ЛІКБЕЗ. Взуття на фото називається «БУРКИ», а не «валянки»!

16 декабря 2014, 14:42
Публіцист. Блог про культуру, історію України та інше
0
347

Це справді найтепліше взуття для суворої морозної зими і його можна сміливо рекламувати як український етнобренд і робити на цьому бізнес, як це робить Росія на своїх валянках.


ЛІКБЕЗ. Взуття на фото називається «БУРКИ», а не «валянки»!

Після випуску новин ТСН на каналі «1+1» 15.12.2014 р.  (о 19 год. 30 хв.) зрозуміла, що потрібно терміново пояснити журналістам і всім, що ось таке ТРАДИЦІЙНЕ УКРАЇНСЬКЕ тепле зимове взуття називається «БУРКИ», а не «валянки».

Валянки є винаходом НЕслов’янських народів російського Сибіру і виготовляються за спеціальною технологією валяння шерсті тварин. Звідси походить і сама назва. За часів СРСР існував навіть жартівливий образливий вислів «тупий, як сибірський валянок!» (валянки мають тупі за формою носаки, а в переносному сенсі це означало «нерозумний, дурний») і відповідь на нього: «Сам ти сибірський валянок!»

А на цьому фото ви бачите пошите моїм рідним дідом ще за часів СРСР традиційне українське народне зимове взуття, яке називалося «бурки» як у нас на північно-східній Чернігівщині, так і в місті Шпола Черкаської області. Але в місті Шпола бурки шили коротшими, до середини литки, що можна пояснити меншою кількістю снігу взимку, адже Черкащина розташована південніше.

У Козелецькому районі Чернігівської області таке взуття називають «шиті валянки», але це є мовним запозиченням з російської мови в ХХ столітті.

НІКОЛИ в нас на Чернігівщині я не бачила російських валянків, про які знаю лише з телевізора й літератури.

Бурки шили з цупкої шерстяної тканини, поміж двох слоїв такої тканини накладали вату (або без неї) і прошивали вузькими смугами. У ХХ столітті бурки носили, взуваючи їх у гумові калоші (галоші). А в попередні століття, імовірно, просто нашивали на підошву шкіру волів.

Попри те, що в етнографічній літературі інформація про таке зимове взуття українців відсутня, однак технологія їх пошиву дуже подібна до технології виготовлення жіночого теплого верхнього одягу ХІХ століття — «юпки». Їх утеплювали тонким шаром вати, яку разом із верхньою тканиною і підкладкою прошивали, утворюючи об’ємний орнамент з ромбів або вузьких смуг. На Лівобережній Україні таку юпку називали ще «стьоганка».

Так, це, по суті, і є прототип отого сучасного «ватника», який на Чернігівщині називають «кухвайка».

Сама назва «бурки» співпадає з назвою традиційного кавказького верхнього одягу з хутра, тож, певно, походить від того, що колись для пошиття цього українського взуття використовували і хутро. До того ж, саме такі бурки з овечим хутром всередині можна придбати сьогодні на українських базарах.

Це справді найтепліше взуття для суворої морозної зими і його можна сміливо рекламувати як український етнобренд і робити на цьому бізнес, як це робить Росія на своїх валянках.

P.S. Ось той сюжет новин ТСН:

«81-річний дідусь шиє для фронту валянки»

http://korrespondent.net/url.hnd?url=http%3a%2f%2ftsn.ua%2fvideo%2fvideo-novini%2f81-richniy-didus-shiye-dlya-frontu-valyanki.html

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Валенки,Українська культура
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.