В своїй творчості Володими передав всю свою безмежну любов до рідної землі. В кінці свого життєвого шляху він гордо заявляв: «Яке щастя, що я — українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації».
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(В.Сосюра)
Багатьом українським письменникам притаманна любов до Батьківщини та до її трудолюбивого народу. Таким великим патріотом України називають Володимира Сосюру.
Перший, в своєму житті, промінчик сонця Сосюра побачив у січні 1898 року. Роки його дитинства минули у селищі Третя Рота, що на Донеччині. Сім’я Володі була великою – батьки мали восьмеро дітей. Родина була незаможньою, тому Володимир з одинадцяти років почав працювати.
Книгу Сосюра полюбив завдяки батькові. Мати ж передала йому свою емоційність, чуйність, вразливість.
Сосюра навіки з’єднав свою долю з долею рідного краю. Проте дуже швидко на собі відчув, що означало в комуністичній Україні бути патріотом України. Ставши свідком жахливих страждань, що випали на долю його народу, поет ледь не збожеволів від горя й розпачу. Коли мільйони людей умирали голодною смертю в 1933 році, коли кращих синів і дочок українського народу розстрілювали або відправляли до Сибіру та на Соловки. Болісно переосмислюючи історичне минуле України, він у двадцятих роках пише поему «Мазепа», за яку його з ярликом «зоологічного націоналіста» було виключено з комуністичної партії. Довгий час була заборонена його поема «Розстріляне безсмертя», у якій поет розповів про трагічні долі українських діячів культури, знищених сталінським режимом. Але чи не найбільше страждань приніс Сосюрі вірш «Любіть Україну». Цей вірш став справжнім патріотичним гімном поета, який одразу ж здобув визнання читачів. Ідейним та духовним стержнем, яким пронизаний вірш «Любіть Україну», є саме образ рідної землі. Рядки його вірша стали своєрідною формулою патріотизму:
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
Знеболені рядки Сосюрених віршів і зараз не втратили актуальність.
Багато віршів Сосюри сповнені любов’ю до рідної мови, яку він неодноразово називає «солов’їнною».
Все життя Сосюра жив із однією надією. З надією на те, щоб український народ відродився і посів гідне місце серед інших народів світу. Ця віра допомагала йому жити. Сосюра – справжній патріот, який зазнав у своєму житті багато горя. Його цькували і замовчували, піддавали моральним тортурам і переслідували. Він мучився, страждав, помилявся і знову виходив на вірний шлях. І завжди на цьому страдницькому шляху поетові незгасною зіркою світила його прекрасна вишнева Україна.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.