Голодомор 1932-1933 роки

7 декабря 2014, 13:14
1
15

НАСЛІДКИ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933

Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу – це голодомор 1932-1933 років, який став геноцидом українського народу. 

Почнемо з причин . Серед істориків у трактуванні цього питання одностайності немає вказуючи на багатоплановість причин цієї жахливої катастрофи, як правило, намагаються виділити групу домінуючих чинників:

1.     Насильницьке вилучення хліба у селен.

2.     Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським інтересам Москви.

3.     Непомірні для селян хлібозаготівлі.

4.     Надмірний хлібний експорт

5.     Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві.

6.     Конфіскація владою продовольчих запасів.

7.     Економічні прорахунки.

Щодо першого пункту , то можна сказати , що для цього були свої передумови.

В 1928 році розпочинається так званий процес «розкуркулення». Це коли найбільш заможних селян . яких звинувачували в саботажі продажу хліба державі, позбавляли земель, майна, худоби. Найбільш злісних саботажників , взагалі виселяли за межі села, і навіть відправляли на заслання до Сибіру. Саме з їх «розкуркуленням» село втратило продуктивну робочу силу.

Наступною передумовою, було те , що коли розпочалася колективізація і селян насильно заганяли в колгоспи, вони, щоб не віддавати худобу у спільне господарство, масово вирізали її. Це значно послабило виробничу базу новостворених колгоспів.

Наступне, селяни перестали виконувати державні плани, по здачі зерна, прагнучи приховати частину для себе. По відношенню селян-колгоспників почали використовувати насильницькі методи заготівель - примусове вилучення хліба.

Хоча і існувала загроза голодної смерті на селі, але держава норми хлібозаготівель не зменшувала.

Протягом січня-листопад 1930 року в Україні було заготовлено 400 мільйонів пудів хліба, за такий же період 1931 року -  380 мільйонів пудів. Вилучалася навіть посівний фонд.

7 серпня 1932 року ВЦВК і СРСР приймають закон «Про охорону соціалістичної власності», який за крадіжку колгоспної чи кооперативної  власності передбачав розстріл або позбавлення свободи на термін не менше ніж 10 років із конфіскацією майна.

Масштаби та наслідки голодомору.

Голод охопив всі регіони України , але найбільше смертність в 1933 році була на Харківщині, Полтавщині та Сумщині, Київщині , Черкащині, Житомирщині.

За підрахунками С.Кульчицього прямі втрати від голоду і 1933 році в Україні склали від 3 до 3,5 мільйонів чоловік, а демографічні втрати від 4,5 до 5 мільйонів чоловік.

Наслідком голодомору стало остаточне формування колгоспної системи.

Основними її елементами стало:

-         введення чітко визначених планів хлібозаготівель

-         аналог продподатку. Відповідно до установи від 19 січня 1933 року «Про обов’язку поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами»

-         відбулося розширення мережі МТС і їх Політвідділів, які виконували контрольно-наглядову функцію щодо колгоспного керівництва і забезпечували своєчасну і більш якісну обробку землі.

-         Запроваджується бригадно-ланкова система організації праці, яка полягала в закріпленні землі і інвентарю за бригадами і ланками та індивідуалізації обліку праці за допомогою системи трудоднів.

-         Покращується кадрове забезпечення села за рахунок підготовки спеціалістів. Таких як агрономів, механізаторів, ветеринарів.

-         Організовується соціалістичне змагання(стаханівський рух), використовуються методи морального і частково матеріального стимулювання

У середині 1937 оку в Україні завершилася суцільна колективізація. Селяни усвідомили своє місце в радянській системі, ставши її органічно. Складовою.

«Закон про п’ять колосків»

Передбачаючи можливість розкрадання і колгоспного майна, 7 серпня 1932 року було ухвалено написано власноруч Сталіним постанову «Про охорону майна державних підприємств , колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської власності».

Цей документ відомий в народі під назвами «закони про п’ять колосків» або «закон від сьомого восьмого тридцять дев’ятого».

Цей закон встановлював вищу міру покарання – розстріл за розкрадання майна, а за «пом’якшуючих обставин» - позбавлення волі на строк від 10 років.

В умовах наростання голоду жертвами цього закону ставало багато селян, серед них переважали жінки, які в такий спосіб прагнули врятувати своїх дітей. Слід зауважити,що судові працівники, в основному враховували ці «пом’якшуючі обставини», що приводило лише до 10-річного ув’язнення.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.