Чи потрібні літературні переклади з російської…

25 ноября 2014, 15:56
журналист
0
116

Питання необхідності перекладу сучасної української літератури на іноземні мови та навпаки, іноземної літератури на українську, сумніву не викликає ні в кого. У Вікіпедії читаємо : «Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин». Саме про переклади, іх доцільність та необхідність у світі сучасної літератури йшла мова 30 жовтня у бібліотеці Криворізького педагогічного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» . Зі студентами та викладачами спілкувалася журналістка, авторка, ведуча телевізійної програми «Книжкова полиця» і організаторка поетичного фестивалю «Руді тексти» Ольга ХВОСТОВА.

Не вперше працівники бібліотеки педінституту для популяризації читання, розширення світогляду молоді окрім тематичних виставок, читацьких конференцій організовують зустрічі студентів та викладачів з цікавими людьми. Цього разу, гадаю, їм пощастило якнайбільше, бо  разом з Ольгою до спілкування долучилися перекладачі Олекса КАЗАКОВ та Дмитро ЩЕРБИНА. Йшлося про місяць перекладів, який  у вересні   було оголошено у Кривому Розі.

- Переклади на сьогоднішній день – це одна із найважливіших складових просування літератури в світі,  - переконувала Ольга Хвостова. - А для того, щоб і Україна стала відомою, потрібно, щоб її найкращі, найяскравіші представники ставали відомими у світі. На сьогоднішній день є дуже багато перекладів українських авторів різними мовами. Не так багато, як нам би хотілося, але не так мало, як могло би бути за гірших обставин. Тобто, нас перекладають активно. Але, чим більше буде перекладів і перекладачів, тим більший у нас шанс стати повноправними членами і європейського, і будь якого взагалі, світового співтовариства. І тим більший шанс на таку омріяну багатьма поколіннями українців відзнаку, як Нобелевська премія. Час від часу кожен, хто так чи інакше причетний до літератури замислюється, а чому досі немає жодного лауреата Нобелівської премії з українських авторів. Невже немає достойних? Достойні є, але немає перекладів. Це -  велика проблема. Немає перекладів - немає пропаганди за кордоном. Коли все стане на активні рейки, а стати може за рахунок збільшення активності перекладів, із яких буде поступово виділятися частина кращих, тоді, я думаю, що ми наблизимося впритул до того, що у нас буде свій Нобелівський лауреат, і своя така сильна, потужна література.

Як кажуть, без коментарів. Все абсолютно справедливо і переконливо. Та коли я слухала у виконанні Ольги переклади українською віршів криворізьких авторів Інеси Доленик, Світлани Мокрякової, Максима Кабіра, у мене виникло питання – а навіщо перекладати з російської? Щодо Інеси Доленик, у неї чудові вірші як російською, так і українською, кожен має своє, залежно від мови,  художньо-емоційне забарвлення, свій поетичний ритм. Здається, краще було б володіти багатьма мовами, чим читати текст у перекладі.

 - Переклади потрібні з усіх мов, - запевняє Дмитро Щербина, знаний перекладач білоруською, польською мовами.  – І навіть з російської. Певен: хто знає не тільки якусь місцеву українську говірку, а й багатющу літературну мову, якої навчають (чи мали б навчати) у школі, той вільно прочитає не тільки російський, а й польський, білоруський, словацький, чеський, верхньолужицький і нижньолужицький тексти. І навіть сербський, хорватський, болгарський, македонський чи словенський. Треба тільки призвичаїтися до кожної з цих мов. А от чи відчує читач ті самі емоції, що їх подарував би йому якісний український переклад? Гадаю, ні.

Знову звертаюся до Вікіпедії: «Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур». 

Отже, переклади з будь-яких мов збагачують світ спілкування рідною мовою. І все ж таки, чи потрібно перекладати з російської? Це питання я задала вчителю з російської мови та літератури, яка має майже сорокарічний педагогічний стаж, людині з дуже багатим життєвим досвідом, моїй мамі, Аллі Борисівні СТАРОВОЙТ. Відповідь мене просто вразила:

- Ти припускаєш, що мова, яка не «на слуху», як кажуть, з часом стає менш зрозумілою, забувається? З розвитком використання української у повсякденному житті відроджуватимуться культура нації, її традиції. Зменшиться мовна різниця між східною і західною частинами України. Це нормальний, історично доведений процес. Ми розуміємо окремі слова з білоруської, польської, інших слов’янських мов, але врешті-решт, лише вловлюємо зміст. Можливо, колись так будуть сприймати і російську мову.

Вона сказала майже те саме, що і Ольга Хвостова, але трохи по-іншому. Чомусь стало сумно від цих слів, згадалася одна єврейська сім’я, де розмовляли між собою давньоєврейською, окрім російської та української, володіли ще німецькою і англійською мовами.

Невже забудемо…?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Кривий Ріг,література,переклад українською,спілкування
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.