Князь Костянтин Острозький як оборонець українського православ'я

Князь , полководець , громадський діяч .

           За свою довгу історію український народ пережив не мало лих , війн , розчарувань , але він зміг вистояти ! Він не опустив руки , не підкорився ворогам , а навпаки , через свою незламність та несамовитість запекло боровся за свободу й незалежність , і продовжує це робити . Було безліч катів , що знущалися над культурою України , пригнічували віру , намагалися змінити наш менталітет та національну свідомість . На противагу їм завжди виступали талановиті та безстрашні сини української землі , люди ,які завзято захищали наш народ , стояли на сторожі православ’я , берегли українську культуру та самобутність . Одним із таких захисників був Костянтин Острозький .

Костянтин Острозький – один із найбагатших та найвпливовіших діячів свого часу . Виступав покровителем православ’я . Ще з малечку в його серці палала велика любов до віри та свого народу. Батьками Острозького були великий литовський князь Костянтин Іванович та мати Олександра , з князів Олельковичів – Слуцьких . Самі вони були православними , відповідно й сина виховали у цій вірі . Ще будучи юнаком просувався сходинками політичної та військової кар’єри . У 1547 році взяв участь у бою з татарами , де на практиці засвоїв військову справу. Як і батько став одним з руських магнатів , що отримали найвищі урядові посади у Великому князівстві Литовському . Продовжив справу свого діда – Федора Острозького і став так званим ‘’стовпом православ’я’’ . Неодноразово К.-В. Острозький захищав православних від сваволі урядовців на сеймах. Завдяки йому королі затверджували привілеї церквам, монастирям і братствам . У 1572 році був основним претендентом на трон Речі Посполитої , та на заваді стала віра . Незважаючи на намагання ворогів нав’язати католицизм , залишався православним .

Неоціненний внесок князь зробив для розвитку культури та освіти . Проводив політику освічення , заснував школу в Острозі, де православна молодь здобувала освіту в православному дусі , а невдовзі через високий рівень викладання була визнана академією. Серед її вихованців була ціла плеяда культурних та політичних діячів : Северин Наливайко ,Петро Конашевич – Сагайдачний, Іван Федоров Герасим та Мелетій Смотрицькі, та багато інших . Велике значення мала закладена князем перша на українських землях друкарня , в якій було видано багато богослужбових книг , полемічних творів , та “королеву українських книг” – Острозьку Біблію .

Власні кошти він жертвував та вкладав у будівництво духовних шкіл та колегіумів . Відомо , що за його допомоги було побудовано 600 церков ( двоє з яких у Вільні) та 20 монастирів. Завдяки його зусиллям була відновлена православна кафедра в Галичині , прийняті і почасти здійсненні заходи для підняття морального рівня народу , визначене положення єпископів і соборян . 1585 p. він заснував в Острозі монастир Святої Трійці, а при ньому – шпиталь "для людей добрих, побожного життя, хворобами і нестатками знедолених".

Маючи величезні маєтки та використовуючи своє становище в державі, він очолив православних у Польщі в їхній боротьбі за віру та національне визволення проти окатоличення та ополячення українського народу. Так, наприклад , Берестецька унія , яку Острозький категорично не сприймав , була підписана підкупом та зрадою . Ця подія надзвичайно вразила князя , та не полишила його від боротьби . Він не визнав унію і перешкоджав її поширенню у церквах , що знаходились на його землях . У 1592 році князем було надіслано артикуляр , в якому висвітлено основні умови на яких Українська Церква мала об'єднатися з католицькою :

• зрівняння в права католицького та православного духовенства ;

• заборона переходити на латинський обряд ;

• збереження обряду;

• відкриття нових православних шкіл для духовенства

• повідомлення патріархів про всі справи щодо унії ;

• поліпшення внутрішніх справ Православної церкви ;

• повідомити про все вище згадане Москву та Молдавію.

Та нажаль цьому не судилося бути…

Над персоною князя Костянтина Острозького вже давно точаться суперечки . Одні історики приписують йому ‘’ дріб’язковість і слабкості характеру ’’ , інші навпаки надають його постаті святості . Та найяскравіше оцінку його діяльності надав Франко : ‘’ Рід князів Острозьких відіграв дуже важливу роль в історії Південної Русі та в історії Польщі XV-XVI ст. , а особливо визначилися в нім два незвичайні мужі : князь Костянтин Іванович Острозький, від р. 1513 каштелян віленський, а від 1522 воєвода троцький, що вмер р. 1530 і визначився як незвичайний свого часу войовник та "підпора Речі Посполитої"..., як назвав його король польський Зигмунт І у привілеї з р. 1518, і його наймолодший син Василь Костянтинович Острозький, що був одним із головних двигачів національного життя Південної Русі в другій половині ХV століття .’’

Внесок князя Костянтина Василя Острозького в збереження релігії , розвиток культури та самобутності українського народу є неоціненний . Його ім’я завжди буде стояти одним з перших у списку найвідоміших людей української історії , а пам'ять про нього буде вічно житиме в серцях мільйонів українців . Завершити хочеться словами І. Власовського : «Схилімо ж свої чола перед маєстатичною постаттю князя Константина Константиновича Острозького … вшановуючи його подвиги народні, його несмертельні заслуги в історії.."

Студентка інституту журналістики

1 курс, 1 група РЗГ

Дегтяр Діана