемо знайти на Ютубі, іноді б’ють і руйнують краще будь-якої бомби. Наприклад, тема розколу України та неможливості її існування в межах визначених кордонів не нова для російських медіа. Вперше до неї почали звертатися під час Помаранчевої революції. В контексті останніх подій її активізували ще наприкінці 2013 року. Так, російське  інформаційне агентство «Эксперт» опублікувало статтю  «Тяжкая доля. Украина мечтает о Европе, но не может без России», а в публікації журналістки Ольги Власової «Окончательный розыгрыш» йдеться про розподіл України на частини, який нібито чекає на нашу країну в довгостроковій перспективі. «При этом важно отдавать себе отчет, что “окончательный розыгрыш” Украины целиком (именно целиком) между Россией и Европой невозможен. Конфликт вокруг соглашения об ассоциации это наглядно показал. Издержки “окончательного выбора” оказываются несовместимы с самим существованием Украины в ее нынешнем виде», — резюмує журналістка Власова. І в тій чи іншій інтерпретації теза про розкол України постійно присутня в російському медійному просторі.

Російська пропаганда постійно робила акцент на неможливості проведення президентських виборів (згодом і парламентських) на Сході України. Зокрема, нав'язувалася теза про нелегітимність президентських виборів. А після обрання Порошенка Президентом «Комсомолка» вийшла із заголовком «Инаугурация будущей диктатуры».

До того ж і в Україні ніхто не відміняв 109 і 110 статті Кримінального Кодексу, які прямо вказують на дії, спрямовані на насильницьке повалення існуючого державного ладу і захоплення влади, або на зміну кордонів нашої держави.

Соціальні мережі при цьому відіграють роль і організатора і координатора всієї цієї вакнахалії. Досить згадати приклад Єгипту, Сирії, Тунісу … Важко перелічити всі країни, які впали на догоду маленької купки людей під вивіскою примарною демократії.