Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

18 октября 2014, 22:46
0
356
Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

У статті розглянуто період трипільської цивілізації в історії України, її матеріальну та духовну культуру, вплив на культуру українців.

У статті розглянуто період трипільської цивілізації в історії України, іі матеріальну та духовну культуру, вплив на культуру українців.

Метою дослідження є визначення ролі Трипільської культури в історії України.

Актуальність теми полягає в тому, що Трипільська культура ще не вивчена повністю, і на сьогодні ведуться археологічні розкопки трипільських поселень. А також Трипільська культура безпосередньо пов’язана з українським народом і займає важливе місце в історії України.

Культура (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») – це сукупність матеріальних, творчих та духовних досягнень народу, які включають в себе не лише різні види мистецтва, а й спосіб життя, систему цінностей, традиції та вірування. Культура кожного народу є індивідуальною, іі внесок у становлення кожної держави просто неможливо переоцінити, адже це всі ті наші звичаї та традиції на яких базується сучасна культура певного народу.

Помітний внесок у розвиток української культури ми можемо відчути із існуванням в епоху мідно-кам’яного періоду трипільської цивілізації, яке припадає на IV–III тис. до н. е. мідного-кам’яного віку або енеоліту, пройшовши в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній.

Ця археологічна культура існувала за часів енеоліту на території України, від Дністра на заході і до Середнього Придніпров’я на сході. Вона була відкрита у 1896 р. археологом В.Хвойкою Її назва походить від села Трипілля на Київщині, де були знайдені перші пам’ятки цієї цивілізації. На той час це було найрозвиненіше та найбільше етнічне поселення в Європі, а його населення іноді перевищувало 15 тис. мешканців. З моменту відкриття та до теперішнього часу було досліджено біля двох тисяч трипільських поселень. Засновниками трипільської культури були переважно хліборобські та скотарські племена, вважається, що вони просунулися до України з Балкан через Румунію та Молдову та змішалися з місцевими людьми. Існування цієї цивілізації здійснило величезний вплив на подальший розвиток людства. Так до нас дійшли певні вірування та обряди цих людей. Наприклад, велику роль у тогочасному суспільстві відігравала постать жінки-матері. Ця пошана до рідної неньки зберігалась і у віруваннях українців:

«Жіноча доля так її веде.
Вона – дружина, гарна господиня.
І зустрічає кожен новий день
Не просто жінка – роду Берегиня.»

Спільною основою трипільської культури було землеробство, зокрема хліборобство, та пов’язане з ним скотарство (велика рогата худоба). Прогрес культурі забезпечив перехід від мотичного землеробства до орного, що підвищило продуктивність праці. Трипільці винайшли плуг і колесо, одомашнили бика, освоїли ткацтво, бронзоливарні печі. Перший на Україні механічний пристрій – свердло для пророблювання отворів у камені та дереві – з’явився у людей трипільської культури.

Їжа в трипільців була різноманітною: від рослинної до м’ясної та рибної. У той час було розвинене виробництво глиняного посуду та різних фігурок (храмів, житлових будівель, постатей жінок). Одним з найважливіших досягнень трипільського народу було виготовлення різних за стилем зображень жінок, чоловіків та тварин, що мала назву «антропоморфна пластика». Найулюбленішими тваринами в трипільців були: бик, вівця, баран та ведмідь, як символ хранителя води. Одяг трипільців був шкіряний або зроблений із тканини (цікаво, що вироб тканинного одягу на території України починається саме за часів Трипілля; було знайдено перші деталі ткацького верстату). Основною відмінністю різних поселень трипільців були прикраси на їхній одежі та чоботах, так одразу ж можна будо зрозуміти з якого племені та роду походить ця людина, та навіть яке в неї соціальне становище. Знаряддя праці виготовлялись, як і раніше з каменю або кісток тварин, але пізніше з’явились ще такі інновації, як шило, клиноподібні сокири, тесла, рибальські гачки тощо. Важливу роль відігравало запровадження дерев’яного плуга, що зробило землеробство набагато зручнішим та надійнішим.

Селища трипільців розташовувались біля річок по колу з вільним, незабудованим майданом посередині (імовірно для великої рогатої худоби), не мали оборонних споруд, що доводить їх мирний спосіб життя. Житло нагадувало українську селянську хату – дерев’яний стовповий каркас, обмазаний глиною. Хата мала сіни, кілька кімнат (2 – 4) з піччю та лежанками, де мешкали родини одного роду. Стіни хати й піч розмальовувались червоними, теракотовими, рожево-брунатними й жовтим кольорами. Окрім селищ на 300 – 500 людей, розкопані величезні поселення – своєрідні протоміста з майже квартальною забудовою (с. Володимирівка біля річки Синюха, Веселий Кут та ін.).  

Соціальним устроєм трипільців був перехідний період від материнсько-родового устрою до батьківсько-родового. Релігійним уявленням трипільців притаманний політеїзм, анімізм і фетишизм. Вони вклонялися Богині-Матері (знайдені численні жіночі статуетки, часто у позі Оранти або жінки з немовлям, що символізували материнство і родючість); бику (символу обробки землі і багатства), змії (символу спритності), голубу (символу неба) та ін. Сакральні уявлення втілені не лише у глиняних статуетках, а й у візерунках на кераміці. Кераміка у трипільців досягла особливо високого рівня. З добре випаленої глини виготовляли предмети найрізноманітнішого характеру: столовий та кухонний посуд, дитячі іграшки, моделі жител, човнів, возів. Вироби прикрашали орнаментом та розмальовували в червоний, коричневий, жовтий, чорний кольори. Через це трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки. В орнаменті використовували солярні, астральні образи й символи: спіралі, кола, сварги, хрести, хвилі, трикутники; поширений був ромбо-точковий орнамент, що символізував засіяне поле. 

Найзагадковішою сторінкою в історії духовної культури трипільців є спалення дерев’яних будівель. Серед цих великих попелищ археологи знаходять безліч розписаних посудин, антропоморфних і зооморфних статуеток, спалене зерно та кістки тварин, а часом навіть людські останки. В. Хвойка вважав, що це своєрідні поховальні споруди – «будинки мертвих». Згодом археологи вважали, що це звичайні житла людей. Сучасні дослідження цих пам’яток переконали вчених в тому, що трипільці жили за своєрідним замкненим циклом, який тривав у середньому 60-80 років. Спочатку споруди були будинками, храмами та громадськими будівлями, а через певну кількість десятиліть вони перетворювалися на притулок для душ померлих із багатим поховальним інвентарем.

Різноманітні орнаменти на посудинах – джерело інформації про світогляд і релігійні вірування трипільців. Встановлено, що в основі орнаментальних композицій були певні космологічні уявлення. Найінформативнішими є стилізовані антропоморфні та зооморфні зображення, серед яких переважала символіка, пов’язана з небесними світилами і фантастичним змієм-драконом. Чергування зображень відбиває певні символічні знаки, навертання і форма яких змінювалися в часі, як і стилістика посудин, на яких вони зображені. Знакова система трипільської орнаментики – це пульс культури, що реагує на зміни в стані суспільства. Перед початком кризи зростала кількість символів, немовби передрікаючи майбутні катаклізми.

На жаль, на сьогодні людині відомо дуже мало про занепад величної цивілізації під назвою – Трипільська культура, але є свідчення, що кількість населення безупинно зростала, тому цей народ був вимушений переходити на нові місця у пошуку плодючої землі та комфортного існування. Деякі племена так і мандрували, а деякі залишились, але згодом були асимільовані іншими завойовницькими народами, що прийшли на нову землю, теж шукаючи місця для кращого життя.

Висновок: Отже, матеріальна і духовна культура трипільців відіграли важливу роль в подальшому розвитку української культури, адже вони їх винаходи, звичаї і традиції використовуються і сьогодні та нагадують про тісний зв’язок трипільської цивілізації з українцями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. 

2.Історія української культури: Навч. посіб. / О. Ю. Павлова, Т. Ф. Мельничук, І. В. Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Історія України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.