Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

9 октября 2014, 11:07
0
97

Як то було...


Визначення терміну культура

    Культура(лат. Culture — «обробіток», «обробляти») – це сукупність матеріальних, творчих та  духовних досягнень  народу, які включають в себе не лише  різні види мистецтва, а й спосіб життя, систему цінностей, традиції та вірування. Культура кожного народу є індивідуальною, іі внесок у становлення кожної держави просто неможливо переоцінити,адже це всі ті наші звичаї та традиції на яких базується сучасна культура певного народу.

Хто? Де? Коли?

    Трипільці  займали територію від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова на території сучасних України, Молдови та Румунії .

    Перші пам’ятки трипільської культури в Україні було знайдено українським археологом Вікентієм Хвойкою у 1896 році в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра в Києві.

     Вважається, що вперше ця культура була досліджена в Румунії  в 1884 році Теодором Бурада і отримала назву села Кукутені. Саме тому її іноді називають Кукутень-Трипільською.

Давньоземлеробська культура, яка розвивалася в IV-III тис. до н. е., належить до доби енеоліту.  За оцінками істориків, на всій території трипільської культури населення часів енеоліту становило близько 1 млн осіб.

Поселення трипільців


      Проживали трипільці в селищах, які розташовувалися на високих рівних місцях поблизу річок. Це були родові або племінні поселення, що налічували 10-100 жител, культових і господарських споруд. Усі селища будувалися за чіткою схемою: житла споруджувалися кількома рядами або концентричними колами навколо майдану з громадськими спорудами-святилищами. Зустрічається два типи: землянки глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських ям та наземні  глинобитні житла.    Житла були різного розміру, їхня площа коливалася від 30 до 150 м2. Підлога викладалася на деревяному помості з глиняних обпалених вальків і замазувалася зверху глиною. Стіни споруджувалися на деревяному плетеному каркасі й також обмазувалися глиною. Зовні й усередині вони були розфарбовані вертикальними смугами червонуватого, рожевуватого, золотаво-жовтого, чорного і білого кольорів. Двосхилий дах укривався солом’яними або очеретяними снопиками. Житла мали маленькі округлі віконця. На вході висіло символічне зображення родового дерева. Усередині могли бути одна, дві чи три кімнати. У кімнатах були піч, лежанки, кам’яні плити для розтирання зерна, полиці з різноманітним вишукано розписаним посудом (горщики, миски, чаші, сковорідки), сімейний вівтар-жертовник, який мав вигляд хрестоподібного глиняного підвищення, розписаного фарбами, на ньому стояв культовий посуд і глиняні жіночі фігурки.                  

Духовність трипільців

    Значення цих фігурок пов’язують з магією. Виділяють дві їх категорії — фігурки стоячі та сидячі. Чоловічі фігурки зустрічались не так часто як жіночі. Роль жінки була дуже значною, адже, мабуть, вона займається землеробством, веде домашнє господарство,гончарське виробництво, в той час як чоловік-скотар та мисливець.

                                              

Образи,мабуть, зв'язані з  магічними діями,  які спрямовані  на досягнення успішних результатів у землеробстві, скотарстві, на досягнення загального добробуту і загальної плодючості.

    Крім фігурок,були також знайдені речі,  які говорять про зв'язок житла в процесі його будування з різними обрядами.  В одному з жител, під фундаментом будинку був знайдений великий горщик, наповнений кістками жертовних тварин — вівці, свині.

Обряд поховання

     Так, в розкопах трипільських площадок у Верем'ї, кол. Київської губернії, в Крутобородинцях, кол. Подільської губернії, В. В. Хвойка знаходив окремо поховані кістяки, які лежали звичайно під шаром глиняної обмазки на долівці площадки або в спеціальній ямі під долівкою на правому боці в скорченому положенні. Всі кістки, як зазначає Хвойка, були злегка обпалені. В інших випадках він знаходив окремі людські черепи і їх частини серед глиняної обмазки, а також перепалені кістки на дні посудин.

      Краще уявлення стосовно обряду поховання  епохи пізнього трипілля дають кургани. Кургани дуже яскраво малюють нам картину патріархально-родинних відносин. В центрі, під курганним насипом ховали голову патріархальної родини, а по боках — підлеглих йому членів роду, жінок (можливо, дружин); відомі також парні поховання (чоловіки і жінки) і поховання дітей. В цілому курган був місцем поховання членів єдиної родової організації. Покійників клали в скорченому положенні. Робили також ями, які призначалися для інших членів родової організації, вмерлих на стороні. Під насипом знаходили ями з похованням в яких містилися предмети культу.

        Існувала різниця в обряді поховання між центральними могилами і рядовими могилами ,яка обумовлювала зростаючу нерівність і розшарування в суспільстві, що намічались в епоху патріархально-родового ладу.

Крім домашніх вівтарів,трипільці мали окремі храми, у яких проходили свята, пов’язані з культами природи, що вмирає й відроджується. Інколи в храмах або поряд із ними, на майданах поселень археологи знаходять жертовні людські поховання, що робилися для збільшеня родючості землі, збереження достатку, захисту від злих сил.

Заняття кукутенів


     Беззаперечно  головним заняттям трипільців було землеробство. Відбувався перехід від мотичного до орного землеробства. Сіяли ячмень, пшеницю, просо.

      Важливу роль відігравало  також скотарство і риболовство. Займалися прядінням ,виліплюванням глиняного посуду.

      Трипільці також полювали в основному на благородного оленя, косулю, зайця, бобра. Займалися  рибальством, прядінням, ткацтвом. Дуже славилася трипільська кераміка, адже вона була однією з найкращих у світі. Існував розписний та нерозписний посуд. У розписній кераміці виділяються посудини з розписом в одну, дві або три фарби. Нерозписний посуд використовувався для приготування їжі. Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент.

      Отже, трипільська культура була провідною серед енеолітичних племен Східної Європи й прискорила розвиток відсталіших племен, що населяли північно-східну Україну. Як самобутня етнокультурна спільність вона зникла внаслідок змішування з іншими народами й вторгнення войовничих племен, які прийшли з північного заходу та південного сходу.

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: Історія України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.