Козацька символіка

21 октября 2014, 20:42
Редактор
1
758

клейноди та їх роль у козаків

Козацькі клейноди

Кінець XVI століття на українських землях ознаменувався появою нової суспільної верстви – козацтва. У перекладі з турецької мови «козак»  означає вільна, незалежна людина. Спочатку так називали чоловіків, що йшли на лови та рибалити на Дике поле та оберігати свою територію від татарських набігів.  Вперше про них згадується у «Таємній історії монголів» 1240 року як про самотніх людей, що не мають дому та сім’ї. Пізніше, козацький рух почав об’єднуватися навколо своєрідних осередків – січей. Найбільшою січчю в українській історії була Запорізька Січ, створена у . Та де б не були козаки, навколо чого вони б не гуртувалися, завжди їх об’єднували спільні традиції, звичаї, а також речі, що не тільки відрізняли їх від інших, а й були оберегами, символами влади, символами українства. Це – козацькі клейноди. Прикладом для їх впровадження послужило козацтву лицарство Західної Європи, виражальними засобами для яких були герби, родоводи, зброя, одяг, зачіски, житло, коні, упряж, церемоніал та навіть їжа. Усі ці ідеї запозичило українське козацтво, трансформувавши їх та переробивши «під себе». Багато що у створення системи українських козацьким символів залежало і від власне українських народних традицій, менталітету. Отже, неможливо говорити, що козацькі символи, як і власне ідея їх створення та утвердження пізніше на державному рівні (Військо Запорізьке) були запозичені. Насправді це був своєрідний синтез думок, переконань та виражальних особливостей, що виник як закономірний результат розвитку та трансформації українського козацтва.

Отже,  говорячи власне про козацькі символи, можна сказати, що їх існування мало велике значення та відігравало значну роль для піднесення бойового та суспільного духу козаків. Остаточне впровадження козацьких клейнод відбулося за часів гетьмана Богдана Хмельницького, коли на території України постала козацька держава. У цей період символами влади були гетьманська булава, бунчук, печать, корогви, бубни й труби. Усе це зберігалося з великою шанобою. Також був герб козацької держави, що знаходився на козацьких печатях і корогвах. На ньому був зображений козак у кунтуші, підперезаний поясом, у шапці, із шаблею при лівому боці, з рушницею, опертою на рам’я,  у лівій руці. Права ж рука спиралася на бік.

У 1576 році він був вперше зафіксований, використовувався до кінця XVIII століття. До наших днів дійшла печатка 1596 року із цим гербом. Його зображали у документах, на прапорах, портретах, у рукописах, друкованих виданнях та навіть на іконах того часу.

Найбільшою святинею козацтва була корогва – прапор Війська Запорозького. Це був найважливіший символ козаків на полі бою. Йому приділяли значну увагу, шанобливо ставились. Шили корогву з дорогоцінних тканин, оздоблювали вишивкою (серед вишивок був образ Пресвятої Богородиці, заступниці козацтва, архістратига Михаїла), зображали хрести, сонце, місяць. З часом відбулася трансформація кольорів корогви – від малинового з білим хрестом (введеним іще за часів Дмитра Вишневецького, який спочатку був його родовим гербом) і до малинового, жовтого, синього, жовто-блакитного, білого, блакитного, сріблястого та їх різноманітних поєднань. У багатьох прапорах існували різні варіанти поєднання жовтого і блакитного кольорів: на блакитному тлі — жовті символи (або навпаки): хрести, півмісяці, зірки, фігура козака, зброя. Саме з цього часу і бере свій початок сучасний синьо-жовтий прапор. Вибір кольорів не був випадковим: кожен колір мав певне значення: синій означав боротьбу за свободу, надію; жовтий — сонце, світло, добробут, працю. Часто на прапорах були зображені родові знаки тих гетьманів, що тоді були при владі.

Іще одним символом козацької влади була булава – символ кошового отамана, палиця з горіхової деревини зі срібною чи визолоченою кулею в кінці. Довжина її була від 50 до 70 см. ЇЇ завжди розкішно оздоблювали, переважно смарагдами, перлами та іншим коштовним камінням. Різновидом булави жезл-пірнач, металева головка з гострими виступами, насадженими на держало, якою володіли курінні отамани, вони іноді носили жезли-пірначі – різновид булави з металевою головкою з  гострими виступами, насадженими на держало.

                   Древко завдовжки 2-2,5 метри із золотою кулею, на якій було підвішене кінське волосся й червоні мотузки як символ гетьманської влади – бунчук, був іще одним козацьким символом. Цей звичай перейшов до нас від поляків, які в свою чергу перейняли його від турків.                                    .
             Символом влади на суді була печатка, якою скріплювалися всі документи Війська Запорозького: універсали, привілеї, листування. На печатках зображувався герб – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею.

Іще один символ – каламар. Це був символ влади військового писаря, що виготовлявся з металу та був мистецьким витвором народних умільців.
             Литаври ж скликали козаків на Січову Раду, супроводжували під час походів. Вони були відзнакою довбуша. Литаври - ударний музичний інструмент, що складався з двох котлів та натягнутої між ними шкіри.

Отже, проаналізувавши козацькі клейноди, ми іще ра можемо переконатися в своєрідності та неповторності нашого народу, його самобутності, любові до волі. Козацтво довгий час було рушійною силою в Україні, виражальною рисою якого були клейноди.

            Українська козацька символіка стала основою нашої державності. Козацькі клейноди були неповторними та унікальними, виконували не просто естетичну роль, а і підносили дух козаків у походах, творили самобутню історію нашого народу та нашої рідної держави.                                                                                                                                           .

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: символіка,козаки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.