Зусилля діаспори щодо відродження української державності

14 декабря 2014, 19:19
1
21

Невід`ємною частиною процесу національно-культурного відродження становить творчість представників української еміграції.

Під українською діаспорою розуміють усіх українців поза політичними кордонами України, які відчувають духовний зв'язок з Україною. Поразка у визвольних змаганнях та У ХХ ст. відбулося значна міграція українців за кордон. Її спричинили революція 1905 року, Перша світова війна, Жовтневий переворот у Росії 1917 р., Громадянська війна, Друга світова війна, встановлення тоталітарного комуністичного режиму в колишньому Радянському Союзі. Ці обставини зумовили переважно політичну еміграцію значної частини українців спочатку в країни Західної Європи, а згодом у США, Канаду, Бразилію, Аргентину, Австралію та інші держави світу. За неофіційними даними, сьогодні українці проживають у 42 країнах світу. Внаслідок цього Україна втратила значний матеріальний та інтелектуальний капітал. За кордоном опинилася майже вся еліта: видатні громадсько-політичні діячі, письменники, художники, літератори та вчені.

За неофіційними даними, загальна чисельність українського етносу сягає 60–80 млн. осіб, тоді як у нашій державі в 1989 р. українців налічувалось трохи більше 37 млн. осіб. Деякі фахівці вважають, що чисельність світової української діаспори більша, ніж чисельність половини населення України, і дорівнює майже двом третинам етнічних українців у нашій державі. За даними дисертаційного дослідження, в країнах Західної Європи українська діаспора становить близько 2 млн. осіб.

Достатньо сказати, що Канада другою після Польщі визнала Україну після прийняття Акту Незалежності. Що й не дивно, адже 15% населення Канади – українці, а це 16 млн. населення. В Канаді ж друкувалися й перші гривні – адже в Україні тоді ще елементарно не було необхідного обладнання. Втім, як зараз ми побачимо, здобуття Україною незалежності – перемога не тільки нашої країни, а й багатьох патріотів, що опинилися за її межами.

Навіть перебуваючи за кордоном , наші земляки ніколи не полишали своїх братів в біді , а всіляко допомагали .Коли утворилася Центральна Рада, в квітні 1917 р. було скликано Київський національний конгрес. На нього з’їхалися українці з усієї України і з усіх точок світу. То був Перший всеукраїнський національний конгрес. Він обрав Центральну Раду та підтвердив її легітимність. З цього часу Центральна Рада могла діяти.

Вже наприкінці 40-х – на початку 50-х рр.. ХХ ст. у Канадівиник ряд громадсько-політичних організацій з українців-емігрантів, основною метою діяльності яких стало відродження незалежності України. Згодом усі ці організації об’єдналися в Український визвольний фронт Канади (УВФК).

Дещо пізніше у 1965 роцібула проведена масоваакція „Одним фронтом – протиМоскви!”. Українськадіаспора проводила пікетування посольства СРСР в Оттаві, розгорнулакампанію в пресі, присвяченуподіям в Україні, проводила численніпрес-конференції з роз’ясненнямпрагненьукраїнців до побудовинезалежноїдержави.Вартотакожвідзначити, щоукраїнськійдіаспоріКанади за допомогоюсвоїхпредставниківв органах владивдалосязаручитисяпідтримкоюкерівництвакраїни в справівідродженнянезалежноїукраїнськоїдержави.

Європейська діаспора сприяє розвитку творчих взаємозв'язків між вузами України і держав Європи, зокрема: щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації за європейськими стандартами; щодо обміну вченими та студентами; щодо видання художньої, навчальної та історичної літератури тощо. Один з основних напрямків діяльності української діаспори – надання допомоги книгами та періодикою з метою підвищення інтелектуального рівня нашого народу. Крім цього, плідно розвивається співпраця між науковцями закордону й України.

Чимало талановиті  українські емігранти зробили для розвитку культури . Так високохудожню спадщину залишив відомий поет, есеїст, критик і публіцист Є.Маланюк, чиї художньо-естетичні принципи формувалися в період втрати Української державності. Поразку У HP він сприйняв як "національну трагедію". У вірші "Доба" (1940 р.) поет наголошує, що запорукою відродження України є активність, воля і наполегливість народу, вміння не лише досягти, а й зберегти свободу.

Серед письменників, які викривали тоталітарну систему нищення особи, привертає увагу творчість І.Багряного . Був одним із членів літературного обєднання  ‘’Марс ‘’. Був репресований 1932 p., a 1945 р. емігрував за кордон. Його романи "Звіролови і "Сад Гетсиманський" (1950 р.) розкрили перед світом національну трагедію поневоленого в центрі Європи народу. Твори написані на документальному матеріалі й особистих переживаннях автора.

З усіх форм культурного розвитку поза кордонами України, мабуть, найуспішніше і творчо виявила себе українська вища школа. В умовах денаціоналізації на батьківщині вона виконувала велике і важке завдання виховання національних інтелектуальних кадрів, які могли б зберегти національну традицію, продовжити розбудову української культури. Першою українською вищою школою за кордоном був створений у Відні 1921 р. Український вільний університет. Його засновником став Союз українських журналістів і письменників, а співзасновниками — М.Грушевський та видатний учений-юрист С.Дністрянський.

У 1923 р. група професорів філософського факультету Українського вільного університету — Дм.Антонович, Д.Дорошенко, О.Колесса, В.Щербаківський заснували Українське історико-філологічне товариство. У 1938 р. воно налічувало 53 члени, які досліджували історію України, історіографію, воєнну історію, історію освіти, право, етнографію, економіку, археологію, класичну філологію.          

Після Другої світової війни центр науково-культурного життя української діаспори перемістився до Північної Америки — Канади та США. Завдяки активній діяльності української громади вже 1945 р. у Саскатунському університеті (Канада) було запроваджено викладання української мови, літератури, історії.

Впродовж століть український етнос розвивався у несприятливих умовах. Імперські та тоталітарні режими економічно, соціально, морально-психологічно сприяли поширенню комплексу культурної неповноцінності української нації або безпосередньо руйнували її культурні та політичні  структури. Проте це не стало на заваді їх подальшому розвитку . Творчі сили народу не вичерпалися, а культура та соціально-політичні процеси , створені в еміграції, стали підтвердженням життєдайності  українського народу.

 

Студентка  інституту журналістики

1 курс 1 група РЗГ

Дегтяр Діана

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: діаспора
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.